Вікіпедія

Боббі Фішер: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіфікація
Ivan Juzyc (обговорення | внесок)
981 редагування
мНемає опису редагування
Рядок 43:
Від раннього віку виявляв велику майстерність гри в [[шахи]]; у 13 років з блиском переміг у партії, відомій як «{{нп|гра століття (шахи)|гра століття|en|The Game of the Century (chess)}}». У 14 років став чемпіоном США, а в 15 років — [[Шахові вундеркінди#Список наймолодших гросмейстерів|наймолодшим до того часу гросмейстером (ГМ)]] і наймолодшим учасником [[Турнір претендентів|турніру претендентів]] на звання чемпіона світу. У 20 років Фішер виграв чемпіонат США 1963-64 з результатом 11 перемог в 11 партіях, єдиним [[Список світових рекордів у шахах#Ідеальні результати матчів і турнірів|ідеальним результатом]] в історії цього турніру. Його книгу ''{{нп|Мої 60 пам'ятних партій||en|My 60 Memorable Games}}'', опубліковану 1969 року, вважають необхідною для шахових ентузіастів. Він виграв [[міжзональний турнір 1970|міжзональний турнір 1970 року]] з рекордною перевагою над найближчим переслідувачем у 3½ очка, а також виграв у цей період 20 партій поспіль, включаючи дві безпрецедентні серії з рахунком 6-0 кожна в рамках [[Турнір претендентів|претендентських матчів]]. У липні 1971 року став першим офіційним {{нп|Список шахістів номер один за рейтингом ФІДЕ|гравцем номер один за рейтингом ФІДЕ|en|List of FIDE chess world number ones}}.
 
1972 року Бобі Фішер став першим американським шахістом, якому вдалося виграти титул чемпіона світу. У [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1972|матчі за звання чемпіона світу]], що відбувся в [[Рейк'явік]]у (Ісландія), він переміг представника [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] [[Спаський Борис Васильович|Бориса Спаського]]. РозрекламованийУ як протистоянняпору [[Холодна війна|«холодної війни»]], розрекламований як протистояння між США і СРСР, той матч привернув більше уваги у всьому світі, ніж будь-який чемпіонський поєдинок з шахів до і після нього.
 
З юних років відзначався неординарними, часто скандальними вчинками й публічними заявами. 1975 року Фішер [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1975|відмовився захищати чемпіонський титул]], не зумівши досягнути домовленості з [[ФІДЕ]], міжнародним керівним шаховим органом, щодо однієї з умов матчу. Згідно з правилами ФІДЕ, у квітні 1975 року новим чемпіоном світу без боротьби оголосили [[Анатолій Карпов|Анатолія Карпова]], який виграв відбірковий кандидатський цикл.
Рядок 87:
 
=== Шаховий клуб Хоуторн ===
Коли Фішеру виповнилося тринадцять років, його мати попросила відомого шахового тренера {{Не перекладено|Джон Вільям Коллінс|Джона Коллінса|en|John W. Collins}} узяти його до себе. Коллінс раніше тренував таких відомих у США шахістів, як Вільям ЛомбардЛомбарді і Роберт Бірн. Фішер проводив багато часу з Коллінсом, який у певному сенсі замістив йому батька.
 
У червні 1956 року Фішер почав відвідувати шаховий клуб Хоуторн, який був розташований у будинку Колінса<ref>Brady 2011, p. 6.</ref>. Впродовж довгого часу вважали, що Коллінс був учителем і тренером Фішера<ref name="nytbio">{{cite news|url=http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B04EEDB1F3DF937A35751C1A9679C8B63 | title= John W. Collins, 89, Dies; Was Fischer's Chess Tutor | publisher=''The New York Times'' | author=Dylan Loeb McClain | date=December 4, 2001 |accessdate=January 4, 2014}}</ref><ref>Brady 1973, p. 12.</ref><ref>Brady, 2011, p. 50.</ref><ref>{{"'}}He taught Bobby Fischer to play chess{{'"}} is the way I am sometimes publicly and privately introduced. Collins 1974, p. 47.</ref>, хоча сам Коллінс стверджував, що це було не так<ref>"Collins, for his part, said that he never «taught» Bobby in the strictest sense, « and that Fischer „knew before instructed“. Collins 1974, pp. 48–49. Quoted in Brady 2011, p. 52.</ref>. Нині поширеною є думка, що Коллінс був наставником Фішера, а не його вчителем чи тренером<ref>Collins was Bobby Fischer's „mentor“. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 6, 30, and 221.</ref><ref>Collins was Fischer's „mentor“. Donaldson & Tangborn 1999, p. 27.</ref><ref>„Collins was my friend and mentor but not my teacher“. Lombardy 2011, p. 24.</ref><ref>„Fischer was also extremely fortunate in having John W. (Jack) Collins, a chess master, who was a friend, guide, and mentor to him during his early formative years“. Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 44.</ref>. З ним та іншими сильними гравцями Боббі зіграв тисячі [[Швидкі шахи|швидких]] і тренувальних партій, вивчав книги у великій бібліотеці Коллінса і вечеряв майже так само часто в будинку Коллінса, як у себе вдома<ref>Brady 1973, pp. 10–11.</ref><ref>Collins 1974, pp. 34–35.</ref><ref>Fischer 1959, p. xiii.</ref>.
Рядок 100:
Першим великим успіхом Фішера стала перемога в Чемпіонаті Юніорів США в 1956 році; він набрав 8.5/10 очок і став наймолодшим чемпіоном серед юніорів<ref>''Chess Life'', July 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 105 in «Chess Life 1956» PDF file").</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, p. 100.</ref>. На [[Відкритий чемпіонат США з шахів|відкритому чемпіонаті США]] 1956 року, який проходив у [[Оклахома-Сіті]], Боббі набрав 8½/12 і це дозволило йому поділити 4–8-ме місця, а переміг там {{Не перекладено|Артур Бісгаєр||en|Arthur Bisguier}}<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 101.</ref>. На першому [[Відкритий чемпіонат Канади з шахів|відкритому чемпіонаті Канади]] 1956 року, що відбувся в Монреалі, Боббі набрав 7/10 і поділив 8–12-те місця (переможець [[Ларрі Еванс]])<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 105.</ref>. У листопаді Фішер зіграв на відкритому чемпіонаті східних штатів 1956 року у [[Вашингтон]]і, поділивши 2-ге місце з Вільямом Ломбарді, [[Ніколас Россолімо|Ніколасом Россолімо]] і {{Не перекладено|Артур Феверстайн|Артуром Феверстайном|en|Arthur Feuerstein}}, на пів очка відставши від переможця {{Не перекладено|Ганс Берлінер|Ганса Берлінера|en|Hans Berliner}}<ref>Di Felice 2010, p. 76.</ref>.
 
Молодий шахіст став дуже відомим в Америці завдяки кільком блискучим переможним партіям із відомими шахістами. Фішер прийняв запрошення зіграти на третьому турнірі {{Не перекладено|Лессінг Дж. Розенвальд|Lessing Rosenwald|en|Lessing J. Rosenwald}} Trophy Tournament у Нью-Йорку (1956), дуже сильному турнірі, обмеженому 12-ма гравцями, яких вважали найсильнішими в Країнікраїні<ref name="Brady 1973, p. 16">Brady 1973, p. 16.</ref>. Хоча Фішер не належав до 12 найперших за рейтингом гравців США, але йому надіслали спеціальне запрошення. Граючи проти найсильнішої опозиції, 13-ти річний Боббі зміг набрати лише 4½/11, поділивши 8–9-те місця<ref>Wade & O'Connell 1973, p. 108.</ref>. Однак виграв приз за красу<ref>Brady 2011, p. 65.</ref> за свою «безсмертну»<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 7.</ref> партію проти міжнародного майстра<ref>Brady 2011, p. 61.</ref> [[Дональд Бірн|Дональда Бірна]]<ref name="Brady 1973, p. 16"/>, в якій [[Жертва (шахи)|пожертвував]] [[Ферзь|ферзя]], щоб створити невідворотну атаку. {{Не перекладено|Ганс Кмох||en|Hans Kmoch}} назвав цю партію «грою століття». Кмох писав: «Ця гра є блискучим шедевром комбінаційної гри, яку показав хлопчик 13 років проти солідного суперника. Її можна порівняти з найкращими рекордами в історії шахових [[вундеркінд]]ів»<ref>''[[Chess Review]]'', December 1956, p. 374. Also available on DVD (p. 418 on ''Chess Review 1956'' PDF file).</ref><ref>«While, objectively, it is not one of the greatest games ever played, it is certainly the finest game ever produced by one so young». Wilson 1981, p. 170.</ref>. Через деякий час Боббі незвично скромно пригадував цю гру: «Я лише робив ходи, які, як я вважав, були найкращими. Мені просто пощастило»<ref>''AP wire story'', February 24, 1957. Quoted in Brady 2011, p. 64.</ref>.
 
1957 року в Нью-Йорку Фішер зіграв матч із двох партій проти колишнього чемпіона світу [[Макс Ейве|Макса Ейве]], програвши його ½–1½<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 123.</ref><ref>Brady 1973, p. 17.</ref><ref>«To wrest a draw from a former World Champion was neither small cheese nor minor chess, but Bobby was unhappy since he'd lost the match, 1½–½». Brady 2011, p. 67.</ref>. У національному рейтинг-листі, опублікованому 5 травня 1957 року, Фішер мав 2231 пункт, що більш як на 500 пунктів перевищує його показник річної давнини<ref>''[[Chess Life]]'', May 5, 1957, p. 3. Also available on DVD (p. 67 in «Chess Life 1957» PDF file").</ref>. Це зробило його наймолодшим до того часу майстром в історії американських шахів<ref>{{cite web |last=Wall|first=Bill |url=http://www.chessville.com/BillWall/FischerTrivia.htm |title=Bobby Fischer Trivia |publisher=chessville.com |date=August 2002 |accessdate=October 4, 2008}}</ref>. У липні в Сан-Франциско Боббі успішно захистив свій титул чемпіона США серед юніорів, набравши 8½/9<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 127.</ref>. Такі високі турнірні результати вивели Фішера до десятки активних шахістів країни за рейтингом, який становив 2298<ref>Brady 2011, p. 73.</ref>. У серпні Фішер набрав 10/12 на відкритому чемпіонаті США в [[Клівленд]]і, стільки ж як і Артур Бісгаєр, але посів 1-ше місце за додатковими показниками<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 130.</ref><ref name="Collins 1974, p. 56">Collins 1974, p. 56.</ref>. Таким чином Боббі став наймолодшим переможцем відкритого чемпіонату США<ref>''[[Chess Review]]'', September 1957, p. 260. Also available on DVD (p. 294 in «Chess Review 1957» PDF file).</ref><ref>«No one as young as Bobby had won the United States Open before, and no one had ever held the United States Junior and Open titles concurrently. When Bobby returned to New York, both the Marshall and Manhattan chess clubs conducted victory celebrations, and he was lauded as America's new chess hero». Brady 2011, p. 75.</ref>. Потім виграв відкритий чемпіонат Нью-Джерсі, набравши 6½/7<ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 138–40.</ref>. Компанія [[Пепсі|Пепсі-Кола]] стала спонсором його матчу проти молодого філіппінського майстра {{Не перекладено|Родольфо Кардосо||en|Rodolfo Tan Cardoso}}, який відбувся у Нью-Йорку і в якому Фішер переміг 6–2<ref name="Brady 1973, p. 19">Brady 1973, p. 19.</ref><ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 135–37.</ref>.
 
=== Перше звання чемпіона США ===
Високий рейтинг і значні турнірні успіхи дозволили Шаховій федерації США запросити Фішера зіграти в [[Чемпіонат США з шахів|чемпіонаті США]] 1957-58<ref>Harkness 1967, p. 272.</ref>. У цьому турнірі брали участь такі відомі шахісти як, наприклад, шестиразовий чемпіон США [[Самуель Решевський]], чинний тоді чемпіон США Артур Бісгаєр і чемпіон світу серед юніорів Вільям Ломбарді, який у серпні переміг на цьому турнірі, єдиний раз в історії цих змагань показавши ідеальний результат (11–0)<ref name="Brady 1973, p. 20">Brady 1973, p. 20.</ref><ref>Kažić 1974, pp. 273–74.</ref><ref>Lombardy 2011, back cover.</ref>. Бісгаєр передбачав, що Фішер «завершить змагання трішки вище середини турнірної таблиці»<ref name="Brady 1973, p. 20"/><ref>A writer in ''[[Chess Life]]'', apparently Editor Fred M. Wren, expected Fischer to score about 50&nbsp;%. «The Monday-Morning Quarterback Speaks», ''Chess Life'', January 20. 1958, p. 4. Also available on DVD (p. 12 on ''Chess Life 1958'' PDF file).</ref>. Попри всі досить скромні передбачення, Боббі здобув вісім перемог і п'ять нічиїх, вигравши чемпіонат з результатом 10½/13, на пів очка попереду найближчого переслідувача<ref>Wade & O'Connell 1973, p. 51.</ref><ref>Di Felice 2010, p. 196.</ref>. Таким чином за два місяці до свого 15-ліття Фішер став наймолодшим чемпіоном США за всю історію<ref>Brady 1973, pp. 20–21.</ref>. Оскільки тогорічний чемпіонат США був одночасно і [[Зональні турніри|зональним турніром]], то перемога в ньому зробила Фішера [[Міжнародний майстер|міжнародним майстром]]<ref>[[Edward Winter (chess historian)|Edward Winter]], [http://www.chesshistory.com/winter/#6424._Quiz_question Chess Note 6428] (citing ''Chess Life'', February 5, 1958).</ref><ref>Edward Winter, [http://www.chesshistory.com/winter/#6434._St_Petersburg_1895-96 Chess Note 6436] (citing ''FIDE Revue'', April 1958, p. 106).</ref>, а також дозволила йому взяти учать у міжзональному турнірі 1958 року в [[Порторож]]і<ref name="Brady 1973, p. 19"/>. Його рейтинг тоді становив 2626, що робило його другим гравцем США за цим показником, позаду лише Решевського (2713)<ref>''Chess Life'', March 5, 1958. Quoted in Müller 2009, p. 92.</ref>.
 
== Гросмейстер, кандидат, автор ==
Боббі хотів поїхати до Москви. На його благання Регіна написала листа безпосередньо радянському лідерові [[Хрущов Микита Сергійович|Микиті Хрущову]], просячи дозволу для Боббі взяти участь у {{Не перекладено|Всесвітній фестиваль молоді та студентів|Всесвітньому фестивалі молоді та студентів|ru|Всемирный фестиваль молодёжи и студентов}}. Відповідь була ствердною, але прийшла занадто пізно<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 8.</ref>. Регіна не мала грошей заплатити за літак, але наступного року Фішера запросили на ігрове шоу ''{{Не перекладено|I've Got a Secret||en|I've Got a Secret}}'', де, завдяки зусиллям Регіни, продюсери Шоушоу подарували Фішеру квиток до Москви в обидва кінці<ref>Brady 2011, pp. 89–90.</ref>.
 
ПісляРадянська прибуттясторона радянськаузяла сторонана запросиласебе витрати Боббі доі Москвийого сестри Джоан у Москві<ref>«The Soviet Union had agreed to invite Bobby to Moscow, and generously pay all expenses for him and his sister…» Marshall Chess Foundation Archive, Letter from Regina Fischer to Bobby Fischer, c. June 1958. Quoted in Brady 2011, p. 93.</ref>, а провідником для нього і сестри Джоанних призначила міжнародного майстра {{Не перекладено|Абрамов Лев Йоахимович|Льва Абрамова|ru|Абрамов, Лев Иоахимович}}<ref>Brady 2011, p. 91.</ref>. Коли Фішер прибув до Москви, то одразу ж захотів відвідати Центральний шаховий клуб<ref name="Brady 2011, p. 92">Brady 2011, p. 92.</ref>, де грав у [[швидкі шахи]] проти двох молодих радянських майстрів, [[Васюков Євген Андрійович|Євгена Васюкова]] і {{Не перекладено|Нікітін Олександр Сергійович|Олександра Нікітіна|ru|Никитин, Александр Сергеевич}}<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 9.</ref>. Фішер виграв усі партії<ref name="Brady 2011, p. 92"/>. Шаховий автор В.&nbsp;І.&nbsp;Ліндер так пише про те враження, яке Фішер справив на гросмейстера [[Алаторцев Володимир Олексійович|Володимира Алаторцева]] коли грав бліц проти радянських майстрів: «1958 року в Центральному шаховому клубі Володимир Алаторцев побачив високого і кістлявого 15-річного юнака, який у бліц-партіях вщент розтрощив майже всіх, із ким грав… Алаторцев не був винятком, програвши всі три партії. Він був вражений грою молодого американця Роберта Фішера, його фантастичною самовпевненістю, неймовірною шаховою ерудицією і просто блискучою грою! Прибувши додому Володимир із захопленням сказав своїй дружині: 'Це майбутній чемпіон світу!'»<ref>Linder V.I. & Linder I.M. 1994. Quoted in Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 120–21.</ref>
 
Фішер вимагав, щоб йому організували матч проти чинного тоді чемпіона світу [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайла Ботвинника]]. Коли йому сказали, що це неможливо, то він захотів зіграти проти [[Пауль Керес|Пауля Кереса]]. «Зрештою, до клубу напівофіційно покликали [[Петросян Тигран Вартанович|Тиграна Петросяна]]…». Фішер і Петросян грали швидкі партії, з яких більшість виграв Петросян<ref>Golombek, ''Golombek's Encyclopedia'', pp. 236–37. Quoted in Brady 2011, p. 93.</ref>. «Коли Боббі зрозумів, що йому не дадуть зіграти жодної класичної партії, він вийшов із себе»<ref>Brady 2011, p. 94.</ref>, кажучи, що вже ситий по горло «цими російськими свинями»<ref>Johnson 2007, p. 128. Quoted in Brady 2011, p. 94.</ref>. Це розсердило радянську сторону, яка вважала Фішера своїм почесним гостем. Саме тоді югослави запросили Фішера і його сестру Джоан приїхати раніше на міжзональний турнір. Фішер прийняв запрошення і, прибувши до Югославії, зіграв два тренувальні матчі проти майстрів [[Драголюб Яношевич|Драголюба Яношевича]] і [[Мілан Матулович|Мілана Матуловича]].<ref>Brady 2011, pp. 94–96.</ref>. Проти першого Фішер звів унічию обидві партії, а другого здолав у [[Белград]]і з рахунком 2½–1½<ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 163–64.</ref>.
 
Шість перших місць міжзонального турніру виводили до [[Кандидатські турніри|кандидатського турніру]]<ref>Brady 1973, p. 25.</ref>. Більшість спостерігачів сумнівались, що 15-річний юнак без жодного міжнародного досвіду зможе фінішували в цій шістці, але Фішер сказав журналісту Міро Радойчичу,: «Я можу зіграти внічию проти гросмейстерів, а крім них є іще пів дюжини „патцерів“, яких я повинен перемогти»<ref>[[Leonard Barden]], «From Portorož to Petrosian», in Wade & O'Connell 1973, p. 332.</ref><ref>Just before Larsen played Fischer in their individual game, Larsen predicted that he would be victorious, only to find out quite the opposite: «Once we were well into the tournament, Larsen, [[Fridrik Olafsson]] and I were engaged in a friendly debate over Fischer's performance. 'Lucky to have 50&nbsp;%!' quipped Larsen, who went on to say, 'I will spank that baby!'… With wisdom Fridrik supplied a thought for me, 'Watch out the baby doesn't spank you!' At that comment, Larsen waved his hand. In the very next round, Fischer crushed Larsen…» Lombardy 2011, p. 87.</ref>. Попри деякі перешкоди на шляху і не дуже вдалий початок, Фішер виконав своє завдання: після сильної кінцівки турніру його результат був 12/20 (+6−2=12) і це дозволило поділити 5–6-те місця<ref>Wade & O'Connell 1972. pp. 332–34, 347.</ref>. Радянський гросмейстер [[Авербах Юрій Львович|Юрій Авербах]] зазначив: {{цитата|Під час боротьби за шахівницею цей юнак, майже все ще дитина, показав себе справжнім бійцем, продемонструвавши вражаючу витримку, точний підрахунок й бісову винахідливість. Мене особливо вразили не лише його широкі знання теорії, але й бажання всюди шукати нових шляхів. У його грі можна було помітити неймовірний талант, але крім того відчути ту величезну кількість зусиль, які він витрачав на вивчення шахів. {{oq|en|In the struggle at the board this youth, almost still a child, showed himself to be a full-fledged fighter, demonstrating amazing composure, precise calculation and devilish resourcefulness. I was especially struck not even by his extensive opening knowledge, but his striving everywhere to seek new paths. In Fischer's play an enormous talent was noticeable, and in addition one sensed an enormous amount of work on the study of chess.<ref>Kasparov 2004, pp. 225–26.</ref>}}|40||}}
Сама участь у цьому циклі розіграшів давала шахістові популярність і престиж. У п'ятнадцятирічного Фішера було мало шансів на успіх, проте він посівувійшов на турнірі шостеу місцешестірку йкращих і кваліфікувався до турніру претендентів. Це було вжевеликим великедосягненням досягнення,і за цей успіх Фішер отримав титул гросмейстера. Він був першим настільки юним гросмейстером в історії шахів. Радянський гросмейстер [[Бронштейн Давид Іонович|Давид Бронштейн]] так сказав про своє враження від Фішера в Порторожі: «Мені було цікаво спостерігати за Фішером, але довгий час я не міг зрозуміти, чому цей 15-річний хлопчик грає так добре»<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 20–21.</ref>. У віці 15 років, 6 місяців і 1 день Боббі став наймолодшим шахістом за всю історію, якому вдавалося кваліфікуватися до кандидатського турніру<ref>This record stood until 1991, when it was broken by [[Judit Polgár]]. Forbes 1992, p. 171.</ref>.
 
Перед кандидатським турніром Фішер виграв чемпіонат США 1958–59, набравши 8½/11<ref>Di Felice 2010, p. 301.</ref>. Також поділив 3-тє місце (з [[Борислав Івков|Бориславом Івковим]]) на турнірі [[Мар-дель-Плата (шаховий турнір)|Мар-дель-Плата]] (10/14), на пів очкапівочка відставши від [[Людек Пахман|Людека Пахмана]] і [[Мігель Найдорф|Мігеля Найдорфа]]<ref>Di Felice 2010, p. 340.</ref>. Поділив 4-6-те місця в [[Сантьяго]] (7½/12), позаду Івкова, Пахмана і {{Не перекладено|Герман Пілнік|Германа Пілніка|en|Herman Pilnik}}<ref>Di Felice 2010, p. 356.</ref>.
 
Міжнародний турнір у [[Цюрих]]у, навесні 1959 року, Фішер закінчив, на очко відставши від майбутнього чемпіона світу [[Таль Михайло Нехемійович|Михайла Таля]] і на пів-очкапівочка&nbsp;— від югославського гросмейстера [[Светозар Глігорич|Світозара Глігорича]]<ref>Brady 1973, p. 28.</ref><ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 27.</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 165, 171, 176.</ref>.
 
Хоча Фішер і припинив у 16 років здобувати офіційну освіту, полишивши {{нп|Старша школа Еразмус-Голл|Старшу школу Еразмус-Голл|en|Erasmus Hall High School}} в Брукліні, згодом він сам вивчив кілька іноземних мов, тож вмів читати зарубіжну шахову періодику<ref>''The Chess Games of Robert J. Fischer'', edited by Robert G. Wade and Kevin J. O'Connell, London, Batsford 1973; special article by [[Керес Пауль Петрович|Paul Keres]], entitled ''From the Opposite Side of the Board''.</ref>. За даними латвійського шахового майстра {{нп|Кобленц Олександр Нафталійович|Олександра Кобленца|en|Alexander Koblencs}}, навіть він і Таль не віддавали себе шахам так, як це робив Фішер. Пригадуючи розмову, яка відбулась на турнірі: {{Double"'— single}}Скажи мені, Боббі, — продовжував Таль:,&nbsp;— що ти думаєш про ігровий стиль [[Вольперт Лариса Іллівна|Лариси Вольперт]]?'&nbsp;'— Вона дуже обережна. Але у вас є ще одна дівчина, Дмитрієва. От її партії подобаються мені подобаються!' Тут ми буквально відкрили рот від подиву. Міша і я продивилися тисячі партій, але нам навіть не спадало на думку вивчати гру наших шахісток. Як ми могли знайти час для цього?! Але Боббі, виявляється, знайшов час!'"<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 41.</ref>
 
До кінця 1959 року Фішер «вдягався жахливо як для чемпіона, з'являючись на найавгустіших і найшанованіших національних і міжнародних змаганнях у светрі та вельветових штанах»<ref>Brady 1965, p. 34.</ref>. Тепер, заохочуваний {{нп|Пал Бенко|Палом Бенко|en|Pal Benko}} вдягатися ошатніше, Фішер «почав купувати костюми з усього світу, зшиті на замовлення вручну»<ref>Brady 1965, p. 35.</ref><ref>«У 16 років він зміг заробляти на життя шахами, і незабаром став добре вдягатись, у костюми пошиті в Лондоні та Нью-Йорку». Hooper & Whyld 1992, p. 136.</ref>. Він розповів журналістові {{нп|Ральф Гінзбург|Ральфу Гінзбургу|en|Ralph Ginzburg}}, що у нього сімнадцять пошитих на замовлення костюмів і що всі його сорочки і туфлі ручної роботи<ref>Ginzburg 1962, pp. 53–54.</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Боббі_Фішер