Калмицьке ханство: відмінності між версіями

'''Калмицьке ханство''' ([[Калмицька мова|калм]]. Хальмг хана улус), також '''Торгоутське ханство'''  — державне утворення калмиків в [[XVII століття|XVII]]-[[XVIII століття|XVIII]] століттяхх під протекторатом [[Московське царство|Московського царства]], згодом  — [[Російська імперія|Російської імперії]].

В середині [[XVII століття]] торгути, що втечею рятувалися від [[Військо Імперії Цін|військ імперії Цін]] через [[Казахське ханство]], пройшовши через серію сутичок і битв з [[Казахи|казахами]], остаточно утвердилися на землях [[Ногайці|Великих і Малих ногаїйців]], підпорядкувавши частину собі, а іншу витіснивши в [[Крим]] і на [[Північний Кавказ]]. Кочівники торгутского хана розташовувалися від [[Терек]]а на півдні до [[Самари]] на півночі і від [[Дон]]у на заході до [[Яїк]]а на сході. У [[1750]]-х роках на волзькі кочовища перейшло велику кількість [[Дербети|дербетів]] зі східних джунгарских улусів, яких росіяни називали "«Зенгорія"».

З історії [[Джунгарське ханство|Джунгарського ханства]] відомо, що в [[1755]]-[[1759]] роках, після смерті джунгарского хана [[Галдан-Церен]]а, в результаті внутрішніх міжусобиць [[Амурсана]] закликав на допомогу війська [[Маньчжури|маньчжурської]] [[Династія Цін|династії Цін]], що призвело до падіння Джунгарського ханства (калм. Догшін Зюнгара нутуг). Один збірний улус (близько десяти тисяч джунгар, дербет, хойт) під керівництвом нойона Шееренга ([[Церен]]а) з важкими боями пробився і вийшов на [[Волга|ВолгВолгу]]у в Калмицьке ханство.

Ханство складалось з [[Улус|улусулусів]]ів на чолі який стояв найон; Улуси ділилися на [[Аймак|аймакаймаки]]и і хотони, де правили зайсанги.

Була добре розвинена судова система.

Основною мовою була калмицька; В стосунках з росіянами використовувався перекладач. У [[Релігія|релігійному]] відношенні в державі переважав синтез шкіл гелуг і карма-каг'ю, що входять до [[Тибетський буддизм|тибетського буддизму]]. У [[1655]] році до [[Далай-лама V|Далай-лами V]] завітав тайша Шукур-Дайчіну та пропонував титул хана, від якого, у зв'язку з нестачею на той час умов, той відмовився.

В 1771 році за ініціативи хана [[Убаші]] більша частина калмицьких племен відійшла назад до [[Джунгарія|Джунгарії]], де перейшли у підданство Імперії Цін. Убаші отримав титул Зорикту-хан та землі [[Уненсукдзуктуський мен|Уненсукдзуктуськуго мену]]. Разом з ним відійшла практично вся знать торгутів і хошоутів, представники якої теж отримали гучні титули та землі для розселення.

У підданстві Російської імперії калмиків майже не зосталось. Тому, у [[1771]]  р. Калмицьке ханство було ліквідовано.

Тим не менш, у [[1800]] році імператор [[Павло І]] дарував "«Всемилостиву грамоту Калмицькому народу"», у якій дебретський вождь Чучей тайші Тундутів назначався намісником калмицького народу. Він помер у 1803 році і заповів титул своєму сину. Проте, інші нойони невизнавали його влади. В результаті ханська влада в Калмикії була ліквідована остаточно.

# [[Дайчин]] - — [[1650]]ті-[[1664]]

# [[Мончак]] - — [[1664]]-[[1669]]

# [[Аюка]] - — [[1669]]-[[1724]]

# [[Церен-Дондук]] - — [[1724]]-[[1735]]

# [[Дондук-Омбо]] - — [[1735]]-[[1741]]

# [[Дондук-Даши]] - — [[1741]]-[[1761]]

# [[Убаші]] - — [[1761]]-[[1771]]

# Чушен тайші Тундутів - — [[1800]]-[[1803]]

* Батмаев М.  М.  Калмыки в XVII—XVIII веках. События, люди, быт. В 2-х т.  — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1993.

* Батмаев М.  М.  Социально-политический строй и хозяйство калмыков в XVII—XVIII  вв.  — Элиста: Джангар, 2002.

* Пальмов Н.  Н.  Очерк истории калмыцкого народа за время его пребывания в пределах России.  — Астрахань: Калмгосиздат, 1922.

* Пальмов Н.  Н.  Этюды по истории приволжских калмыков. Ч. I—IV.  — Астрахань: Изд. Калмоблисполкома, 1926—1931.

* Цюрюмов А.  В.  Калмыцкое ханство в составе России: проблемы политических взаимоотношений.  — Элиста: Джангар, 2007.

* Эрдниев У.  Э.  Калмыки: ист.-этногр. очерки.  — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1985.

== Див. Також.також ==