Страйк: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення, оновлення даних |
→СРСР: уточнення |
||
Рядок 45:
У СРСР страйки офіційно не визнавалися як форма розв'язання конфлікту між працівником й працедавцем і кваліфікувалися як ворожі антирадянські виступи. У трудовому законодавстві про них немає згадки; таким чином, вони офіційно не заборонені. Згідно з радянською пропагандою, у СРСР була відсутня соціальна база для виникнення страйкового руху, бо ніби «сама держава захищає права трудящих, висловлюючи у своїх законах інтереси народу» (Статут профспілок СРСР). Таким чином, радянські профспілки офіційно відмовлялися від страйків.
Все ж страйки у СРСР відбувалися, тільки не як розрахована організована акція тиску працівників на працедавця, а як крайня спонтанна акція протесту проти особливо дошкульних надуживань влади. Випадки страйків у СРСР влада ретельно
Після смерті Сталіна хвиля страйків прокотилася у концтаборах: у Норильську (7 травня — 2 серпня 1953), на Воркуті (липень-серпень 1953), у Темір-Тау та інших місцях; у них брало участь багато українців. Основні вимоги страйкарів: зменшення робочого дня з 12 до 9 годин, припинення морення голодом в'язнів, видалення з таборів стукачів і сексотів, скасування лімітів на листування і побачення з рідними, гарантії від пострілів охорони на в'язнів та ін. Всі ці страйки і заворушення придушено військовою силою з великою кількістю жертв.
| |||