Старообрядництво: відмінності між версіями

Втеча старообрядців почалася після Собору [[1667]] року. Особливо посилилася втеча за кордон під час правління [[Софія Олексіївна (царівна)|Цариці Софії]], під час [[Патріарх Іоаким|Іоакимового патріаршества]]. Утікали до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], [[Шведська імперія|Шведської імперії]], [[Пруссія|Пруссію]], в [[Османська імперія|Османську імперію]], в [[Династія Цін|Китай]] і [[Японія|Японію]]. При [[Петро I|Петрі I]], за відомостями Сенату, втекло понад 900 тисяч душ. У відношенні до загального числа тодішнього населення [[Московське царство|Московського царства]] це становило близько десяти відсотків, а у відношенні до виключно російського населенню ця кількість втікачів становила набагато більший відсоток. Масштаби катастрофи можна зрозуміти, порівнявши з чисельністю еміграції під час громадянської війни 1917—1922 років. Тоді вона становила всього 1 млн при населенні Росії 150 млн, тобто тільки 1,5 % а не 10 %. За кордоном старообрядці селяться великими колоніями, будують свої церкви, монастирі, скити. У [[Російська імперія|Російській імперії]] існували свої великі старообрядницькі центри. Найвідоміші з них: [[Керженець]], [[Стародуб]], [[Клинці]], [[Новозибків]], [[Гілка (місто)|Гілка'''Вєтка''']], [[Іргиз (річка)|Іргиз]] , [[Вигореція]].

[[Керженець (річка)|Керженець]] — назва річки в [[Нижньогородська губернія|Нижньогородській губернії]]. У густих лісах вздовж річки до кінця XVII століття існувало до сотні старообрядницьких обителей — чоловічих і жіночих. Розгром Керженца почався за Петра I. У [[Нижній Новгород|Нижньому Новгороді]] був страчений знаменитий старообрядницький диякон Олександр, що склав книгу Відповідей на питання Питирима: йому відрубали голову, а тіло його спалили і попіл кинули у [[Волга|Волгу]]. Після розгрому Керженця старовіри втекли на [[Урал]], в [[Сибір]], у Стародуб, на Гілку'''Вєтку''' і в інші місця. Вихідців з [[Старообрядницькі скити Нижньогородської губернії|Керженськиїх скитів]] на Уралі і в Сибіру стали називати [[кержаки|кержаками]], цей термін в подальшому поширився на всіх старообрядців Уралу і Сибіру.

Гілка знаходиться в сучасній [[Білорусь|Білорусі]]. За часів розколу знаходилася на території [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Перший розгром Гілки'''Вєтки''' стався в [[1735]]. 40 000 чоловік були переселені в [[Східний Сибір]] і [[Забайкалля]]. Ці події отримали назву «Першого вигнання». У [[1765]]у сталася друга вигонка, а пізніше і третя. Остання партія старообрядців була доставлена ​​в [[Забайкалля]] в [[1795]]у.