Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
}}
{{othernames|Новаківський}}
'''Оле́кса Харла́мпійович Новакі́вський''' (* {{ДН|14|3|1872|2}}, [[Ободівка (Тростянецький район)|Слободо-Ободівка]], [[Ольгопільський повіт]], [[Подільська губернія]] — [[29 серпня]] [[1935]], [[Львів]]) — український живописець і педагог.
 
== Біографія ==
Талановитим і темпераментним експонентом краківського [[постімпресіонізм]]у був уродженець зазбручанського [[Поділля]] Олекса Новаківський. Учень [[Матейко Ян|Я.Яна Матейка]], Унежицького й [[Леон Вичулковський|Леона Вичулковського]], він дуже багато завдячував Мальчевському. Не залишилися без впливу на нього Матейка та Виспянського.
 
Народився у с. Слободо-Ободівка (тепернині [[Ободівка (Тростянецький район)|Ободівка]] Тростянецького району, Вінницької області).
 
Мистецьку освіту здобув, навчаючись в [[Одеса|Одесі]] (1888—1892) у художника-декоратора Ф. Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв (1892—1900) у Л.  Вичульського і Я.  Станіславського. Живописна манера О. Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів [[імпресіонізм]]у. ДовгийТривалий час працював у с. [[Могила]] біля [[Краків|Кракова]].
[[Файл:Oleksa Novakivskyy r.jpg|thumb|[[Олекса Новаківський (срібна монета)|Монета НБУ присвячена Олексі Новаківському]]|left|150px]]
З 1913 живроку мешкав у [[Львів|Львові]], куди переїхав за допомогоюсприяння митрополита [[Шептицький Андрей (Шептицький)|А.Андрея Шептицького]]. Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю: мав надзвичайно багато учнів (кілька десятків), проте жоден з них не перевершив самого Новаківського.
 
ВУ 1923 році заснував у Львові [[Мистецька школа Олекси Новаківського|мистецьку школу]], що стала відомим осередком малярської культури у [[Західна Україна|Західній Україні]]. Його школу пройшли [[Гаврилюк Володимир|Володимир Гаврилюк]], [[Святослав Гординський]], [[Ґебус-Баранецька Стефанія Мефодіївна|Стефанія Ґебус-Баранецька]], [[Ґец Лев Львович|Лев Ґец]], [[Михайло Драган]], [[Друченко Олекса Григорович|Олекса Друченко]], [[Дядинюк Василь Андрійович|Василь Дядинюк]], [[Зарицька Софія|Софія Зарицька-Омельченко]], [[Іван Іванець]], [[Кейван Іван Миколайович|Іван Кейван]], [[Андрій Коверко]], [[Едвард Козак]] (Еко), [[Ольга Козакевич-Дядинюк]], [[Левицький Мирон|Мирон Левицький]] (Lev), [[Ласовський Володимир|Володимир Ласовський]], [[Лукавецький Ярослав|Ярослав Лукавецький]], [[Луцик Степан|Степан Луцик]], [[Малюца Антін|Антін Малюца]], [[Мороз Михайло Ілліч|Михайло Мороз]], [[Винників Іванна|Іванна Нижник-Винників]], [[Охримович Емілія|Емілія Охримович]], [[Перфецький Леонід|Леонід Перфецький]], [[Плешкан Ольга Іванівна|Ольга Плешкан]], [[Сельський Роман|Роман Сельський]], [[Сениця Володимир|Володимир Сениця]], [[Смольський Григорій|Григорій Смольський]] та багато інших мистців, які пізніше здобули визнання і світову славу.
 
У 1924-251925 роках очолював факультет мистецтва [[Таємний український університет|Львівського (таємного) Українського Університету]]. Учнями Новаківського 1932 року була створена мистецько-ідеологічна група [[РУБ (група)|РУБ]], [[Рудакевич-Базюк Стефанія|С.  Рудакевич-Базюк]].
 
Помер у Львові, похований на [[ЛичаківськеЛичаківський кладовищецвинтар|Личаківському кладовищіцвинтарі]]. У Львові відкрито [[Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського|художньо-меморіальний музей]] художника.
 
== Твори ==
 
Перед українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «[[Товариство для розвою руської штуки|Товариства для розвою руської штуки]]» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у [[Краків|Кракові]] (1911). Коли ж 1913 року він переїхав із Кракова на постійний побут до Львова, то завоював собі галицьку публіку неподільно.
 
В пору, коли [[Труш Іван Іванович|Іван Труш]] усунувся в тінь, Панкевич замовк, [[Сосенко Модест Данилович|Сосенко]] нездужав, а [[Бойчук Михайло Львович|Бойчук]] переїхав до Києва, вільне місце в «палаті Стики» та в опінії громадянства зайняв Новаківський. У порівнянні з вищеназваними Новаківський переважав агресивністю своєї [[колористика|колористики]] й характеристичним для малярів «Молодої Польщі» підходом до теми. Чисте малярство з утаєною символікою барвних площ і ліній було тоді новиною на галицькому ґрунті.
* «У задумі»
* «Акт з рудоволосою жінкою»
* портрети Д.  Левицького, митрополита А.Андрея Шептицького, О.  Барвінського та ін.
 
== Див. також ==
* [[Постмодернізм]]
* [[Сецесія]]
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
* [http://litopys.org.ua/krypcult/krcult48.htm Шукачі нових доріг]
* [http://www.day.kiev.ua/134841/ Львівська біографія Олекси Новаківського]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=830 Залозецький В. Олекса Новаківський / Володимир Залозецький. — Львів : Наклад Укр. т-ва прихильників мистецтв, 19–?. — 53 с. : портр., XXVIII арк. іл.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=256 Новаківський / ст. В. Хмурого. — Харків : Рух, 1931. — 37 с.: портр., 25 арк. іл. — (Українське малярство).]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Україна}}}}
[[Категорія:Українські художники]]