Вальтер Блюме: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Рядок 44:
== Перша світова війна ==
[[Файл:Walter Blume 1.png|міні|праворуч|261пкс|Блюм поруч зі своїм Fokker D.VII, 25 вересня 1918]]
З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] пішов добровольцем на фронт. Проходив службу у 5-му [[Сілезія|Сілезькому]] батальйоні [[Єгер (військова справа)|єгерів]]. 19 вересня 1914 потрапив на [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний фронт]]. У жовтні 1914 в бою під [[Елк]]ом був поранений у верхню частину стегна. Через місяць повернувся в стрій і отримав звання обер-єгеря. Одночасно написав заяву про перехід до авіації. Від 30 червня 1915, проходив річне навчання в льотній школі<ref name="РетропланЪ">[http://www.retroplan.ru/encyclopaedia.html?sobi2Task=sobi2Details&sobi2Id=115 РетропланЪ]</ref>.
 
Від 18 червня 1916 по 20 січня 1917 літав на двомісному біплані-[[Повітряна розвідка|розвіднику]] Aviatik у складі {{comment|FA 65|Feldflieger Abteilung — авіаційна частина (авіаційний загін)}}, потім у {{comment|FA (A) 280|FA (A) — артилерійсько-коригувальна авіачастина}}. За бойові заслуги 24 липня 1916 нагороджено [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізним Хрестом 2-го класу]]. У серпні 1916 отримав звання [[фельдфебель|віце-фельдфебель]]<ref>[http://airaces.narod.ru/ww1/german/1/blume.htm airaces]</ref>.
 
Від січня 1917 у лавах [[Винищувальна авіація|винищувальної]] [[Ескадрилья|ескадрильї]] Jasta 26 ({{lang-de|Jagdstaffel 26}}). 31 січня 1917&nbsp;— [[лейтенант]]. Свою першу перемогу здобув 10 травня 1917. 14 серпня 1917 отримав Залізний Хрест 1-го класу. 29 листопада 1917, під час бою з Bristol F.2 Fighter [[Повітряні сили Великої Британії|британської]] 48-ї ескадрильї ({{lang-en|No. 48 Squadron RAF}}), отримав серйозне поранення у груди. Був госпіталізований більше ніж на три місяці. 5 березня 1918 повернувся на фронт. Після недовгого перебування в складі FEA 3, що діяла над сектором фронту в [[Шампань|Шампані]]&nbsp;— від 14 березня 1918 і до кінця війни 11 листопада командир винищувальної ескадрильї Jasta 9. Здобув в її лавах 22 перемоги, загалом, у повітряних боях, здобув 28 перемог, переважно над [[винищувач]]ами. У загальному заліку німецьких асів посів 39-те місце<ref name="archive.org">[http://www.theaerodrome.com/aces/germany/blume.php theaerodrome.com]</ref>.
7 серпня 1918 Вальтера Блюме нагороджено [[Орден дому Гогенцоллернів|Лицарським Орденом дому Гогенцоллернів]], а 2 жовтня 1918&nbsp;— [[Pour le Mérite|Орденом «За заслуги»]].
Рядок 54:
Звільнився з військової служби 15 січня 1919.
{| class="wikitable collapsible collapsed"
! colspan="5" | Список повітряних перемог Вальтера Блюме<ref name="archive.org">[http://www.theaerodrome.com/aces/germany/blume.php theaerodrome.com]</ref><ref>Літаки супротивника з 1 по 6 збито в лавах Jasta 26, з 7 по 28&nbsp;— в Jasta 9</ref>
|-
! № з/п !! Дата та час !! Збитий літак !! В/ч супротивника !! Місце події
Рядок 136:
10 грудня 1937, за значний внесок у зміцнення оборони Рейху, отримав звання [[Лідер військової економіки|«Лідера військової економіки»]] ({{lang-de|Wehrwirtschaftsführers}})<ref>[http://www.fliegerweb.com/de/lexicon/Geschichte/Arado++Ar+80-670 fliegerweb]</ref>.
 
У наступні роки, Блюме відповідав за створення перших реактивних літаків, які довго вдосконалювали і в підсумку прийшли до створення першого в світі серійного реактивного [[бомбардувальник]]а [[Arado Ar 234 Blitz|Ar 234 Blitz]] ({{lang-uk|Блискавка}}). Ці літаки були першими реактивними бомбардувальниками, що брали участь у реальних бойових діях<ref name="web.archive">[https://web.archive.org/web/20120329133543/http://www.flieger-album.de/geschichte/portraits/blumewalter.php web.archive]</ref>. До кінця Другої світової війни Блюме запропонував модернізувати «Блискавку», забезпечивши літак чотирма реактивними двигунами, однак проект не було реалізовано.
 
Від 1 липня 1943&nbsp;— головний конструктор «Арадо». 12 жовтня 1944 [[Альберт Шпеєр]] нагородив Вальтера Блюме званням професора.
Рядок 144:
У 1953, з метою відродження авіаційної промисловості, заснував інженерний офіс легких конструкцій та механіки рідини в Дуйсбурзі. Але в нього не вистачало колишніх висококваліфікованих фахівців, які б бачили майбутнє німецького літакобудування<ref>[https://www.arado196.de/unser-projekt-arado-196/arado-flugzeugwerke/ arado196]</ref>.
 
У середині 1950-х почав роботу над проектом чотиримісного легкого суцільнометалевого моноплана. Прототип Blume Bl.500 був побудований фірмою [[Focke-Wulf]] і зробив перший політ 14 березня 1957<ref>[{{Cite web |url=http://airspot.ru/catalogue/item/blume-bl-502 |title=airspot] |accessdate=23 жовтня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20181025150329/http://airspot.ru/catalogue/item/blume-bl-502 |archivedate=25 жовтня 2018 |deadurl=yes }}</ref>. Але спроба відновити один із своїх колишніх проектів Arado Ar 79, у вигляді Blume Bl 502 для цивільної авіації, не справила очікуваного комерційного успіху і згодом він утримувався від подібних розробок.
 
Деякий час працював у авіакомпанії «Weser Flugzeugbau». Брав участь у розробці франко-німецького [[консорціум]]а середнього [[Військово-транспортний літак|військово-транспортного літака]] Transall C-160 (перший політ 25 лютого 1963).
 
Дружина&nbsp;— Марія Блюме (Scheidt)<ref name="web.archive">[https://web.archive.org/web/20120329133543/http://www.flieger-album.de/geschichte/portraits/blumewalter.php web.archive]</ref>.
 
Вальтер Блюме помер 27 травня 1964 у [[Дуйсбург|Дуйсбурзі]], у віці 68 років, поховано на Військовому кладовищі в [[Целле]]<ref>[https://www.findagrave.com/memorial/143814855/walter-blume findagrave.com]</ref>.