Закон (право): відмінності між версіями

нема опису редагування
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Немає опису редагування
Так, перший підхід визначає, що всі закони є законодавчими актами, але не всі законодавчі акти показують суть законів. Звідси поняття «законодавчий акт» вважається збірним, що включає в себе власне закони і акти делегованої законотворчості непарламентських суб'єктів (президента, уряду). Другий підхід не сприймає розчинення закону в понятті «законодавчий акт», а припускає їхнє розмежування внаслідок перебування в субординаційних зв'язках, де закону відведене провідне місце.
 
У будь-якому разі, законодавчим актом вважається акт делегованого законодавства, який можна тлумачити як «квазізаконом» або «субститутним» (замінюючим) законодавчим актом. Для прикладу, для деяких країн світу ([[Франція]], [[ВеликаСполучене БританіяКоролівство]] й ін.) такими законодавчими актами є акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм парламентом законодавчих повноважень відповідно до конституції. У Франції — це ордонанси, прийняті урядом; в Італії — законодавчі декрети уряду, декрети президента, що мають силу законів, у Великій Британії — накази, що видаються урядом від імені королеви і Таємної Ради. їх прийняття суворо регламентовано конституціями. За загальним правилом законодавчі акти глави держави або уряду набувають чинності закону лише після їх затвердження парламентом.
 
Щодо законодавства, то за своє суттю цей термін є складною правовою конструкцією, яка пов'язана та обумовлена цілою низкою економічних, соціальних, правових та інших чинників. Саме з правової точки зору, «законодавство» є узагальнюючим, тобто тісно взаємодіє з категоріями «правовий акт» та «нормативно-правовий акт», оскільки через них воно функціонує та розвивається<ref name="Мельник В.П.">В.&nbsp;П.&nbsp;Мельник. Поняття та ознаки законодавства: проблеми, підходи, напрями вирішення// Держава і право.&nbsp;— 2009.&nbsp;— Вип. 44.&nbsp;— С. 50-54.</ref>.
4521

редагування