Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Підписаний 29 січня 1942 року у Тегерані.
== Передумови ==
При шахові [[Фатх-Алі Шах Каджар|Фатх-Алі]] перси претендували на внутрішні області [[Кавказ]]у ([[Азербайджан]], [[Грузія|Грузію]], [[Вірменія|Вірменію]] і [[Дагестан]]) і були втягнуті в тривалу боротьбу з росіянами, яка закінчилася [[Ґюлістанський мирний договір|Ґюлістанським (1813)]] і [[Туркманчайський мирний договір|Туркаманчайським (1828)]] принизливими мирними договорами, за якими Іран був вимушений поступитися названими кавказькими землями.
 
Велика Британія та Російська імперія конкурували в Ірані. Відкриття нафтових родовищ посилило на початку 20 ст. суперництво Великої Британії і Росії за вплив в регіоні. Англо-російське суперництво призвело в 1907 році до [[Англо-російська угода (1907)|англо-російської угоди]], що поділила Іран на сфери впливу.
 
Велика Британія та Російська імперія були союзниками під час Першої світової війни.
 
Захопивши владу після революційних подій 1917 року у Російській імперії та проголошення Російської Республіки, [[Рада народних комісарів РСФРР|більшовицький уряд Росії]] порушив міждержавні договори часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]] і підписав [[Берестейський мир (3 березня 1918)|сепаратний мирний договір]] із супротивниками Великої Британії.
 
Розірвавши в односторонньому порядку угоди, що існували між Росією та Великою Британією, здійснивши націоналізацію підприємств, що належали громадянам Великої Британії, Раднарком Радянської Росії викликав відповідну реакцію керівних кіл Великої Британії.
 
Ці дії та інтервенція союзних держав призвели до розриву дипломатичних відносин між країнами.
 
Дипломатичні відносини були поновлені 1 лютого 1924 року, а потім розірвані британською стороною 26 травня 1927 року. Від 3 жовтня 1929 року дипломатичні та економічні відносини були поновлені.
 
З початком воєнних дій [[Вермахт]]у проти [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] Велика Британія оголосила 3 вересня 1939 року війну [[Німеччина|Німеччині]]. Але вона не вжила дипломатичних заходів після [[Радянське вторгнення до Польщі|вторгнення військ Червоної Армії до Польщі]] 17 вересня.
 
З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] між Великою Британією і СРСР була підписана [[Угода між Сполученим Королівством та Союзом Радянських Соціалістичних Республік 12 липня 1941 року|Угода про спільні дії проти Німеччини]].
 
У грудні 1941 року делегація Великої Британії провадила [[Візит Ентоні Ідена до Москви (грудень 1941)|перемовини у Москві з керівництвом СРСР]].
 
1 січня 1942 року Велика Британія та СРСР, разом із іншими державами підписали [[Декларація Об'єднаних Націй (1942)|Декларацію Об'єднаних націй]].
<!--
Вітальне ставлення іранського уряду до розширення присутності Німеччини (економічної та військової) наприкінці 1930-х років зробило відносини між СРСР та Іраном ще більш напруженими. Незважаючи на те, що після початку Другої світової війни Іран заявив про свій нейтралітет, небезпека використання німецькими військами своєї території залишалася значно високою. Іран представляв стратегічний інтерес для Німеччини і як плацдарм для просування до СРСР та Британської Індії, і як джерело нафти. Після вторгнення в СРСР німецьких військ радянський уряд 26 червня, 19 липня та 16 серпня 1941 р. Направив дипломатичні записки до іранського уряду з проханням вигнати німецьких агентів із країни; аналогічні записки були розіслані британським урядом. Зростаючий радянсько-британський тиск на Іран супроводжувався концентрацією військ на кордонах. Правовою основою для залучення військ став пункт 6 Договору 1921 р. 25 серпня 1941 р. Радянські війська вступили на територію Північного Ірану через Кавказ та Середню Азію, а англійські війська увійшли до Південного Ірану. Угода між Іраном, СРСР та Великобританією, укладена 8 вересня 1941 р., Визначала дислокацію військ, згідно з якою іранські війська залишалися в центральній частині Ірану. Однак, оскільки головна умова Угоди, а саме висилка представників Німеччини, не була виконана, війська союзників окупували Тегеран 15 вересня. Наступного дня Реза Шах відмовився від престолу на користь свого сина Мохаммеда Реза. Офіційними причинами приведення військ були загроза наступу на СРСР, спрямований з Ірану, запобігання потенційного використання іранських військ проти СРСР та необхідність транспортування військових запасів і продовольства до СРСР через територію Ірану. Іранська операція виявилася практично єдиним військовим успіхом у початковий період війни, оскільки до вересня 1941 р. Німці окупували Прибалтику, Білорусію та значну частину України, а Червона армія зазнала великих втрат . У січні 1942 р. СРСР, Великобританія та Іран уклали Союзний договір, згідно з яким Іран надав свою територію для транзитних поставок до СРСР. Великобританія та СРСР заявили про свою повагу до суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Ірану, зобов'язалися захистити його від агресії з боку Німеччини та вивести свої війська не пізніше ніж через шість місяців після перемоги над Німеччиною. У листопаді 1943 року Тегеран був місцем проведення Конференції союзників, яка намітила подальший розвиток війни та її наслідки. Це була єдина поїздка Йосипа Сталіна за межі СРСР <ref>[http://www.iranicaonline.org/articles/russia-ii-iranian-soviet-relations-1917-1991 Russia. II. Iranian-Soviet relations (1917-1991)— Encyclopaedia Iranica]</ref>.
18 115

редагувань