Теорія агентських відносин: відмінності між версіями

'''Теорія агентських відносин'''  — розділ економічної [[Теорія трансакційних витрат|теорії трансакційних витрат.]]. Цю теорію застосовують у процесі аналізу ієрархічних відносин, її використання охоплює всі форми обміну. Агентські відносини виникають, коли певний поручитель делегує деякі права (наприклад, право використання ресурсу) певному агентові, який зобов'язаний згідно з формальним або неформальним контрактом представляти інтереси поручителя в обмін на винагороду.

Засновниками теорії агентських відносин стали '''Адольф Берлі''' ([[:en:Adolf_A._Berle|Adolf Berle]]) та '''Гардинер Мінз''' ([[:en:Gardiner_Means|Gardiner Means]]), які ще у 30-х роках XX  ст. сформували її основні положення. Головним питанням їх аналізу була проблема відокремлення власності та контролю. У книзі "«Сучасні корпорації і приватна власність"» (1933) ("«[[:en:The_Modern_Corporation_and_Private_Property|''The Modern Corporation and Private Property'']]''"»)'' учені розглянули теорію "«принципал-агента"». Відповідно до їх підходу принципал (поручитель)  — власник, агент  — довірена особа (управляючий).

* землевласник і орендатор;

* акціонери і менеджери корпорацій;

* працівники та менеджери у фірмах, які керують трудовим колективом;

* пацієнти і лікарі;

* виборці та народні представники у демократичному суспільстві;

== Проблема "«принципал-агент"» ==

Проблема принципала-агента розглядається у політичній науці та економіці. Відома також під назвами "«дилема агентства"» або "«агентська проблема"». Виникає, коли одна особа чи організація ("«агент"») здатна приймати рішення та/або діє від імені, що впливає, іншої особи чи суб'єкта — - "«принципала"» (довірителя).

== ЛітератураДив. також ==

* Чухно А.  А.  Інституціонально-інформаційна економіка: підручник / А.  А.  Чухно, П.  М.  Леоненко, П.  І.  Юхименко. - — К. : Знання, 2010. - — 687 c. - — укp.