Вікіпедія

Кучма Леонід Данилович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Замінено вміст на «Категорія:Уродженці Новгород-Сіверського району Категорія:Випускники Дніпровськ...»
Рядок 1:
{{redirect|Кучма}}
 
{{Картка:Лідер
| ім'я = Леонід Данилович Кучма
| зображення = Kuchmaukraine.jpg
| розмір_зображення = 250px
| зображення_підпис = Леонід Кучма
 
| посада = [[Файл:Flag of the President of Ukraine.svg|20px]] 2-й [[Президент України]]
| початок_терміну = [[19 липня]] [[1994]]
| кінець_терміну = [[23 січня]] [[2005]]
| попередник = [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]
| наступник = [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]]
| прем'єр-міністр = [[Масол Віталій Андрійович|Віталій Масол]]<br />[[Марчук Євген Кирилович|Євген Марчук]]<br />[[Лазаренко Павло Іванович|Павло Лазаренко]]<br />[[Дурдинець Василь Васильович|Василь Дурдинець]] (в.о)<br />[[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]]<br />[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]]<br />[[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]]<br />[[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]]<br />[[Азаров Микола Янович|Микола Азаров]] (в.о.)
 
| посада2 = {{прапорець|UKR}} 2-й [[Прем'єр-міністр України]]
| початок_терміну2 = [[13 жовтня]] [[1992]]
| кінець_терміну2 = [[21 вересня]] [[1993]]
| попередник2 = [[Фокін Вітольд Павлович|Вітольд Фокін]]
| наступник2 = [[Звягільський Юхим Леонідович|Юхим Звягільський]]
| президент2 = [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]
 
| дата_народження = 9.8.1938
| місце_народження = [[Чайкине (Новгород-Сіверський район)|Чайкине]], [[Новгород-Сіверський район]], [[Чернігівська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
| громадянство = {{USSR}} → {{UKR}}
| національність = [[Українці|українець]]
 
| дружина = [[Кучма Людмила Миколаївна|Людмила Кучма]]
| діти = [[Пінчук Олена Леонідівна|Олена Пінчук]]
| підпис = Leonid Kuchma Signature 1996.png
| партія = [[Комуністична партія Радянського Союзу]] ([[1960]]&nbsp;— [[10 травня]] [[1994]]) <br/> Безпартійний (з [[10 травня]] [[1994]])
| релігія = [[Православна церква|Православ'я]]
| нагороди = {{ряд2|{{Ювілейна медаль «25 років незалежності України»}}}}
{{ряд2|{{Орден «За заслуги перед Вітчизною» I-го ступеня}} | {{Орден Республіки (Молдова)}}}}
{{ряд2|{{Орден Білого Орла}}}}
{{ряд2|{{Орден Трудового Червоного Прапора}}}}
{{ряд2|{{Державна премія України в галузі науки і техніки}} | {{Ленінська премія}}}}
}}
{{Депутат
| депутат1 = {{прапорець|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[Верховна Рада України I скликання|1-го скликання]]
| партія1 = [[Комуністична партія України|КПУ]]
| початок1 = [[15 травня]] [[1990]]
| кінець1 = [[10 травня]] [[1994]]
| скликання2 = [[Верховна Рада України II скликання|2-го скликання]]
| партія2 = Безпартійний
| початок2 = [[10 травня]] [[1994]]
| кінець2 = [[15 липня]] [[1994]]
}}
 
'''Леоні́д Дани́лович Ку́чма''' ({{н.}} {{ДН|9|8|1938}}, с. [[Чайкине (Новгород-Сіверський район)|Чайкине]], [[Новгород-Сіверський район]], [[Чернігівська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— український управлінець, [[політик]] і державний діяч, [[президент України]] ([[19 липня]] [[1994]]&nbsp;— [[23 січня]] [[2005]]), [[прем'єр-міністр України]] з [[13 жовтня]] [[1992]] по [[21 вересня]] [[1993]], генеральний директор [[Південний машинобудівний завод|ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.&nbsp;М.&nbsp;Макарова»]] (1986—1992). [[Почесні громадяни Дніпра|Почесний громадянин Дніпра]].
 
== Молоді роки ==
Народився в селі [[Чайкине (Новгород-Сіверський район)|Чайкине]], [[Новгород-Сіверський район]], [[Чернігівська область]], нині [[Україна]]. Батько&nbsp;— Данило Прокопович Кучма, учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]], загинув на фронті 1944 року. Мати&nbsp;— Параска Трохимівна Кучма, колгоспниця. Одружений, дружина [[Кучма Людмила Миколаївна|Людмила Миколаївна]]&nbsp;— нині почесний президент [[Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям»|Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна&nbsp;— дітям»]]. Їхня дочка&nbsp;— [[Пінчук Олена Леонідівна|Олена Пінчук (Франчук)]], дружина мільярдера [[Пінчук Віктор Михайлович|Віктора Пінчука]]. Онуки: Роман і Катерина.
 
== Кар'єра ==
У [[1960]] році здобув освіту інженера-механіка у галузі ракетної техніки на фізико-технічному факультеті [[Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара|Дніпровського університету]].
 
У [[1961]] році познайомився і одружився з [[Кучма Людмила Миколаївна|Людмилою Тумановою]], прийомною дочкою головного технолога [[Південний машинобудівний завод|«Південного машинобудівного заводу»]]<ref>Бондаренко К. Леонід Кучма: портрет на фоні епохи.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2007.&nbsp;— С. 21.</ref>, а в майбутньому головного інженера Головного технічного управління Міністерства загального машинобудування СРСР Геннадія Туманова<ref>{{Cite web |url=http://www.rtc.ru/encyk/biogr-book/18T/2938.shtml |title=Туманов Геннадий Федорович. Энциклопедия космонавтики |accessdate=9 березень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120815232525/http://www.rtc.ru/encyk/biogr-book/18T/2938.shtml |archivedate=15 серпень 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Одруження допомогло Кучмі зробити стрімку кар'єру на «Південмаші»<ref>{{Cite web |url=http://files.korrespondent.net/projects/top100/2006/12 |title=Леонід Кучма. Досьє. Журнал «Корреспондент» |accessdate=14 березень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120822185951/http://files.korrespondent.net/projects/top100/2006/12 |archivedate=22 серпень 2012 |deadurl=yes }}</ref>.
 
У [[1960]]-[[1982]] роках&nbsp;— інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому [[Байконур]] ([[Казахстан]]). Паралельно з [[1975]] по [[1981]] секретар партійного комітету [[Комуністична партія Радянського Союзу|комуністичної партії]] Конструкторського бюро «Південне», пізніше з [[1981]] по [[1982]]&nbsp;— секретар парткому [[Південний машинобудівний завод|Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод»]]&nbsp;— на той час найбільший завод військової та ракетно-космічної техніки, а також цивільної продукції у Радянському Союзі.
 
З [[1982]] по [[1986]] роки&nbsp;— перший заступник генерального конструктора КБ «Південне», а з [[1986]] по [[1992]]&nbsp;— генеральний директор ВО «Південний».
 
== Політична діяльність ==
У [[1990]]–[[1992]] рр. народний депутат [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] (XII скликання, а пізніше Верховної Ради України першого скликання), член [[Комісія з питань оборони і державної безпеки України|Комісії з питань оборони і державної безпеки]].
 
=== Прем'єр-міністр ===
Жовтень 1992&nbsp;— вересень [[1993]]&nbsp;— [[прем'єр-міністр України]], член [[Рада національної безпеки і оборони України|Ради національної безпеки і оборони]]. У вересні 1993 р. пішов у відставку з посади прем'єр-міністра.
 
З грудня [[1993]] р.&nbsp;— президент [[Рада промисловців та підприємців України|Ради промисловців та підприємців України]]. Березень [[1994]]&nbsp;— серпень [[1994]]&nbsp;— [[народний депутат України]] 2-го скликання, член міжрегіональної депутатської групи.
 
== Президент України ==
 
=== Перший термін ===
[[Файл:Вибори 1994-uk.png|міні|250пкс|Підтримка за регіонами на виборах 1994 року]]
[[10 липня]] [[1994]]&nbsp;— обраний на посаду [[Президент України|Президента України]] ([[Передвиборча програма кандидата в президенти України Кучми Леоніда Даниловича (1994)|Передвиборча програма]]).
 
У 1-му турі президентських виборів набрав 31,17&nbsp;%, найбільше в Криму&nbsp;— 82,6&nbsp;%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях&nbsp;— 2.5-3.5&nbsp;% голосів.
 
У 2-му турі: 52,15&nbsp;%, найбільше в Криму і Севастополі&nbsp;— 89,7 та 91,5&nbsp;%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях&nbsp;— 2,5-3,5&nbsp;% голосів. З шести суперників головним конкурентом на виборах став на той час чинний президент&nbsp;— [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]], набрав у першому турі 37,92&nbsp;%, а у другому&nbsp;— 45,1&nbsp;% голосів.
 
=== Другий термін ===
[[Файл:Вибори 1999-uk.png|міні|raight|250пкс|Підтримка за регіонами на виборах 1999 року]]
[[Файл:Vladimir Putin in Ukraine 11-12 February 2001-2.jpg|thumb|[[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] і [[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]] відвідують [[Державне конструкторське бюро «Південне»|ДКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля]], 11-12 лютого [[2001]]]]
 
[[14 листопада]] [[1999]] вдруге обраний на посаду Президента України.
У 1-му турі 9 598 672 голосів (36.49&nbsp;%), перше місце з 13 претендентів.
У 2-му турі 15 870 722 голосів (56.25&nbsp;%).
 
==== Касетний скандал ====
{{main|Касетний скандал}}
Восени [[2000]] був звинувачений у зникненні опозиційного журналіста&nbsp;— [[Гонгадзе Георгій Русланович|Георгія Гонгадзе]] (так званий «касетний скандал»). [[Мороз Олександр Олександрович|Олександр Мороз]] оприлюднив аудіозапис, на якому нібито були записані розмови президента, глави адміністрації президента [[Литвин Володимир Михайлович|Володимира Литвина]] і міністра внутрішніх справ України [[Кравченко Юрій Федорович|Юрія Кравченка]], що стосувалися зникнення Гонгадзе. Це послужило початком акції «[[Україна без Кучми]]», організованою опозицією. Учасники протесту проводили багатолюдні вуличні демонстрації та створили наметові містечка в центрі Києва. У [[2001]] Верховна Рада безрезультатно кілька разів намагалася винести недовіру стосовно Леоніда Кучми. 21 березня 2011 року в постанові одного із слідчих Генеральної прокуратури фігурувало прізвище Кучми, що пов'язано з потенційним визнанням того, що мало місце перевищення службових повноважень. 23 березня 2011 року Леонід Кучма прибув до Генеральної прокуратури. Але, коли була спроба організувати там очну ставку його та Миколи Мельниченка, покинув прокуратуру.
 
Його звинувачували в незаконному продажі зброї, в організації побиття депутата [[Єльяшкевич Олександр Сергійович|Олександра Єльяшкевича]]. Леонід Кучма втратив популярність в країні, і згідно з даними соціологічних досліджень не довіряло йому приблизно 60% українців, тоді як довіряли 10-20&nbsp;% опитуваних. У грудні 2002 р. опитування організації [[Міжнародна фундація виборчих систем, Україна|Міжнародна фундація виборчих систем]] показувало, що рейтинг довіри до Кучми знизився до найнижчої точки з часу обрання на посаду президента. Йому довіряло лише 12-14% українців. Така ж тенденція була і у ставленні громадян до Верховної Ради та інших державних інститутів <ref>[https://ukrainian.voanews.com/a/a-49-a-2002-12-14-6-1-86888957/222191.html Рейтинг довіри до президента України знизився до найнижчої точки з часу обрання на цю посаду Леоніда Кучми. - 2002-12-14]</ref>.
 
==== Вибори до ВРУ 2002 ====
На парламентських виборах 2002&nbsp;р. Кучма підтримав блок «[[За єдину Україну!]]», який очолив голова президентської адміністрації [[Литвин Володимир Михайлович|Володимир Литвин]] і прем'єр-міністр [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]]. З результатом 11,8&nbsp;% пропрезидентський блок фактично зазнав поразки. Проте Кучмі вдалося сформувати лояльну до нього більшість у Верховній Раді 4-го скликання за рахунок мажоритарних депутатів обраних, головним чином, на Донбасі.
 
Після виборів у країні розпочалися масштабні протестні акції «[[Повстань, Україно!]]», що знизили авторитет чинного Президента як серед громадян, так і за кордоном.<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/Кольчуга Про особливості виникнення та розвитку кольчужного скандалу в оповіданні [[Мельников Володимир Миколайович|Володимира Мельникова]] «Кольчуга»]</ref>
 
=== Політика щодо НАТО та ЄС ===
На початку 2002 року Україна оголосила про наміри добитися асоційованого членства в ЄС.
 
[[9 липня]] [[2002]] року Леонід Кучма своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 23 травня про інтеграцію України до євроатлантичних структур<ref>[http://www.newsru.com/arch/world/09jul2002/nato.html Кучма взял курс на вступление Украины в НАТО]</ref>.
 
У квітні 2002 року Кучма створив Державну раду з питань європейської та євроантлантичної інтеграції для координації дій органів влади по інтеграції України в політичний, економічний та правовий простір Європи. У лютому Україна заявила про бажання отримати статус країни-сусіда ЄС, який мав на увазі отримання перспективи асоційованого й повноправного членства.
 
[[24 березня]] [[2003]] року Україна і НАТО відкрили громадськості план Україна-НАТО, який було схвалено в листопаді 2002 року на Паризькому саміті<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2003/03/24/2993294/ Що обіцяв НАТО Кучма?]</ref>. 24 квітня Кучма обговорив питання інтеграції України в Північноатлантичний союз з керівником комітету США з питань НАТО Б. Джексоном<ref>[http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2003/04/24/56940.html Кучма встретился с руководителем Комитета США по вопросам НАТО]</ref>.
 
[[19 травня]] [[2003]] року Кучма заявив, що Україна довела обґрунтованість своєї заявки на членство в ЄС і розраховує на те, що на наступному саміті Україна-ЄС питання про асоційоване членство України може бути переведено у практичну площину<ref>[http://korrespondent.net/ukraine/politics/71306-kuchma-dovolen-prodvizheniem-ukrainy-v-nato-i-evrosoyuz Кучма доволен продвижением Украины в НАТО и Евросоюз]</ref>.
 
У книзі «[[Україна — не Росія]]» Кучма пише, що Україна йде «в Європу разом з Росією» більшою мірою, ніж Болгарія і Румунія"<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2003/09/12/2995399/ Кучма веде в Європу не тільки Україну, але і Росію]</ref>.
 
У 2004 році Кучма виключив з Військової доктрини положення про вступ України до НАТО та Європейського Союзу як кінцеву мету політики євроатлантичної та європейської інтеграції країни<ref>{{Cite web |url=http://otechestvo.org.ua/politinfo/2004_07/p_27_02.htm |title=Президент Леонид Кучма исключил вступление в НАТО и ЕС из Военной доктрины Украины |accessdate=28 січень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140401041808/http://otechestvo.org.ua/politinfo/2004_07/p_27_02.htm |archivedate=1 квітень 2014 |deadurl=yes }}</ref>. [[15 червня]] Кучма заявив, що на даному етапі Україна не готова вступити до НАТО і знаходиться на такій самій відстані від нього, як від Євросоюзу<ref>[http://fakty.ua/70148-leonid-kuchma-segodnya-ukraina-ne-gotova-vstupit-v-nato Леонид кучма: сегодня украина не готова вступить в нато]</ref>.
 
==== Завершення президентської каденції ====
11 листопада 2004 року Леонід Кучма презентував Президентський фонд «Україна» та нову книгу «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні». Метою діяльності фонду є сприяння розбудові та консолідації громадянського суспільства, а також захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Згідно зі Статутом, він є благодійною організацією, створеною відповідно до Конституції України та Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Основними напрямками роботи Фонду є гуманітарна діяльність з підтримки обдарованої молоді в Україні, а також науково-експертна, аналітична робота та міжнародна співпраця (підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян; організація та здійснення заходів з метою захисту культури, мистецтва та духовності, книговидання; підтримка талантів у сфері освіти; сприяння перспективній творчій молоді; підтримка сільських бібліотек. Перелік напрямів не є вичерпним). Президентський фонд «Україна», за відгуками, і дотепер здійснює реальну допомогу десяткам або сотням обдарованим дітям та молоді зробити перші кроки у своєму становленні.
 
Після відставки Кучма отримав довічне утримання у розмірі заробітної плати діючого президента, державну дачу і державну охорону. Леонід Кучма не брав участь в активних політичних проектах, лише зрідка виступаючи публічно з коментарями стосовно поточної ситуації. Він не відсторонився від участі у житті країни після відставки. Його оцінка ситуації в Україні була заснована на його досвіді та не містила політичних амбіцій.
 
== Кучма і авіакатастрофа 4 жовтня 2001 ==
Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучма 10 жовтня 2001 таким чином відповів журналістам на питання про причини [[Катастрофа Ту-154 над Чорним морем|авіакатастрофи 4 жовтня 2001 Ту-154]] російської авіакомпанії «Сибір», що летів з [[Тель-Авів]] а в [[Новосибірськ]] і був збитий українською ракетою над Чорним морем, в якій загинули 78 осіб:
{{Початок цитати}} Подивіться, що коїться навколо у світі, в Європі? Ми не перші і не останні, не треба з цього робити трагедію. Помилки бувають всюди, і не тільки такого масштабу, а набагато більшого, планетарного масштабу. Якщо ми самі себе не опустимо нижче цивілізованого рівня, все буде добре. А якщо ми самі на себе відро бруду виллємо, так милості прошу.<ref>[http://www.newsru.com/world/10Oct2001/kuchma.html «Президент Украины готов признать, что Украина сбила пассажирский Ту-154» на сайте newsru.com. Новость от 10 октября 2001 г.]</ref><ref>[http://www.voanews.com/russian/news/Analysis-and-perspectives/Ukraine-Anniversary-TU-154-Downed-2011-10-04-131037898.html Десять лет назад российский Ту-154 был сбит украинской ракетой]</ref> {{кінець цитати|джерело =}}
 
Заява Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучми викликала гнівну реакцію офіційного [[Ізраїль|Ізраїля]]. Прес-секретар [[Список прем'єр-міністрів Ізраїлю|ізраїльського прем'єр-міністра]] [[Аріель Шарон|Аріеля Шарона]] так прокоментував заяву українського президента:<ref>{{стаття|url=http://www.pravda.com.ua/news/2001/10/11/2984359/|назва = На Заході шоковані реакцією Кучми|місяць = 11 жовтня|рік = 2001|видання = [[Українська правда]]}}</ref>{{початок цитати}} Коли убитий не є представником твого народу, тоді, напевно, можливо робити такі академічні висновки. Загинуло 78 осіб, більшість з яких були ізраїльтянами&nbsp;— для нас це найбільша трагедія. {{Кінець цитати|джерело =}}
 
Практично відразу Кучма 25 жовтня 2001 року прийняв рішення про ліквідацію [[Генеральна військова інспекція при Президентові України|Генеральної військової інспекції при Президентові України]]<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1017/2001 Указ Президента України щодо ліквідації ГВІ]</ref>.
 
== Оцінка діяльності ==
Українці згадують Кучму по-різному: і як епоху стабільності, і як нестабільний період, і як добу добробуту, і як час загальної бідності. Протягом перших років його президентства було сформовано умови для появи на українському ринку фінансово-промислових груп, на базі яких згодом сформувалися бізнес-структури вітчизняних олігархів.
 
У 1995 році в Україні запустили сертифікатну приватизацію. Цей захід, завдяки якому кожен громадянин держави мав отримати можливість стати ефективним власником колишніх державних підприємств, за висновками експертів своїх цілей не досяг, але дозволив формально роздержавити вагому частку економіки країни.
 
У 1996 році почалася реформа аграрного сектора, завдяки якій колишні колгоспні землі було розпайовано між селянами, що працювали на них.
 
Завдяки налагодженню співпраці із західними фінансовими установами та стабілізації ситуації в економіці країни показники інфляції з чотириразних показників зменшилися до двозначних, а у вересні 1996 року було проведено грошову реформу.
 
=== Багатовекторна політика ===
Зовнішня політика Леоніда Кучми не передбачала однозначного вибору інтеграційних прагнень України. Вже у грудні 1994 року США, Велика Британія, Росія та Китай [[Будапештський меморандум|підписали меморандум]] про гарантії безпеки України в обмін на відмову Києва від статусу ядерної держави. Саме цей документ дав змогу Україні остаточно встановити конструктивні стосунки із Заходом.
 
Довше тривали пошуки взаєморозуміння з Росією. Державна Дума до кінця 1996 року ухвалювала постанови, що фіксували російські претензії на [[Севастополь]]. До травня 1997 року тривала епопея з розподілом радянського Чорноморського Флоту, яка завершилась фактично перемогою Росії.
 
Протягом 1994—1995 років проросійський президент автономії Крим [[Мєшков Юрій Олександрович|Ю. Мєшков]] вдався до низки кроків, які ставили під сумнів належність Криму до України.
 
У лютому 1995 року в Криму було проведено операцію за участю бійців українського загону спеціального призначення, в результаті якої Мєшкова було відпроваджено до Москви.
 
Подібною тактикою багатовекторності Леонід Кучма протягом першого терміну президентства керувався і у сфері внутрішньої політики.
 
Кучма прийшов до влади на проросійських лозунгах, зокрема обіцяв запровадити в Україні двомовність, але згодом він почав шукати союзників у націонал-демократичному політичному таборі.
 
У 1995 році Кучмою та [[Мороз Олександр Олександрович|Морозом]] було підписано Конституційний договір про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування. Цей договір втратив свою чинність у червні 1996 року, коли парламент ухвалив Конституцію України.
 
Наприкінці першого терміну загострилося протистояння Кучми із [[Лазаренко Павло Іванович|Павлом Лазаренком]], яке закінчилося еміграцією та арештом останнього у США.
 
На [[Вибори Президента України 1999|президентських виборах 1999 року]] Кучма переміг як прозахідний президент.
 
Помітні наслідки у зовнішньополітичному курсі Леоніда Кучми мав «Касетний скандал», який спалахнув наприкінці 2000 року.
 
В одній із порцій записів, які оприлюднив Микола Мельниченко, йшлося про те, що за участю і з санкцією Кучми здійснювалось постачання українських систем радіотехнічної розвідки до Іраку. Хоча доказів такого продажу не було продемонстровано, Кучма фактично опинився в міжнародній ізоляції.
 
Складні відносини із Заходом підштовхнули Кучму до участі у східному інтеграційному утворенні&nbsp;— Єдиний економічний простір, про наміри створення якого було оголошено у 2003 році.
 
Восени 2003 року протягом кількох тижнів тривала криза, пов'язана із суперечками з Росією про належність острова Коса Тузла та кордону між двома державами у Керченській протоці.
 
=== Останні роки на посаді ===
Після парламентських виборів 2002 року в Україні продовжились масові антивладні акції. Акцію «[[Повстань, Україно!]]» очолили лідери опозиції [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлія Тимошенко]]. У парламенті сформувалася сильна опозиція.
 
24 серпня 2002 року у телевізійному зверненні до народу Кучма висунув ідею внесення змін до Конституції, які б радикально підвищували роль парламенту та прем'єр-міністра у політичній системі країни. Деякі експерти припускали, що таким чином Кучма планував перейти на посаду голови уряду та зберегти свій вплив на політичні процеси у країні після президентських виборів у 2004 році.
 
15 жовтня 2002 року суддя [[Апеляційний суд міста Києва|Апеляційного суду Києва]] Юрій Василенко виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно Президента України Леоніда Кучми. Справа була порушена за заявою опозиційних народних депутатів за ознаками злочинів, передбачених ст. 112 («зазіхання на життя державного чи громадського діяча», ст. 161 («порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії»), ст. 163 («порушення таємниці листування, телефонних переговорів»), ст. 170 («перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій»), ст. 171 («перешкоджання законній професійній діяльності журналістів»), ст. 191 («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»), ст. 333 («незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, устаткування для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки»), ст. 346 («погроза або насилля стосовно державного чи громадського діяча»), ст. 364 («зловживання владою або службовим становищем»), ст. 365 («перевищення влади або службових повноважень»), ст. 368 («одержання хабара») [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]]<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2002/10/15/2991081/ Кримінальна справа проти Кучми / УП, 15 жовтня 2002]</ref>.
 
Гучний факт порушення кримінальної справи набув неабиякого резонансу. Проте, вітчизняні юристи різних політичних орієнтацій назвали дії судді Василенка незаконними<ref>[https://gazeta.dt.ua/LAW/malenka_sprava_suddi_vasilenka.html МАЛЕНЬКА СПРАВА СУДДІ ВАСИЛЕНКА / Дзеркало тижня, 18 жовтня 2002]</ref>. 27 грудня 2002 року [[Верховний Суд України]] скасував постанову Апеляційного суду Києва<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0030700-02 Про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо Президента України Кучми Леоніда Даниловича: Верховний Суд; Ухвала від 27.12.2002]</ref>.
 
Завдяки суперечливому рішенню [[Конституційний суд України|Конституційного суду]], Леонід Кучма мав право брати участь у [[Вибори Президента України 2004|президентських виборах 2004 року]]. Однак ще за кілька місяців до їхнього проведення він однозначно заявив, що не збирається цього робити. У червні 2004 року під час зустрічі з журналістами він заявив:
{{Початок цитати}}
Я хочу подивитися на Україну без Кучми разом з вами<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2013/08/130809_kuchma_epoch_sx Епоха Кучми: десять неоднозначних років]</ref>
{{Кінець цитати}}
 
Народний депутат 1990—2012 років [[Володимир Яворівський]] вважає, що Кучма почав олігархізацію країни і більш комунізованої республіки, ніж Україна тоді не було<ref>[http://24tv.ua/ru/aktualnoe_intervju/kuchma_nachal_oligarhizaciju__politik/n605165 Кучма начал олигархизацию&nbsp;— политик]</ref>.
 
Вкінці 2004 року результати дослідження [[Центр Разумкова|Центру Разумкова]] показували, що близько 45% українців вважали, що Кучма закінчує своє президентство з ганьбою. Тільки 8% опитаних відповіли, що йому вдалося зберігти свій авторитет та повагу з боку суспільства. Крім того, близько 76% українців вважали, що дії президента протягом останніх місяців були спрямовані на захист власних інтересів та інтересів свого політичного оточення <ref>[https://censor.net.ua/news/45842/pochti_polovina_ukraintsev_schitaet_chto_kuchma_zakanchivaet_svoe_prezidentstvo_s_pozorom Почти половина украинцев считает, что Кучма заканчивает свое президентство с позором]</ref>.
 
== Після президентства ==
20 січня 2005 привітав [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] з перемогою на президентських виборах<ref>[http://lenta.ru/world/2005/01/20/kuchma/ Кучма поздравил Ющенко с победой на выборах]</ref>. 10 березня 2005 року Г. Омельченко заявив, що існують домовленості між Кучмою та Ющенком про те, щоб перший не притягався до кримінальної відповідальності за вбивство Гонгадзе<ref>[http://www.newsru.com/world/10mar2005/omelchenko.html Омельченко: Кучма и Ющенко договорились о гарантиях неприкосновенности для бывшего президента Украины]</ref>.
 
21 березня 2011 Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.
 
14 грудня 2011 [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський районний суд]] визнав незаконними та скасував постанови генпрокуратури про відкриття кримінальної справи проти Кучми<ref>[http://www.gazeta.ru/politics/2011/12/14_a_3927862.shtml Кучма освобожден от дела Гонгадзе]</ref>.
 
[[23 червня]] [[2014]] увійшов у тристоронню контактну групу і представляв Україну на переговорах з «ДНР» та «ЛНР» за участі представників Росії та ОБСЄ<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/23/7029905/ Кучма підтвердив, що бойовики пообіцяли тимчасово припинити вогонь]</ref>.
 
29 серпня у спільному зверненні з [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенком]] та [[Кравчук Леонід Макарович|Кравчуком]] підтримав курс Україну на інтеграцію в [[НАТО]]<ref>[http://ru.tsn.ua/politika/kravchuk-kuchma-i-yuschenko-podderzhali-integraciyu-ukrainy-v-nato-383931.html Кравчук, Кучма и Ющенко поддержали интеграцию Украины в НАТО]</ref>.
 
Вночі [[20 вересня]] підписав [[Мінський протокол|мінський меморандум]] з представниками Росії, «ДНР», «ЛНР» та [[ОБСЄ]]<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/20/7038368/ Кучма розповів про деталі документа, підписаного в Мінську вночі]</ref>.
 
[[2 лютого]] [[2015]] Президент [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] призначив Кучму офіційним представником України у тристоронній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/02/2/7057197/ АП: Кучма&nbsp;— офіційний представник України в контактній групі]</ref>.
 
12 вересня 2015 під час щорічної конференції «[[Ялтинська європейська стратегія]]» заявив, що Росія хоче «заморозити» [[Російська збройна агресія проти України (2014—)|конфлікт на Донбасі]], що їй дуже вигідно<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/news/27243817.html Конфлікт на Донбасі йде до «замороження»&nbsp;— Кучма]</ref>.
 
2 жовтня 2018 р. у Мінську Кучма повідомив про завершення своєї роботи у Тристоронній контактній групі. Окрему вдячність він висловив білоруській стороні за сприяння в організації переговорного процесу <ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2550322-kucma-pisov-z-tristoronnoi-kontaktnoi-grupi.html Кучма пішов з Тристоронньої контактної групи]</ref>.
 
3 червня 2019 року Президент [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] повідомив, що Леонід Кучма знову буде представляти Українську державу у Тристоронній контактній групі в Мінську <ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2713495-kucma-stav-predstavnikom-u-tkg-zelenskij.html Зеленський призначив Кучму представником у ТКГ]</ref>. Того ж місяця Кучма заявив, що РНБО може переглянути торгівельні обмеження по відношенню до ОРДЛО. Пізніше він уточнив, що це може відбутися тільки після повернення українських активів в українське правове поле <ref>[https://24tv.ua/kuchma_ozvuchiv_umovu_za_yakoyi_mozhlive_skasuvannya_blokadi_okupovanogo_donbasu_n1168516 Кучма озвучив умову, за якої можливе скасування блокади окупованого Донбасу]</ref> <ref>[https://ua.112.ua/golovni-novyni/kuchma-pro-initsiatyvu-zniattia-blokady-z-ordlo-niiakoi-blokady-nemaie-ie-tymchasove-obmezhennia-na-peremishchennia-vantazhiv-494958.html Кучма про ініціативу зняття блокади з ОРДЛО: Ніякої блокади немає, є тимчасове обмеження на переміщення вантажів]</ref>.
 
== Пам'ятник ==
[[27 вересня]] [[2007]] року в Києві, на [[Площа Слави (Київ)|майдані Слави]] був встановлений гіпсовий пам'ятник Леоніду Кучмі, що зображав його у [[тога|вбранні римських громадян]]<ref>[http://news.liga.net/news/N0742698.html news.liga.net] Про встановлення пам'ятника Леоніду Кучмі</ref>. Через декілька годин після встановлення пам'ятник був викрадений.
 
== Сім'я ==
[[Файл:Kuchma and Pinchuk, 12 September 2014.jpg|міні|праворуч|200пкс|Леонід Кучма і його зять, олігарх [[Пінчук Віктор Михайлович|Віктор Пінчук]]]]
* Брат Олександр Кучма (1928—1984), шахтар, помер від раку легенів<ref name="maidan.org.ua">http://maidan.org.ua/blogs/lukanov/?p=295</ref>.
** Племінник Володимир Кучма&nbsp;— бізнесмен.<ref>[http://www.segodnya.ua/news/12050423.html Селяне ходят к Кучме домой, а на его 70-летие споет Элтон Джон | Новости Украины | Накануне юбилея бывшего президента мы побывали на месте будущего праздника и в его родном се …]</ref>.
* Сестра Віра Тимошенко (Кучма), працювала машиністом електровоза, померла від інсульту у віці 48 років<ref name="maidan.org.ua"/>.
* Дружина [[Кучма Людмила Миколаївна|Людмила Кучма]] (1940) (уроджена Талалаєва).
** Дочка [[Пінчук Олена Леонідівна|Олена Пінчук]] (1970), засновниця фонду «АНТИСНІД» і глава наглядової ради групи StarLightMedia, яка включає телеканали СТБ, ICTV, Новий канал, QTV, М1, M2, а також низку медіакомпаній (StarLight Sales, StarLight Brand Content, StarLight Commercial Production, StarLight Films, Vavёrka Production, StarLight Rental, StarLight Scenery, StarLight Digital, «Нові Медіа Проекти»)<ref>{{cite web|url=http://www.starlightmedia.ua/|title=Офіційний сайт StarLightMedia|publisher=StarLightMedia|date=|accessdate=2013-11-01|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131219175248/http://starlightmedia.ua/|archivedate=2013-12-19|deadurl=yes}}</ref>. Дружина олігарха Віктора Пінчука.
 
== Герб ==
[[Файл:Kuchma z.gif|200px|міні|Герб Леоніда Кучми]]
Герб Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучми був створений у 1999 році. В щиті, перетятому лазуровим і золотим, лев протилежних тинктур, армований червоним, що йде на задніх лапах і тримає в передніх лапах Державний герб України&nbsp;— золотий тризуб у лазуровому п'ятикутному щиті з золотою облямівкою.
Щит увінчаний золотою Українською адміністративною короною, над якою лицарський шолом. Клейнод: на двоколірному бурелеті (лазур, золото) золотий, армований червоним, лев, що виходить, і тримає в лапах срібний тризуб. Намет лазуровий, підбитий золотом.
Щитотримачі: два діамантових чернігівських орли, армованих золотом, з червоними язиками.
Девіз: RE, NON VERBIS&nbsp;— «Ділом, не словами».<ref>http://heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=1345</ref>
 
== Нагороди ==
* [[1976]] [[Орден Трудового Червоного Прапора]].
* [[1981]] Лауреат [[Ленінська премія|Ленінської премії]].
* [[1993]] Лауреат [[Державна премія України в галузі науки і техніки|Державної премії України в галузі науки і техніки]]&nbsp;— ''за розроблення конструкції, технології виготовлення та освоєння серійного виробництва пасажирських [[тролейбус]]ів великої місткості серії [[ЮМЗ Т1|ПМЗ-Т]]'' (у складі колективу)<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617/93 Указ Президента України №&nbsp;617/93 від 31 грудня 1993 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1993 року»]</ref>.
* [[1999]] [[Золотий орден Св. князя Володимира I ступеня]] ([[УПЦ МП]]).
* [[1999]] [[Орден святого рівноапостольного князя Володимира (УПЦ КП)|Орден святого рівноапостольного князя Володимира]] I ступеня (УПЦ КП).
* [[1999]] [[Орден Золотого Орла]]&nbsp;— найвища нагорода [[Казахстан]]у.
* [[2000]] [[Орден «Золота Вифлеємська зірка»]] (Палестина).
* [[2000]] [[Орден Лицарів Гробу Господнього]].
* [[2003]] Найвища Державна нагорода Республіки Молдова «Орден Республіки».
* [[2004]] Диплом і медаль почесного доктора [[Національна академія державного управління при Президентові України|Національної академії державного управління при Президентові України]].
* [[2004]] [[Орден преподобного Іллі Муромця|Орден Української православної церкви преподобного Іллі Муромця]] I ступеня.
* [[2004]] [[Почесний знак Співдружності Незалежних Держав]].
* [[2004]] Диплом Почесного доктора, мантія і медаль [[Національний університет «Узбекистан»|Національного університету «Узбекистан»]] імені Мірзо Улугбека (м. [[Ташкент]]).
* [[Орден «За заслуги перед Вітчизною»]] I ступеня ([[Російська Федерація]], [[20 квітня]] [[2004]])<ref>[http://pravo.msk.rsnet.ru/proxy/ips/?docbody=&link_id=0&nd=102086293&intelsearch=&firstDoc=1&lastDoc=1 Указ Президента Российской Федерации от 20 апреля 2004 года №&nbsp;556 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ I степени Кучмы Л. Д.»]{{ref-ru}}</ref>&nbsp;— ''за великий особистий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами Росії та України'' (орден був вручений Леоніду Кучмі Президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] у [[Кремль (московський)|Кремлі]] [[28 липня]] [[2011]] року)<ref>[http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/v-kremle-medvedev-vruchil-kuchme-orden-za-zaslugi-pered-otechestvom--28072011180100/ У Кремлі Медведєв вручив Кучмі орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня // РБК-Україна, 28.07.2011]</ref>
* Відзнака Президента України&nbsp;— [[ювілейна медаль «25 років незалежності України»]] ([[22 серпня]] [[2016]])&nbsp;— ''за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу''<ref>{{УПУ|336/2016|19 серпня 2016|Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"|link=http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/33/87/d67f3328d854164061c5287396f80c03_1472016834.pdf}}</ref>
 
=== Почесні звання ===
{{Карта розташування+|Україна~|width=450|float=right|caption=Мапа міст, у яких Леоніда Кучму визнано почесним громадянином.
|places=
{{Карта розташування~|Україна~|lat_deg=46|lat_min=11|lon_deg=30|lon_min=20|position=top|label=Білгород-Дністровський}}
{{Карта розташування~|Україна~|lat_deg=48|lat_min=27|lon_deg=35|lon_min=01|position=top|label=Дніпро}}
{{Карта розташування~|Україна~|lat_deg=47|lat_min=54|lon_deg=33|lon_min=23|position=top|label=Кривий Ріг}}
{{Карта розташування~|Україна~|lat_deg=44|lat_min=36|lon_deg=33|lon_min=31|position=top|label=Севастополь}}
{{Карта розташування~|Україна~|lat_deg=49|lat_min=35|lon_deg=34|lon_min=33|position=top|label=Полтава}}
}}
 
Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучма є [[Почесний громадянин|Почесним громадянином]] низки міст України: Білгород-Дністровського (2004<ref>[http://akkerman.fm/news/onenew/64 Аkkerman.fm]</ref>), Дніпра, Кривого Рогу, Севастополя, Полтави. Також він є почесним громадянином [[Єреван]]а ([[Вірменія]]).
 
== Монографії і публікації ==
* [[2000]] «Вірю в український народ». Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 2000&nbsp;— Збірка виступів Леоніда Кучми<ref>{{стаття|посилання=http://postup.brama.com/001013/169_5_2.html|назва=Кучма написав черговий бестселер|відповідальний=Ліліана Зеніна|видання=Поступ|тип=газета|номер=169 (613)|місяць=13 жовтня|рік = 2000}}</ref>.
* [[2001]] Книга «Про найголовніше».
* [[2003]] Книга [[Україна — не Росія|«Україна&nbsp;— не Росія»]].
* [[2004]] Книга «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні».
 
== Див. також ==
* [[Дніпропетровський клан]]
* [[Кравчучка|Кучмовіз]]
* [[Кучмізм]]
 
== Примітки ==
{{примітки|3}}
 
== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Леонід Кучма
|Вікіцитати = Кучма Леонід Данилович
|Вікісховище = Category:Leonid Kuchma
}}
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR368TUUWT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні»].&nbsp;— В-во «К. І.С»
* [https://web.archive.org/web/20080403073138/http://novynar.com.ua/dossiers/people/kuchma/155 Біографія Леоніда Кучми] // Сайт журналу «Новинар»
* [https://web.archive.org/web/20071018122813/http://rada.gov.ua/zakon/new/DEPUTAT1/81.htm Верховна Рада України 1-го скликання]
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=52402 Верховна Рада України 2-го скликання]
 
== Джерела ==
* ''[[Бондаренко Костянтин Петрович|Бондаренко К.]]'' Леонід Кучма: портрет на фоні епохи.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2007.&nbsp;— 636 с.
* ''Луканов Ю.'' [https://web.archive.org/web/20100824130624/http://lukanov.hmarka.net/start_files/creation.htm Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми]{{недійсне посилання}}.&nbsp;— Київ, 1996.
* {{стаття|автор=Зущик Ю.|відповідальний=Юрий Зущик|посилання=http://files.korrespondent.net/projects/top100/2006/12/print|назва = Кучма Леонид|видання = Корреспондент.net|рік = 2006|місяць=1 января}} {{ref-ru}}
* ''Литвин&nbsp;В. М.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kuchma_L Кучма Леонід Данилович] // {{ЕІУ|5|545}}
* ''Шаповал Ю. І.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=52465 Кучма Леонід Данилович] // {{ЕСУ}}
 
=== Література ===
* ''Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський''. Кучма Леонід Данилович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. /Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К: Знання України, 2004&nbsp;— Т.1&nbsp;— 760с. ISBN 966-316-039-X
* ''Ю. Шаповал''. Кучма Леонід Данилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.385 ISBN 978-966-611-818-2
{{succession|
|preceded=[[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]
|succeeded=[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]]
|office= [[Президент України]]
<br>[[1994]]-[[2005]]
}}
{{succession|
|preceded=[[Фокін Вітольд Павлович|Вітольд Фокін]]
|succeeded=[[Масол Віталій Андрійович|Віталій Масол]]
|office= [[Прем'єр-міністр України]]
<br>[[1992]]-[[1993]]
}}
{{Президент України}}
{{Президенти України}}
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}
{{Перші особи України з 1917 року}}
{{Кандидати у президенти України 1994}}
{{Кандидати у президенти України 1999}}
{{authority control}}
{{Уряд Леоніда Кучми}}
 
[[Категорія:Уродженці Новгород-Сіверського району]]
[[Категорія:Випускники Дніпровського університету]]
Рядок 330 ⟶ 23:
[[Категорія:Члени конституційних комісій в Україні]]
[[Категорія:Кавалери ордена святого рівноапостольного князя Володимира І ступеня]]
<br />
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кучма_Леонід_Данилович