Ратич Олексій Онисимович: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 41:
Під час війни був евакуйований і працював обліковцем в одному з колгоспів Актюбінської області Казахстану (1941–1944) і в Бузькому радгоспі Новоодеського району Миколаївської області (1945 – квітень 1946). З травня по грудень 1946 – старший лаборант [[Об'єднаний інститут економіки НАН України|Інституту економіки АН УРСР]].<br/>
З 1947 пов'язав свою долю з археологією, працював молодшим науковим співробітником Львівського відділу [[Інститут археології НАН України|Інституту археології АН УРСР]], який після створення 1951 року [[Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України|Інституту суспільних наук АН УРСР]] став його структурним підрозділом. З 1947 до 1959 займав посаду молодшого, а з 1959 до 1970 – старшого наукового співробітника цієї установи.<br/>
У 1953 році захистив кандидатську дисертацію<ref>Древнерусские
Помер 4 листопада 1975 року. Похований на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові (поле № 67) у родинному склепі поруч з дружиною Михайлиною (з дому Стенкевич) і сином Ярославом.
| |||