Чумак Василь Григорович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Редкан (обговорення | внесок)
Рядок 31:
[https://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:802638 Родовід.]</ref>. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку<ref name="Граб">''Грабовський Сергій.'' [https://www.radiosvoboda.org/a/908842.html «Країна Інкогніта». Василь Чумак.]</ref>.
 
Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, у 1910–1914 роках навчався в ІченськомуІчняському вищому початковому училищі ім.імені царевичаСпадкоємця Цесаревича Олексія Миколайовича<ref>[[Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України|ЦДАМЛМ України]]. Ф. 116. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 1.</ref>, а [[1918]] року закінчив гімназію в [[Городня|Городні]]<ref name="Граб"/>. По закінченню гімназії переїхав до [[Київ|Києва]], де став активним діячем [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів)]]. Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».
 
Заарештований разом із [[Михайличенко Гнат Васильович|Гнатом Михайличенком]] денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти [[Біла армія|білогвардійців]] на [[Київщина|Київщині]], розстріляний конвоєм під час спроби втечі<ref>[[c:File:Kievlyanin 1919 73.pdf|Предупрежденное возстаніе]] // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref><ref>''N.'' [[c:File:Kievlyanin 1919 74.pdf|Игнатій Михайличенко.]] <small>[8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко]</small> // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref>{{sfn|Плужанин|1926|с=2–3.}}. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак<ref>Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. {{ref-ru}}</ref>. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського парку (нині [[Парк Вічної Слави (Київ)|парк Вічної Слави]], могила не збереглася){{sfn|Проценко|1994|с=261–263.}}.