Ленін Володимир Ілліч: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Vezirus (обговорення | внесок)
Що за тупа маніпуляція? Цей виродок був лідером більшовиків взагалі, куди входили не тільки росіяни, а й інші народи, зокрема і українці.
Рядок 63:
Володимир Ульянов у п'ять років навчився читати, з дев'яти років відвідував Симбірську гімназію, де виявився відмінником: переходив з класу в клас із нагородами. Не останнім чинником успішних випускних оцінок молодшого Ульянова було те, що директором гімназії був Федір Михайлович Керенський&nbsp;— персональний друг сім'ї Іллі Миколайовича і батько майбутнього голови [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] [[Керенський Олександр Федорович|Олександра Федоровича Керенського]]. Після передчасної смерті голови сім'ї Ульянових Ф.&nbsp;М.&nbsp;Керенський піклувався про майбутнє молодшого Улянова&nbsp;— відверто настояв на тому, щоб вчителі виставили Володі в випускному гімназичному атестаті найвищі оцінки та йому було видано «Золоту медаль», що об'єктивно не зовсім відповідало реальним знанням та здібностям майбутнього «вождя Революції»<ref>Мотовилова С. Минувшее // Новый мир. 1963. №&nbsp;12.&nbsp;— «Вы знаете, что Керенский&nbsp;— наш, симбирский? Сын директора гимназии. Его отец был очень дружен с отцом Ленина, который был тогда директором народных училищ.<…> Этой дружбой отца Керенского и отца Ленина и объясняется отчасти великолепный диплом Ленина. Ведь только что был повешен его брат, надо было, чтоб диплом был так безупречен, чтоб Ленина приняли в университет.»</ref>. Але «Золота медаль» надавала можливість поступати до університету поза конкурсом і вступними екзаменами. Також Ф.&nbsp;М.&nbsp;Керенський допоміг Володимиру Ульянову вступити до [[Казанський університет|Казанського університету]]&nbsp;— написав позитивну персональну характеристику та власне поручився перед владою та керівництвом університету за лояльність Володі Ульянова<ref>Про це див.: В.&nbsp;І.&nbsp;Ленін. Повне Зібрання творів (5-е видання), Т.1.</ref>, котрому після страти його старшого брата [[Ульянов Олександр Ілліч|Олександра]] за участь у терористичному угрупуванні і плануванні вбивства царя [[Олександр III (російський імператор)|Олександра III]], вступ до університету було закрито як «політично неблагонадійному елементу». Запорука Керенського-старшого зіграла позитивну роль і для Володимира було зроблено виняток.
 
1887 року вступив на юридичний факультет Казанського університету, але власне навчанням цікавився мало. У грудні цього ж року його виключено за участь у студентському страйку<ref>{{Cite web |url=http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |title=За іншими джерелами його звільнили з університету за власним бажанням |accessdate=2008-11-05 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081025042928/http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |archivedate=2008-10-25 |deadurl=no }}</ref>. У 1887—1889 роках знайомився з творами [[Карл Маркс|Карла Маркса]], в 1888 брав участь у роботі нелегальних марксистських гуртків. У 1891, згідно з ним самим написанноюнаписаною автобіографією, склав екзамени екстерном за курс юридичного факультету Петербурзького університету.<ref>Відомий пострадянський дослідник біографії Ульянова-Леніна піддає цей факт великому сумніву. [http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html Див.: А.&nbsp;А.&nbsp;Арутюнов. Мнимый диплом Ленина.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081025042928/http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |date=2008-10-25 }}</ref> Після отримання диплому, між роками 1892-93, записався як помічник присяжного повіреного Хардіна, у Самарі, та декілька разів виступав по дрібних процесах. Восени 1893 переїхав до Петербурга, де записався помічником присяжного повіреного адвоката Волкенштейна<ref>А. Ульянова-Елизарова. Ленин (Ульянов), Владимир Ильич / Энциклопедический словарь Русского Библиографического Института Гранат. Седьмое, совершенно переработанное издание. Второй выпуск сорок первого (41) тома. Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик»: Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской революции. С. 311.</ref>. У квітні-травні 1895 за дорученням петербурзьких марксистів виїздив до Швейцарії, де познайомився з [[Плеханов Георгій Валентинович|Г. Плехановим]], [[Засуліч Віра Іванівна|В. Засуліч]], [[Аксельрод Павло Борисович|Павлом Аксельродом]]. Після повернення до Росії об'єднав марксистські групи Петербурга в організацію під назвою «[[Союз боротьби за визволення робітничого класу]]». У 1895 заарештований, у 1897-99 перебував на засланні у с. {{нп|Шушенське|Шушенське|ru|Шушенское}} Єнісейської губернії, яке дуже нагадувало відпочинок в санаторії.<ref name="litres.ru">[https://www.litres.ru/static/trials/28/00/50/28005045.a4.pdf Колодный Лев Ефимович. Ленин без грима]{{ref-ru}}</ref>
 
Після відбуття заслання виїхав за кордон, де заснував і співредагував російську соціал-демократичну газету [[Искра|«Іскра»]] (1900—1903).