Вихід Великої Британії з ЄС: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Deineka (обговорення | внесок) |
||
Рядок 26:
* 48,1 % виборців побажали лишитися в складі Європейського Союзу.
* [[Шотландія|Шотландці]] та мешканці [[Північна Ірландія|Північної Ірландії]] загалом виявили своє бажання лишитися в складі ЄС, а ось валлійці й англійці, без урахування [[Лондон]]а, проголосували за вихід.
== Хроніка дій Британії щодо виходу з ЄС ==
Червень 2016 року. 52% британців на референдумі проголосували за вихід з ЄС.
Січень 2017 року. прем'єр-міністр [[Тереза Мей]] обіцяє вивести Британію з двох ключових інститутів ЄС — Європейського єдиного ринку (ЄЄР) і Митного союзу ЄС, що означає жорсткий варіант Brexit.
Березень 2017 року. Британія запускає механізм виходу з ЄС. Дата Brexit призначена на 31 березня 2019 року.
Червень 2017 року. У Британії пройшли позачергові парламентські вибори. На них 82% виборців підтримали сили, які виступали за вихід з ЄС і ЄЄР, — Консервативну і Лейбористську партії. При цьому в своєму передвиборному маніфесті лейбористи вказали, що вихід з ЄС без угоди став би найгіршим з усіх сценаріїв.
Листопад 2018 року, Тереза Мей досягла угоди з ЄС, яке дозволило б Британії покинути ЄЄР і Митний союз. Згідно з домовленостями, Лондон і Брюссель повинні були узгодити майбутнє економічних відносин та інших питань в перехідний період, який тривав би як мінімум до 2021 року.
Січень-березень 2019 року. Депутати палати громад три рази поспіль проголосували проти угоди Мей, не запропонувавши жодної альтернативи домовленостям прем'єра. Дата Brexit відстрочена спочатку до 12 квітня, потім до 31 жовтня.
Літо 2019 року. Тереза Мей оголосила про свою відставку з поста лідера торі і прем'єра після провалу з реалізацією Brexit. На посту глави уряду її змінив [[Борис Джонсон]], який заявив про готовність вийти з ЄС без угоди.
== Примітки ==
| |||