Східний фронт (Перша світова війна): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
м виправлення посилання
Рядок 200:
Російське командування, попри донесенням розвідки, ігнорувало інформацію про зосередження німців в готовності до наступу й продовжило підготовку до власної [[наступальна операція|наступальної операції]]. Водночас над їхнім правим флангом назрівав з району [[Торунь|Торна]] потужний [[Удар (військова справа)|удар]], який загрожував тяжкими наслідками для царських військ.
 
Вкрай негативну роль відігравало недотримання елементарних заходів прихованого управління військами. Радіопереговори росіян регулярно перехоплювалися німецькими фахівцями, вони добре знали обстановку, точне розташування російських частин і їхні передбачувані дії. Пізніше генерал [[ЕрікЕріх фон Фалькенгайн|Е.Фалькенгайн]] з повною підставою писав, що перехоплені радіограми давали можливість з початку війни на Сході до половини 1915 року точно стежити за пересуваннями ворога і вживати відповідні контрзаходи.
 
<blockquote>''«Це головним чином і надавало війні тут зовсім інший характер і робило її для нас зовсім іншою, набагато більше простішою, ніж [[Західний фронт (Перша світова війна)|на Заході]]».''<ref>Э. Фалькенгайн. Верховное командование 1915—1916 гг. в его важнейших решениях, стр. 38.</ref></blockquote>
Рядок 274:
==== Горлицький прорив ====
{{main|Горлицький прорив}}
У середині квітня 1915 року положення, що склалося на південному крилі російського фронту серйозно занепокоїло військове командування Центральних держав. Армії Росії глибоко вклинилися в межі Австро-Угорщини й створювали неабияку загрозу Відню й всій коаліції. Німецьке командування вирішило допомогти своєму союзнику. На думку генерала [[ЕрікЕріх фон Фалькенгайн|Фалькенгайна]], найкращим рішенням повинен був стати фронтальний удар з метою прориву російського фронту на однієї з його найуразливіших ділянок у центрі фронту між Віслою і Карпатами, в районі [[Горлиці]]. Метою наступу могутнього угрупування німецьких військ визначалось не тільки відкинути росіян від Карпат, а й завдати рішучої поразки російській армії. Німецьке командування досить ретельно і детально готувало операцію. До її проведення залучалися добірні війська, зняті з французького фронту. Це були Зведений, [[Гвардійський корпус (Німецька імперія)|Гвардійський]], [[41-й резервний корпус (Німецька імперія)|41-й резервний]] і [[10-й армійський корпус (Німецька імперія)|10-й армійський корпуси]], яких об'єднали в [[11-та армія (Німецька імперія)|11-у армію]] під командуванням [[Август фон Макензен|А.фон Макензена]]<ref>«Горлицкая операция». Сборник документов. M., 1941, стр. 12-13.</ref>. З боку австро-угорців у битві брала участь [[4-та армія (Австро-Угорщина)|4-та армія]] генерала [[Йозеф Фердинанд Австрійський|Фердинанда Австрійського]].
 
[[2 травня]] німецькі війська почали наступ і скоро оборона росіян у районі Горлиці була прорвана. Противник наполегливо прагнув розширити прорив, не змінюючи напрямку свого головного удару. Ставка направляла в розпорядження Іванова великі підкріплення, які перекидалися з інших ділянок стратегічного фронту. Але резерви вводилися в битву по частинах, швидко гинули в боротьбі з переважаючим противником і не справляли істотного впливу на обстановку.
Рядок 285:
==== Великий відступ ====
{{main|Великий відступ (1915)}}
Після [[Горлицький прорив|поразки в Галичині]], завданої [[Російська імператорська армія|російській імператорській армії]], фактичний керівник німецькими військами на Східному фронті [[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерал від інфантерії]] [[ЕрікЕріх фон Фалькенгайн|Е. фон Фалькенгайн]] запропонував подальший розвиток кампанії 1915 року шляхом проведення масштабної наступальної операції по всьому Східному фронту з метою оточення та подальшого знищення семи російських армій. Для цього [[Центральні держави]] кардинально змінили співвідношення сил на Східному фронті на свою користь, сформувавши 4 нові німецькі армії: [[11-та армія (Німецька імперія)|11-ту]], [[11-та армія (Німецька імперія)|12-ту]], [[Неманська армія (Німецька імперія)|Неманську]] та [[Бузька армія (Німецька імперія)|Бузьку]]; тому на початок масштабного наступу 13-ти арміям [[Четверний Союз|Четверного союзу]] протистояли 9 армій російських військ.
 
2 (15) липня відновився наступ німецької групи Макензена. Після важких боїв російські війська відступили на лінію [[Івангород]]&nbsp;— [[Люблін]]&nbsp;— [[Холм]]. 9 (22) липня німецькі війська переправилися через Віслу північніше Івангорода. Російський контрудар трохи затримав наступ противника, але 22 липня (4 серпня) [[Варшава|Варшаву]] і Івангородську фортецю росіяни залишили. 7 (20) серпня пала [[Модлинська фортеця]]. Російські війська були вигнані з Польщі, Галичини та відкинуті на кількасот кілометрів від кордонів з Німеччиною і Австро-Угорщиною, знявши таким чином загрозу ймовірного вторгнення на їхню територію. До осені фронт стабілізувався на лінії [[Рига]]&nbsp;— [[Двінськ]]&nbsp;— [[Барановичі]]&nbsp;— [[Пінськ]]&nbsp;— [[Дубно]]&nbsp;— [[Тернопіль|Тарнополь]]