Римська республіка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 50:
== Витоки республіки ==
Спосіб правління встановився в Римі після вигнання царя Тарквінія Гордого (510/509). Прерогативи царської влади були розділені між двома посадовими особами, що обиралися щорічно, які спочатку називалися преторами, а
Якнайдавніший обсяг римської території був дуже незначний: жерці «польового братерства» (fratres arvales), що існувало ще в епоху імператорів, щорічно здійснювали в святкування амбарвалій урочистий обхід римського поля, і цей обхід збігався, очевидно, з якнайдавнішою межею Р. території; вона мала в довжину 5 римських миль (1000 кроків) на правому березі [[Тибр]]у або на заході, 6 миль на лівому березі річки, 5 миль на півдні, у напрямку до [[Альба-Лонга|Альба-Лонги]], і лише 2 милі на півночі. Після поглинання Римом кількох приміських общин і завоювання — ще в царську епоху — міст Габій і Фідене, римська територія (ager Romanus) обіймала собою близько 870 км². На півдні римляни спиралися на одноплемінну ним і [[Латинський союз (Стародавній Рим)|союзну федерацію латинських міст]]; на півночі мали проти себе могутні [[Етруски|етруські]] міста під владою царів, що складали слабку федерацію; на сході ворогували із спорідненими гірськими племенами [[Сабіни|сабінян]], [[Вольськи|вольськів]] і еквів, що робили набіги на родючу римську «Кампанью». У дрібних сутичках з сусідами пройшла для Риму перша половина епохи в 240 років, передуюча повному завоюванню Італії Римом. [[5 століття до н.е.]] пройшло під знаком боротьби з етруським містом [[Вейї]]: [[Перша Вейєнтська війна|перша]] та [[Друга війна з містом Вейї|друга]] війни з ним призвели до послаблення, а [[Третя війна з містом Вейї|третя]] - до повного завоювання римлянами Вейїв ([[396 до н. е.|396 до Р. Хр.]]) та ліквідації незалежності міста. На початку [[4 ст. до н. е.|4 ст.]] Рим піддався короткочасному, але спустошливому нашестю [[Галли|галлів]] (390) на чолі із [[Бренн (вождь сенонів)|Бренном]] і спаленням Рима, але місто скоро відродилося, і протягом трохи більш як століття змогло підпорядкувати собі всю Італію в тодішньому сенсі, тобто за винятком долини По і приальпійських областей, що вважалися Галією.
|