2С3 «Акація»: відмінності між версіями

У 1950 — 1960-х рр.. за наполяганням Н. С. Хрущова розробки перспективних зразків класичної артилерії, в тому числі самохідної, припинили, а виділені кошти «перекачали» на ракетну техніку. Треба відзначити, що і в США складалася схожа ситуація, але там раніше усвідомили свій промах. Результати такої політики виявилися плачевними. У 50-60-ті роки на озброєння Радянської Армії не прийняли жодної САУ із снарядом калібру понад 100 мм. А в локальних війнах, що тоді весь час виникали, виявилася незамінність самохідної артилерії. Мало того, в багатьох ситуаціях артилерія ставала єдиною реальною силою, коли застосування авіації і тактичних ракет було неможливе. Прикладів таких конфліктів десятки: 50-ті роки — артилерійська дуель в [[Тайванська протока|Тайванській протоці]] між КНР і американцями та гомінданівцями, що влаштувались на островах; 60-ті роки — [[Китайсько-Радянські прикордонні конфліктиКонфлікт на о.острові Даманський|бої за острів Даманський між СРСР і КНР]]; 70-ті роки — «перша соціалістична війна» між В'єтнамом і Китаєм; в 1967–1972 роках — артилерійська дуель через [[Шестиденна війна|Суецький канал Єгипту з Ізраїлем]], Скрізь артилерія, в тому числі і самохідна, підтвердила, що вона була, є і буде «богом війни».