Бурлак (робітник): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →У культурі: уточнення |
доповнення, вікіфікація |
||
Рядок 9:
У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI — початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів [[річковий транспорт|річкового транспорту]] при недосконалості технічних засобів.
Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був [[Рибінськ]] на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися ''корінні'', які були взяті на весь шлях із завдатком, і ''додаткові'', найняті тимчасово, без строку і без завдатків<ref name="ЕСБЕ"/>. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була [[розшива]]. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в [[артіль|артілі]], з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: ''старший водолив'' (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки [[тесляр]]а), ''лоцман'', ''шишка'' (був передовим у лямці), двоє ''косних'' (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі — розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)<ref name="ЕСБЕ"/>. ''Линва'' чи ''бичова́''<ref>{{СУМ-11|Бичова}}</ref> ({{lang-ru|бечева}}) мала довжину близько 100 [[сажень|сажнів]] (210 м) і товщину 3 [[дюйм]]и (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут між її напрямком і [[діаметральна площина|діаметральною площиною]] судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. Оскільки маса товстої бичови була значною, для полегшення роботи з нею точка її кріплення була розташована на щоглі, якомога вище. На вільному її кінці кріпилися ''бурлацькі лямки'' — шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 [[вершок|вершки]] (бл. 18 см)<ref>[http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С. А. Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]</ref>.
Довжина бичови мала бути достатньою, щоб вести судно по [[фарватер]]у. Бурлаки йшли по спеціальній тропі вздовж берега — [[бечівник]]у. Він являв собою рівну дорогу й прокладався за можливості низьким берегом. На дуже високому берегу бичова починала «трубити»: оскільки точка її кріплення опинялася нижче людей, що її тягнули, їхня робота обтяжувалася вагою й самої бичови.
Розвиток [[пароплав]]ства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою [[Народний комісаріат шляхів сполучення|НКШС]], у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.
| |||