Гайворон: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 37.73.211.51 (обговорення) до зробленого SashkoR0B0T
Мітка: Відкіт
вандалізм
Рядок 49:
 
[[Файл:Gaivoron river vue.jpg|праворуч|міні|Гайворон, вид на [[Південний Буг]]]]
'''Га́йворон''' — місто в [[Кіровоградська область|Кіровоградській області]], на березі річки [[Південний Буг|Бог]]. Адміністративний центр [[Гайворонський район|Гайворонського району]]. [[Залізничний вузол]]. Заснований в [[XVIII]] ст. як козацький [[зимівник]].
 
== Економіка ==
Рядок 104:
 
== Історія міста Гайворона ==
Археологічні дослідження підтвердили, що понад рікою БогБугом люди селилися ще в добу неоліту, тобто у VI–III тисячоліттях до нашої ери. У [[мідна доба|добу міді]] (IV–III тисячоліттях до н. е.) тут володарювали племена археологічної [[трипільська культура|трипільської культури]] (країни Аратта), на що вказує розкопане поблизу Гайворона поселення.
 
[[Файл:HaivoronNL2001.png|міні|ліворуч|200пкс|Рідна мова населення Гайворона за даними [[Перепис населення України 2001|перепису 2001 року]]]]
 
У [[І]] тисячолітті нашої ери на ПрибожжіПрибужжі проживали землеробські племена [[східні слов'яни|східних слов'ян]]. Вони свого часу входили до антського племінного союзу, що уславився завдяки своїм відносинам з [[Візантія|Візантією]]. Поблизу Гайворона археологами було виявлено поселення ранньослов'янської [[черняхівська культура|черняхівської культури]] (II-VI ст. н. е.) Ця культура була поширена головним чином на території України і займала майже всю [[лісостеп]]ову зону від [[Прикарпаття]] до [[водорозділ]]у [[Дніпро (річка)|Дніпра]] і [[Дон]]у.
 
=== Ранньослов'янський металургійний центр ===
 
У 1960–1961 роках біля Гайворона на невеликому острові ріки [[БогПівденний Буг|Південного Бугу]] археологами розкопано і досліджено ранньослов'янський металургійний центр VI–VII століть н. е., який увійшов в історію під назвою «[[Гайворонське поселення]]». Виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки напівземлянкового житла, виробничий інвентар, предмети побуту, прикраси.
=== Струньків і Струньківський Ташлик ===
За переказами Струньків і Ташлик Струньківський спочатку були невеликими давніми поселеннями, а із збільшенням у них кількості жителів вони злились в один населений пункт. Біля Струнькова (нині центральна частина Гайворона) простягався [[Гардовий шлях]].
 
З початку XVIII ст. відчутний вплив на прибозькуприбузьку територію Запорозької Січі.
 
Земля і жителі Струнькового належали графу [[Станіслав Потоцький|Станіславу Потоцькому]]. У 1752 році тут виділено землю для церковних потреб, а в 1753-у завершено спорудження [[храм]]у. Як пише [[Сіцінський Юхим Йосипович|Юхим Сіцинський]], першу дерев'яну церкву перенесено з с. [[Громи]], що під [[Умань|Уманню]]. Вона була зведена на честь святого [[Іван Хреститель|Івана Предтечі]].
 
На ті часи повинності на селян накладалися невеликі, бо прикордонна прибозькаприбузька територія до 1768 року була заслоном проти нападу [[ногайських татар]]. Тому жителі Гайворона, Струнькового і Ташлика, крім землеробства, виконували ще й функції вартових.
 
У [[XIX]] ст. чисельність [[євреї|жидів]]в значно збільшилась. Як писав [[Гульдман Віктор Карлович|В. К. Гульдман]] у книзі «Подільська губернія», улюбленим справоюзаняттям жидів булаєвреївбула торгівля, різні сфери побутових послуг. У їх віданні була лісова промисловість, постачання цукроварень сировиною і матеріалами. ЖидиЄвреї надавали кредит як поміщикам і заводчикам, так і міщанам та селянам. ЖидЄврей на селі — був ходячий ринок збуту.
 
Відповідно до перепису («Ревизские сказки») у 1811 р. у с. Струнькові проживало 432 жителі чоловічої статі (кількість жінок не значиться), які належали графу С. Потоцькому.