Відкрити головне меню

Зміни

78 байтів додано ,  29 днів тому
Зміни стосуються замін деяких слів, орфографічних описок тощо.
[[Файл:Roman Dmowski in color.jpg|міні|ліворуч|[[Роман Дмовський]] виступав за створення мононаціональної польської держави.]]
[[Файл:Malczewski Brigadier Józef Piłsudski.jpg|міні|Юзеф Пілсудський (портрет роботи [[Яцек Мальчевський|Яцека Мальчевського]])]]
На початку 20 ст. перспектива майбутнього збройного конфлікту на континенті активізувала діяльність польських політичних сил. Парламентські системи в західноєвропейських країнах, а також у [[Німецька імперія|Німеччині]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]] створювали сприятливі умови для нац. консолідації. [[Революція 1905—1907]] в Росії захопила також польські землі. Найбільшого розмаху [[Емансипація|емансипаційний]] рух поляків набув у Королівстві Польському, де демонстрації та страйки охопили ширші верстви населення, які виступили з вимогами, привели до повстання робітників [[Лодзь|Лудзі]] в червні 1905 року. [[Жовтневий переворот|Революційні події 1917]]-го року в Росії поставили на порядок денний питання про утворення незалежної Польщі. На Заході було створено [[Польський національний комітет]] на чолі з [[Роман Дмовський|Романом Дмовським]] (1917), визнаний країнами [[Антанта|Антанти]]; в окупованому німцями Королівстві Польському почали діяти Регентська рада і уряд ([[Ян Кухажевський|Я. Кухажевський]]). Ідея незалежності Польщі знайшла відображення в документах російського [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]], [[Рада народних комісарів РРФСР|більшовицької РНК]], посланні президента США [[Томас Вудро Вілсон|Вудро Вільсона]] до конгресу США («[[Чотирнадцять пунктів Вілсона|14 пунктів»]]), документах Антанти. Восени 1918 польські політичні сили утворили низку державних осередків — [[Польська ліквідаційна комісія|Польську ліквідаційну комісію]] в Кракові, Регентську раду та уряд у Варшаві, Тимчасовий народний уряд у Любліні, Польську раду Тєшинського князівства та ін., що прагнули опанувати владу на всіх землях проживання поляків. [[День Незалежності Польщі|11 листопада 1918]] до Варшави прибув [[Юзеф Пілсудський]], який, спираючись на своїх прихильників серед військових та лівих партій, проголосив відновлення Польщі, став її тимчасовим керівником і призначив уряд на чолі із соціалістом [[Єнджей Морачевський|Є. Морачевським]]. Але в січні 1919 він був змушений погодитися на зміну уряду, який очолив [[Ігнацій Ян Падеревський|І. Падеревський]]. Щоб зменшити соціальне напруження і поширення соціалістичних ідей, уряд ухвалив низку декретів, які гарантували демократичні свободи, 8-годинний робочий день, [[соціальне страхування]]. Найскладнішою проблемою відновленої державиви була справа її кордонів, що залежали від волі країн [[Антанта|Антанти]] і можливостей поширитирозширити державну територію силовим шляхом. Після підписання [[Варшавський договір (1920)|Варшавського договору]] (1920) з [[Директорія Української Народної Республіки|Директорією]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] Пілсудський розпочав війну з [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФРР]], що тривала до осені, змусила поляків напружити всі сили («[[Польсько-радянська війна (1920)|диво на Віслі»]]) і завершилась укладенням в березні 1921 року [[Ризький мир (1921)|Ризького мирного договору]] між РСФРР і [[УСРР]] та Польщею, за яким західноукр. та західнобілорус. землі залишилися за Польщею. За [[Версальська система|Версальським мирним договором]] до Польщі була приєднана [[Познань|Познанщина]] і частина Помор'я з вузьким виходом до [[Балтійське море|Балтики]]; порт [[Вільне місто Данциг|Данциг]] отримав статус вільного міста. У Верхній Силезії, [[Вармія|Вармії]] та Мазурах мали відбутися плебісцити, що проводилися в період польсько-радянської війни й дали можливість приєднати до Польщі тільки незначну частину їхніх територій. Тільки внаслідок [[Сілезькі повстання|3-х силезьких повстань (1919–21)]] союзні держави погодилися з передачею Польщі 1/3 [[Верхня Сілезія|Верхньої Силезії]]. У жовтні 1920 польські війська зайняли [[Віленський край]]. Новостворена держава стала багатонаціональною, де національні меншини становили понад 31 % населення.
 
=== Друга Річ Посполита ===
{{Основна стаття|Польська Республіка (1918—1939)}}
[[Файл:Poland 1930.svg|міні|Друга Республіка]]
У січні 1919 відбулися перші вибори до законодавчого сейму, який у березні 1921 ухвалив Конституцію Республіки Польща, запровадив [[Парламентська республіка|парламентський лад]]. Першим [[Президент Польщі|президентом]] в грудні 1922 було обрано [[Габрієль Нарутович|Г. Нарутовича]], який через тиждень загинув від руки фанатика-ендека, а на його місце було обрано людовця [[Станіслав Войцеховський|С. Войцеховського]]. Урядові [[Владислав Грабський|В. Грабського]] вдалося провести у 1923–24 рр. низку реформ, що сприяли економічній стабілізації. Боротьба за владу завершилася державним переворотом у травні 1926, коли з допомогою армії [[Юзеф Пілсудський]] встановив режим «[[Санація економічна|санації»]] (оздоровлення). Пілсудчики провели через сейм нову Конституцію. Після смерті Пілсудського (1935) його спадкоємцям на чолі з [[Маршал Польщі|маршалом]] [[Едвард Ридз-Сміглий|Е. Ридз-Смігли]] вдалося зберігтизберегти владу. У зовнішній політиці польські керівники дотримувалися тактики «рівноваги сил» між східним і західним сусідами. Проте після підписання в серпні 1939 року [[Пакт Молотова — Ріббентропа|договору про ненапад]] між г[[Третій Рейх|ітлерівською Німеччиною]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|сталінським СРСР]] обидва сусіди 1 ій 17 вересня 1939 здійснили [[Вторгнення СРСР до Польщі|акти агресії проти Польщі,]] поклавши початок [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. [[Велика Британія]] та [[Франція]], незважаючи на існування оборонних союзів, не змогли виконати свої правові, дипломатичні, військові та моральні зобов'язання по відношенню до Польської нації, втрутившисявтрутившись у конфлікт, що стало відомо як «[[Західна зрада]]».
 
=== Друга світова війна ===
Однак від самого початку між сторонами виникли суперечності, які змусили польське керівництво вивести польську армію на [[Близький Схід]]. Після цього Москва взяла курс на консолідацію комуністичного табору в окупованій Польщі, створила 1942 залежну від себе Польську робітничу партію, а згодом — підпільну Крайову раду народову (КРН) та [[Армія Людова|Армію Людову]] (АЛ). Із числа польських емігрантів 1943 в Москві було сформовано Союз польських патріотів (СПП) на чолі з В. Василевською і 1-шу Польську армію. Навесні 1943 уряд СРСР розірвав відносини з польським лондонським урядом під приводом «фальсифікації» останнім Катинської справи. На міжнародних конференціях у [[Тегеранська конференція 1943|Тегерані]] і [[Ялтинська конференція|Ялті]] союзники погодилися з ультимативними вимогами голови [[Рада народних комісарів СРСР|РНК СРСР]] [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Джугашвілі-Сталіна]] встановити східний кордон післявоєнної Польщі по «[[Лінія Керзона|межі Керзона»]], а західний — по Одрі і Нисі Лужицькій (притока Одри); відповідно Помор'я та Пруссія відходили до складу Польщі, а західноукр. та західнобілорус. землі залишалися у складі СРСР.
[[Файл:Polish Boy Scouts fighting in the Warsaw Uprising.jpg|міні|ліворуч|Варшавське повстання]]
Лондонський уряд не погодився з таким встановленням кордону на сході і розробив план операції «Бужа», що передбачав опануваннязахоплення влади силами руху Опору на теренах, які залишала німецька армія. 1 серпня 1944 року в рамках цього плану розпочалося [[Варшавське повстання]]; воно тривало 73 дні ій завершилося поразкою, зокрема й через те, що керівництво СРСР не підтримало повсталих. Водночас 22 липня 1944 року прорадянські польські сили під керівництвом комуністів проголосили в місті [[Холм]] утворення [[Польський комітет національного визволення|Польського комітету національного визволення]] (ПКНВ). При підтримці Червоної армії ПКНВ, очолюваний соціалістом Е. Осубою-Моравським, опанувавприйшов владудо влади на звільнених Червоною армією теренах, проголосив проведення соціальних реформ, підписав договори з СРСР про нові кордони Польщі іта проведення «обміну населенням». У червні 1945 року з метою піднесення міжнарародногоміжнародного престижу комуністів було створено Тимчасовий уряд нац. єдності, до якого було включено кілька міністрів з еміграції, що, однак, не підважилопохитнуло провідних позицій комуністів у керівництві країною. У 1945–47 роках ву країні розгорнулася гостра політична боротьба, під час якої проти комуністів виступала легальна політична опозиція в особі ПСЛ, очолюваної С. Миколайчиком, і збройне підпілля різного політичного спрямування.
 
Після територіальних змін польські жителі [[Східні креси|Східних кресів]] були вимушені полишати домівки. У середині ій наприкінці 1940-х років репатріювалася 752,1 тис. поляків. У ході боротьби зі збройним підпіллям польська влада у 1947 році здійснила [[Операція «Вісла»|військово-політичну операцію «Вісла»]], за якою понад 150 тис. українців були примусово виселені зі своїх родинних місць і розпорошені по території Польщі, переважно на т. зв. «повернутих землях».
 
При підтримці СРСР комуністичний табір зумів сформувати блок партій (ППР, ППС, [[Стронніцтво Людове|Стронніцтво людове]], Стронніцтво демократичне) і, використовуючи політичний тиск та масові фальсифікації, здобути перемогу на виборах до Законодавчого сейму в січні 1947, сформувати уряд на чолі з Ю. Циранкевичем і обрати президентом [[Болеслав Берут|Б. Берута]]. Під диктатом Сталіна було проведено «чистку» в комуністичному таборі, усунуто представників опозиції (С. Миколайчик емігрував на Захід) і запроваджено диктатуру Об'єднаної партії ([[Польська об'єднана робітнича партія|ПОРП]]; створена на базі об'єднання ППР і ППС наприкінці 1948). Було проголошено програму будівництва [[Соціалізм в окремо взятій країні|соціалізму]].
У 1949–55 рр. було встановлено [[Тоталітаризм|тоталітарний режим]], усі сфери життя країни були поставлені під контроль ПОРП, реалізувалася її програма [[Індустріалізація|індустріалізації]], [[Колективне сільське господарство|колективізації]], яка супроводжувалася політичною [[Демагогія|демагогією]], жорстокими репресіями щодо всіх опонентів нової влади. Апарат безпеки працював під контролем «фахівців» з СРСР, армія перебувала під командуванням прибулих із СРСР [[Маршал Польщі|маршала]] [[Рокосовський Костянтин Костянтинович|К. Рокосовського]] ([[Міністр оборони Польщі|міністр оборони]]) і генералів. За роки реалізації «шестирічного плану» вдалося розбудувати переважно воєнну промисловість, але зазнали невдачі спроби провести колективізацію. Проведені зміни відобразилися в Конституції [[Польська Народна Республіка|ПНР]], схваленої законодавчим сеймом у 1952 році . Формально збереглася багатопартійна система, за якою політична влада перебувала в руках Національного фронту, що об'єднав керівну ПОРП, а також Об'єднане стронніцтво людове (ЗСЛ, Об'єднана нар. партія) і Демократичну партію (СД). У 1949 році Польща стала членом [[Рада економічної взаємодопомоги|Ради економічної взаємодопомоги]] (РЕВ), у 1955 — членом [[Варшавський договір (1955)|Варшавського договору]] (ОВД). Після смерті Сталіна розпочалася часткова лібералізація системи, яка торкнулася Польщі з певним запізненням. Тільки після [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзду КПРС]] (1956), на якому було оприлюднено лише окремі злочини [[сталінізм]]у, відбулося пожвавлення активності поляків.
 
У червні 1956 під час Ярмарку в [[Познань|Познані]] відбулися [[Познанські протести (1956)|стихійні демонстрації протесту робітників і населення міста]], які переросли в зіткнення з органами правопорядку й військами. Виступ було придушено, але відбулася зміна влади: на чолі ПОРП було поставлено репресованого комуніста [[Владислав Гомулка|В. Гомулку]], який обіцяв побудувати в Польщі «[[Соціалізм|справжній соціалізм»]]. Комуністам вдалося втримати владу, але подальші кроки засвідчили курс на розбудову адміністративно-розподільчої системи в економіці, диктатуру ПОРП в кадрових питаннях, обмеження ій [[Цензура|цензуру]], нав'язування догматичної ідеології. Невдоволення різних груп населення, передусім інтелігенції та молоді, проявилося в [[Польська політична криза 1968|акціях протесту студентів]] [[Варшавський університет|Варшавського]] та ін. університетів у березні 1968 та робітничих виступів у містах Балтійського узбережжя в грудні 1970, які були придушені з допомогою війська.
[[Файл:Dewiza-SW.jpg|міні|Плакат «Солідарність»]]
ПОРП вдалася до заміни керівників партії та вищих органів влади, на чолі яких стали [[Едвард Ґерек|Е. Герек]] і П. Ярошевич. Було взято курс на отримання західних кредитів та посилення патріотичного виховання без зміни ідеології іта політики правлячої партії. Після Гельсінкської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі в країні виник легальний опозиційний правозахисний рух (Комітет захисту робітників — Комітет соціальної самооборони, Конфедерація незалежної Польщі та ін.), який поставив за мету домогтися демократизації суспільних відносин. У жовтні 1978 року [[ватикан]]ський [[конклав]] обрав новим главою [[Католицька церква у Польщі|Церкви]] польського [[кардинал]]а [[Іван Павло II|Кароля Войтилу]], який став новим [[Папа Римський|Папою Римським]] під іменем Івана Павла II і підніс моральний авторитет церкви серед поляків. Улітку 1980 року досягла апогею суспільно-політична криза, відбулися численні робітничі страйки, під час яких було створене опозиційне профспілкове об'єднання «[[Солідарність (профспілка)|Солідарність»]] на чолі з електриком [[Лех Валенса|Лехом Валенсою]]. Спроби ПОРП черговий раз змінити керівництво партії і держави не знайшли розуміння серед громадян, впливи «Солідарності» і численних опозиційних організацій постійно зростали. Намагаючись втримати владу, керівник ПОРП і уряду [[Войцех Ярузельський|В. Ярузельський]] 13 грудня 1981 запровадив у країні [[Воєнний стан у Польщі (1981—1983)|воєнний стан]] і з допомогою армії придушив опір опозиції. Спроби нового керівницва провести реформи, не змінюючи суспільно-політичного устрою, зазнали невдачі.
 
=== Третя Річ Посполита ===
[[Файл:Tratado de Lisboa 13 12 2007 (081).jpg|міні|[[Лісабонська угода]]]]
[[Файл:Warsaw National Tragedy 2010-04-10 (4).jpg|міні|ліворуч|Квіти та свічки перед президентським палацом у Варшаві, 10 квітня 2010]]
У 1995 році президентом Польщі обрано представника лівих сил [[Александр Квасневський|А. Квасьнєвського]], який перебував на цій посаді до 2005. 1997-го була схвалена [[Конституція Республіки Польща]], що запровадила [[Парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентський лад]]. Партійно-політична система Польщі включає численні партії правиці, лівиці та центру. На президентських виборах 2005-го переміг представник правиці [[Лех Качинський|Лех Качиньський]] (партія «<nowiki/>[[Право і справедливість]]<nowiki/>»). Парламентські вибори 2007-го найбільше голосів принесли ліберально-центристській партії [[Громадянська платформа]] (Платформа обивательська; ПО), яка увійшла в коаліцію з [[Польська селянська партія|Польською людовою партією]] і утворила уряд на чолі з [[Дональд Туск|Дональдом Туском]] (ПО). У квітні 2010 під час перельоту для участі у споминізаходах пам'яті, приурочених річниці «Катинського розстрілу» під містом [[Смоленськ]] ([[Росія|РФ]]), [[Катастрофа Ту-154 в Смоленську|зазнав катастрофи урядовий літак]] з польською делегацією, внаслідок чого загинув президент Качиньський і 95 представників політичної еліти. На позачергових виборах в червні 2010-го главою держави було обрано представника ПО [[Броніслав Коморовський|Броніслава Коморовського]]. Зовнішньополітичний курс Польщі є виважений і прогнозований, спрямований на участь у формуванні стабільної системи безпеки у співпраці з [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], [[НАТО]], [[Європейський Союз|ЄС]], [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|Організацією з безпеки і співробітництва в Європі]], розвиток дружніх відносин з усіма країнами світу, насамперед, сусідніми.
 
Найбільш наочними були численні удосконалення в області [[Права людини|прав людини]], такі як [[свобода слова]], свобода в Інтернеті (без цензури), громадянських свобод (1 клас) і політичних прав (1 клас) відповідно до ''[[Freedom House]]''. У 1991&nbsp;р. Польща стала членом [[Вишеградська група|Вишеградської групи]] і приєдналася до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в 1999&nbsp;р. разом з Чехією та Угорщиною. Поляки тоді проголосували за вступ до Європейського Союзу в [[Референдуми, пов'язані з Європейським Союзом|ході референдуму в червні 2003]]-го, ставши повноправним членом 1 травня 2004&nbsp;р. Польща приєдналася до [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] в 2007&nbsp;р., внаслідок чого кордони країни з іншими державами-членами ЄС булибуло демонтованідемонтовано, що дозволило повну свободу пересування в межах більшості країн ЄС. У той же час східний кордон Польщі в даний час включає зовнішню межу ЄС з Білоруссю, Росією та Україною. Ця межа призвела частково до карбуваннявиникнення фразитерміну «<nowiki/>[[Фортеця Європи|Фортеця Європа]]<nowiki/>» з посиланням на «неможливість» в'їзду до ЄС для громадян колишнього Радянського Союзу.
 
== Державний устрій ==
[[Файл:Zgromadzenie posłów i senatorów 22 grudnia 2015 01.JPG|міні|Сесійна зала польського сейму у [[Варшава|Варшаві]]]]
 
За винятком партій етнічних меншин тільки кандидати [[Політичні партії Польщі|політичних партій]], що отримали не менше 5 % від загальнонаціонального голосування, можуть увійти до Сейму. СидячиУ наразі спільному засіданні,потреби члени Сейму та Сенату на спільному засіданні формують [[Національні збори Польщі|Національні Збори]] ({{lang-pl|Zgromadzenie Narodowe}}). Національні Збори формуються в трьох випадках: коли новий президент складає присягу, коли існує [[обвинувальний висновок]] щодо Президента республіки, який вноситься до Державного трибуналу ({{lang-pl|Trybunał Stanu}}), коли постійна непрацездатність президента заважають йому здійснювати свої обов'язки через стан здоров'я. На сьогодні реальним був тільки перший приклад.
 
Судова влада граєвідіграє важливу роль у процесі прийняття рішень. Його основні інститути включають в себе: Верховний суд Польщі, Вищий адміністративний суд Польщі, Конституційний трибунал Польщі та Державний трибунал Польщі. На схвалення Сенату Сейм також призначає омбудсмена або уповноваженого із захисту громадянських прав ({{lang-pl|Rzecznik Praw Obywatelskich}}) дляна п'ятирічногоятирічний строкутермін. Омбудсмен має обовзобов'язокязаний захищати дотримання і реалізацію прав і свобод громадян та польських мешканців Польщі, законів і принципів суспільного життя і соціальної справедливості<ref>{{Cite web|url=http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20140001648&|title=Obwieszczenie Marszałka Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 19 listopada 2014 r. w sprawie ogłoszenia jednolitego tekstu ustawy o Rzeczniku Praw Obywatelskich|website=prawo.sejm.gov.pl|language=uk|accessdate=2017-11-21}}</ref>.
 
Членство в міжнародних організаціях: [[ООН]], [[НАТО]], [[ОБСЄ]], [[Організація економічного співробітництва та розвитку]], [[СОТ]], [[МВФ]], Європейський Інвестиційний Банк, [[ЄС]], [[МБРР]], [[ЄБРР]], Рада Балтійських Держав, Європейська Асоціація Вільної Торгівлі, Центрально-Європейське Об'єднання Вільної Торгівлі (CEFTA), [[ЮНЕСКО]], [[ЮНІСЕФ]], [[ВООЗ]], [[ЦЄІ]]<ref>{{Cite web|url=http://www.network-pl.org/en/news/poland-international-organisations|title=Poland in international organisations {{!}} Network PL|website=www.network-pl.org|language=en|accessdate=2017-11-21}}</ref>.
[[Файл:Polish Army soldiers in Afghanistan.jpg|міні|Патруль польської армії в [[Війна в Афганістані (з 2001)|Афганістані]]]]
{{main|Збройні сили Польщі}}
Польща має збройні сили загальною чисельністю 120 000 чоловік<ref name="Polish Military personnel">{{lang-en}}[http://wp.mil.pl/pl/strona/47/LG_54_55Polish Military personnel]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>, що комплектуються відповідно до стандартів [[НАТО]] на професійній основі ([[Військовий обов'язок|загальна військова повинність]] відсутня). Польська військова історія налічує близько 1000 років, оскільки від часу формування польської державності в 10-му столітті армія завжди займала вагомувагоме рольположення в її існуванні. Польське військо мало тісні контакти з [[українське козацтво|українським козацтвом]] у 15-18 століттях, коли [[Українська етнічна територія|українські землі]] були в складі [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Тісними були подальші українсько-польські контакти в [[20 століття|20 столітті]], що нерідко мали відверто конфліктний характер, як і в минулому. Після [[ДСВ|Другої світової]] Польща увійшла в [[Варшавський Пакт|радянську зону впливу]] в Європі. Після розвалурозпаду [[СРСР]] польська армія почала перебудову відповідно до західних стандартів, проте навіть сьогодні значну частину польського арсеналу складає радянська техніка ([[танк]]и [[Т-72]] та його польська модернізація [[Т-72|ПТ-91]], бойові машини піхоти [[БМП-1]], бронемашини [[БРДМ-2]], [[винищувач]]і [[МіГ-29]], [[бомбардувальник]]и [[Су-17]] тощо). Також закуплені сучасні зразки озброєння [[НАТО]]: винищувачі [[Ф-16]], танки [[Leopard 2|Леопард 2]] та інші.
 
== Адміністративний поділ ==
Офіційно&nbsp;у Польщі проживає 600—850 тисяч українців. За неофіційними даними, їх загалом більше ніж 1,5 мільйона осіб<ref>{{Cite web|url=http://www.dw.com/uk/українці-в-польщі-як-поляки-борються-за-українських-працівників/a-39597440|title=Українці в Польщі: як поляки борються за українських працівників {{!}} Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі {{!}} DW {{!}} 10.07.2017|last=(www.dw.com)|first=Deutsche Welle|website=DW.COM|language=uk|accessdate=2017-11-12}}</ref><ref name="заробітчани"/>. Вони становлять тут національну меншину, предки якої споконвіку проживали в історичних областях [[Бойківщина|Бойківщини]], [[Лемківщина|Лемківщини]], [[Підляшшя]], [[Холмщина|Холмщини]], [[Надсяння]]. 1947 року комуністична влада провела акцію «Вісла». Основна маса українського населення ще й досі живе розсіяно на західних і особливо північних територіях&nbsp;— в {{fact|Ольштинському, Гданському, Кошалінському}} та інших воєводствах. Українці Польщі дбають про свої національні корені. Тут діють українські громадські організації, видається газета «Наше слово», українознавчі факультети у вищих навчальних закладах. Основна частина українського населення, 5-10 тис. українців, живе у Варшаві, близько 3 тис.&nbsp;— у Кракові.
 
Польща та&nbsp;[[Україна]]&nbsp;уже багато років поспіль пов'язані між собою двосторонніми стосунками. У жовтні 1918 році до [[Київ|Києва]] прибув [[Ванькович Станіслав Олександрович|Станіслав Ванькович]] у ранзі надзвичайного посла і повноважного міністра Польщі при гетьмані [[Скоропадський Павло Петрович|Павлу Скоропадському]] ([[Українська держава]])<ref>{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Vankovych_S|title=ВАНЬКОВИЧ СТАНІСЛАВ|website=resource.history.org.ua|accessdate=2017-11-21}}</ref>. Він мав повноваження від Регентської ради Королівства Польського, щодо встановлення дипломатичних відносин між Польщею та Україною. Рада Міністрів Української Держави, іззі свого боку, ухвалила постанову про створення з 20 жовтня 1918&nbsp;р. у [[Варшава|Варшаві]] посольства 2-го розряду на чолі з членом ради МЗС [[Карпинський Олександр Михайлович|Олександром Карпинським]]. [[2 грудня]] [[1991|1991 року]] Республіка Польща першою серед зарубіжних країн визнала державну незалежність України. [[4 січня]] наступного року між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини на рівні посольств<ref>[[Чекаленко Людмила Дмитрівна|Васильєва-Чекаленко Л. Д.]] Україна в міжнародних відносинах (1944—1996 рр.).&nbsp;— К.: Освіта, 1998.&nbsp;— С. 115.</ref>.
 
=== Українські заробітчани ===
Із 2014 року українські заробітчани стали становилистановити все більшу частину робочої сили Польщі. Станом на 2019 рік у Польщі перебувало близько 1,2&nbsp;млн українців, а взагалі за рік на тимчасові роботи до Польщі виїжджали до 2&nbsp;млн українців. Постійно ж мешкає у Польщі лише 200 000 українців.
 
== Економіка ==
{{main|Економіка Польщі}}
[[Файл:Panorama ul. Emilii Plater w Warszawie radek kołakowski.jpg|міні|Варшава&nbsp;— фінансовий центр Польщі]]
Польща&nbsp;— індустріально-аграрна країна. За даними [Index of Economic Freedom, [[The Heritage Foundation]], U.S.A. 2001]: ВВП&nbsp;— $ 149,8&nbsp;млрд. Темп зростання ВВП&nbsp;— 4,8 %. ВВП на душу населення&nbsp;— $ 3877. [[Прямі іноземні інвестиції]]&nbsp;— $ 3,9&nbsp;млрд. Імпортом є нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні верстати, пшениця, бавовна&nbsp;— $ 34,3&nbsp;млрд. (г. ч. Німеччина&nbsp;— 19,0 %; Італія&nbsp;— 7,9 %; Франція&nbsp;— 6,5 %; Росія&nbsp;— 5,4 %; Велика Британія&nbsp;— 4,7 %).
 
Експортом є паливо, сировина і напівфабрикати, верстати і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари&nbsp;— $ 28,6&nbsp;млрд. (г. ч. Німеччина&nbsp;— 36,0 %; Італія&nbsp;— 5,8 %; Росія&nbsp;— 5,6 %; Нідерланди&nbsp;— 4,7 %; Франція&nbsp;— 4,6 %).
 
Із 2014 року все більш значнимвагомим фактором росту польської економіки (після значного фінансування з боку ЄС, передовсім Німеччини) є українські заробітчани. Так, за оцінками Нацбанку Польщі, українські кадри забезпечують 0,3-0,9 % зростання ВВП.<ref name="заробітчани">[https://www.eurointegration.com.ua/articles/2019/06/18/7097408/ Польща наша: як масовий приїзд українців змінив сусідню країну], Європейська правда, 18 червня 2019</ref>
 
''Див. також:'' [[Корисні копалини Польщі]], [[Історія освоєння мінеральних ресурсів Польщі]], [[Гірнича промисловість Польщі]].
Головні морські порти: [[Щецин]], [[Свіноуйсьце]], [[Гданськ]], [[Гдиня]]. 1997 року було перевезено 386&nbsp;млн т вантажів, з них залізницями&nbsp;— 224&nbsp;млн, автомобільним транспортом&nbsp;— 96&nbsp;млн, трубопровідним&nbsp;— 34&nbsp;млн, морським&nbsp;— 24&nbsp;млн, річковим&nbsp;— 8&nbsp;млн т.{{main|Список аеропортів Польщі}}
[[Файл:A Terminal Okęcie.JPG|міні|[[Міжнародний Аеропорт ім. Фридерика Шопена Варшава-Окенцє]]]]
Міжнародні летовищааеропорти в Польщі:
* [[Аеропорт імені Фридерика Шопена|Міжнародний Аеропорт ім. Фридерика Шопена Варшава-Окенцє]]
* [[Гданський аеропорт імені Леха Валенси|Міжнародний Аеропорт ім. Леха Валенси Гданськ-Рембєхово]]
== Культура ==
{{main|Культура Польщі}}
 
Культура Польщі має прадавню історію з моменту свогоїї зародження. Ранні її періоди (епоха бронзи) пов'язують з так званою [[Лужицька культура|Лужицькою культурою]]. Доля Лужицької культури, з якою історики співвідносять виокремлення праслов'ян від інших [[індоєвропейці|індоєвропейських народів]], досі залишається предметом дискусій. Вона знала піднесення і спади. Після 500 року до нашої ери Лужицька культура перебувала в занепаді, викликаному, як вважають, кліматичними причинамиумовами, зокрема різким похолоданням. Скорочується виробництво [[метал]]ів і [[кераміка|кераміки]], знижується їхня якість. Скрутні умови життя змушують людей залишати місця постійного проживання, що викликає загострення міжплемінних конфліктів. Наприкінці [[1 тисячоліття до н. е.|І тисячоліття до нашої ери]] все ж таки настає період деякої стабільності. Лужицьку культуру заступають дві нові археологічні культури&nbsp;— Оксивська і [[Пшеворська культура|Пшеворська]]. Перші п'ять століть нашої ери характеризуються істориками як період римських впливів. За цей час відновлюються виробництво заліза, [[ремесло|ремесла]], [[землеробство]]. Етнічне населення переважно складається зі слов'янських племен (90 %), які прийнято називати пра-польськими. В основі духовної культури&nbsp;— загальнослов'янські [[язичництво|язичницькі]] уявлення. Польська державність, що формувалася протягом попереднього часу, в IX—X століттях постає у дедалі більшій своїй визначеності. У другій половині [[10 століття|X століття]] держава першої династії [[П'ясти|П'ястів]] була досить розвиненою військово-адміністративною машиною.
[[Файл:Nikolaus Kopernikus.jpg|міні|Миколай Коперник]]
Щодо культури тих перших століть державності Польщі, то це був час зближення з латинською культурою Заходу і його безпосереднього впливу. Польське суспільство водночас зі збереженням пам'яті про власні традиції самоусвідомлення себе як етносу запозичує досвід християнізації усіх ланок життя. Культура, релігія в її християнсько-католицькому варіанті ій держава стають нерозривними. Характер прийняття християнства Польщею значною мірою зумовлений політичними обставинами, зокрема експансією найближчого й найвпливовішого сусіда&nbsp;— [[Німеччина|Німеччини]]. Німецька політико-релігійна експансія змушує [[Мешко I|Мешка І]] шукати союзників в особі чеських правителів і стати врівень у політичному й дипломатичному відношенні зі [[Священна Римська імперія|Священною Римською імперією]]. Союз із [[Чехія|Чехією]] був підкріплений шлюбом із чеською княжною Дубравою, що супроводжувався хрещенням самого Мешка І і його найближчого оточення. Історики гадають, що, можливо, сам акт хрещення мав місце не в Польщі, а в [[Баварія|Баварії]].
 
Одночасно з утвердженням християнства, створенням літературних пам'яток релігійного іта світського характеру, започаткуванням шкіл таі першими спробами історичних трактувань давніх часів Польщі носієм культури тих перших століть державності були архітектура й містобудування, передусім у центрах резиденції монарха, ремісництва й торгівлі. Польська архітектура XI—XII століть&nbsp;— це переважно церковні споруди романського стилю з відчутними впливами західних взірців. Залишилися також певні традиції будівництва княжих замків. Історики польської архітектури виокремлюють збудовані в романському стилі (чи перебудовані) собори в [[Гнєзно]], [[Познань|Познані]], [[Краків|Кракові]], [[Плоцьк (Польща)|Плоцьку]]. Були зведені монастирські храми в Тинці, Крушвиці, церква Святого Антонія в Кракові, храм у [[Стшельно]]. Найвизначнішою пам'яткою мистецтва цієї епохи вчені вважають бронзові двері Гнєзненського кафедрального собору (друга половина XII&nbsp;ст.), прикрашені 18 скульптурними сценами із життя Святого Войцеха. За традицією середньовічної рукописної літератури слов'ян запроваджувалася книжна мініатюра.
 
XIII століття ознаменувалося не лише утворенням шкіл при міських храмах, де можна було навчатися найнеобхіднішоїмінімальної грамоти (читати, писати), ознайомитися з вільними мистецтвами, а й шкіл при єпископських кафедрах найбільших міст, де здобували освіту вищого рівня. А це, у свою чергу, давало змогу здобувати освіту в університетах [[Італія|Італії]] і Франції.
 
Важливою подією в історії польської культури цього часу стало заснування [[Краківський університет|Краківського університету]] ([[1364]]&nbsp;р.), одного з найстарішихнайдавніших закладів вищої освіти й науки. Його завдання передусім полягало в підготовці людей для державної служби, тому спочатку не було теологічного факультету, перевага надавалася факультетові права, який складався з восьми кафедр. Наприкінці XIV століття папською буллою було санкціоновано створення в Кракові теологічного факультету. Ця обставина продиктована потребами підготовки еліти духівництва і сприяння християнізації Литви, яка на той час вже входила до складу польської держави. Сам Краківський університет був реорганізований за паризьким зразком (корпорацію відтоді утворювали професори, а не студенти, як це було раніше).
[[Файл:Collegium novum fasada.jpg|міні|ліворуч|[[Яґеллонський університет]] у Кракові]]
У шкільній системі освіти при єпископських кафедрах і містах запроваджувалося викладання наук не лише триві-уму (граматика, діалектика, риторика), а і квадриріуму ([[арифметика]], [[геометрія]], [[астрономія]], [[музика]]). Базовий рівень системи освіти також становили парафіяльні школи в межах тривіуму. У XV столітті їх налічувалося близько 3000. Більшого поширення набували поїздки задля навчання до інших країн, особливо&nbsp;— [[Італія|Італії]].
 
Великою ученістю славилися [[Домініканці (орден)|домініканці]]. XIII—XV століття були пройняті духом здобування знань, завдяки чому сформувалася інтелектуальна еліта. Мовою вченості іта освіти залишалася латина. XVI століття принесепринесло Польщі значні культурно-політичні досягнення, що великою мірою позначитьсяпозначилося на об'єднавчих тенденціях польської нації. Розширення володінь та проведення реформи сприятимутьсприяли піднесенню всіх царин життя в Польщі.
[[Файл:UniwersytetWrocławski.jpg|міні|ліворуч|[[Вроцлавський університет]]]]
У XVIII столітті [[Варшава]] ([[Мазовія]] ще в XIV&nbsp;ст. була васалом Польщі) стає столицею [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], яка починає відігравати важливу культурно-економічну роль. «Над містом,&nbsp;— як описують польські історики,&nbsp;— панував піднесений на віслинському схилі готичний замок&nbsp;— резиденція мазовецьких князів, а згодом польських королів. Неподалік височів костел Святого Яна, а навколо ратуші, поблизу ринку, постали переважно кам'яні будівлі мешканців міста. Старе Място (старе місто), як уже тоді називали цю частину міста, було оточене подвійним кільцем стін і глибоким ровом. Поруч зводилося так зване Нове Място (нове місто)&nbsp;— центр торгівлі і промисловості, де розташувалися численні пивоварні, зерносховища і млини. У торгові дні до Варшави з'їжджались іноземні купці, привозячи прянощі, вина, шовкові тканини, предмети розкошів, купуючи деревину, хліб і хутра». Формувався знаменитий центр&nbsp;— архітектурний ансамбль Варшави.
Анонімний користувач