Вікіпедія

Вандали: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м правопис
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Етнічна група}}
{{Otheruses|Вандали (значення)}}
[[Файл:Vandals Migration ua.PNG|thumb|right|450px|Загальна схема міграції вандалів — від гіпотетичної скандинавської прабатьківщини до Північної Африки]]
 
'''Вандали''' — давнє східногерманське плем'я.
 
Рядок 17 ⟶ 19:
За «Історією Готів» Йордана, асдинги вступили в конфлікт з [[готи|готами]] в часи [[Костянтин Великий|Констянтина Великого]]. Тоді вандали жили на території, пізніше заселеній [[гепіди|гепідами]], яку оточували ''«на сході готи, на заході маркомани, на півночі хермандури (Hermanduri) і на півдні Дунай»''. На вандалів напав готський король Геберік (Geberic) і їх король [[Візімар]] (Visimar) був убитий. По тому вандали мігрували до [[Паннонія|Паннонії]], де Константин Великий (близько [[330]] р.) надав їм землі на правому березі Дунаю, де вони жили наступні шістдесят років.
 
У [[400]] або [[401]] році, можливо через напади [[гуни|гунів]], вандали на чолі з королем [[Годигісел]]ом (Godigisel) разом із своїми союзниками [[алани|аланами]] та [[свеви|свевами]] почали рухатися на захід. В цей час асдінги вже були обернені в [[християнство]]. Завдяки імператорові [[Валент]]у вандали прийняли [[аріанство]], як і готи раніше. Вандали-силінги приєдналися до них пізніше. Вони на чолі із королем [[Фрідубальд]]ом рушили до Піренейського півострова.
 
=== Галлія ===
У [[406]] р. вандали досить легко просувалися від [[Паннонія|Паннонії]] на захід уздовж Дунаю, але коли вони досягли [[Рейн]]у, то зустріли [[франки|Франків]], які заселяли римські провінції в північній [[Галлія|Галлії]]. Двадцять тисяч вандалів, разом зі своїм королем, загинуло в битві. Але з допомогою аланів вони зуміли завдати поразки [[франки|франкам]], і [[31 грудня]] [[406]] р., вандали перетнули замерзлий Рейн, щоб вторгнутися у Галлію, яку вони спустошили. Під проводом Гундеріка (Gunderic), сина Годигісела, вандали грабували усе на шляху на захід і південь, рухаючись через [[Аквітанія|Аквітанію]].
 
=== Іберія ===
Рядок 27 ⟶ 29:
=== Африка ===
{{main|Королівство вандалів і аланів}}
 
Від [[427]] року королем вандалів був Гейзерік (Genseric, Gaiseric), звідний брат Гундеріка. Він почав будівництво флоту і висадився в [[429]] році в Північній Африці з близько 80 тисячами послідовників (за іншими даними усіх вандалів з союзниками було значно менше навіть враховуючи жінок та дітей). Від Гібралтарської протоки у [[430-ті|430-их]] вандали просунулись на схід до [[Карфаген]]а. Було укладено мир між вандалами і римлянами. В [[435]] році, римляни надали їм землі в Північній Африці. Але мир був розірваний Гейзеріком, який в [[439]] році зробив [[Карфаген]] його столицею. Вандали узяли і пограбували місто без битви, захопивши його, коли більшість мешканців були на іподромі. Гейзерік, захопивши з часом [[Сицилія|Сицилію]], [[Корсика|Корсику]], [[Сардинія|Сардинію]] та [[Балеарські острови]], перетворив своє королівство у велику державу.▼
З [[427]] королем вандалів був Гейзерік (Genseric, Gaiseric), звідний брат Гундеріка. Він почав будівництво флоту і висадився в [[429]] в Північній Африці з близько 80 000 послідовників (за іншими даними усіх вандалів з союзниками було значно менше навіть враховуючи жінок та дітей). Від Гібралтарської протоки у [[430-ті|430-х]] вандали просунулись на схід до [[Карфаген]]а. Було укладено мир між вандалами і римлянами.
 
▲Від [[427]] року королем вандалів був Гейзерік (Genseric, Gaiseric), звідний брат Гундеріка. Він почав будівництво флоту і висадився в [[429]] році в Північній Африці з близько 80 тисячами послідовників (за іншими даними усіх вандалів з союзниками було значно менше навіть враховуючи жінок та дітей). Від Гібралтарської протоки у [[430-ті|430-их]] вандали просунулись на схід до [[Карфаген]]а. Було укладено мир між вандалами і римлянами. ВУ [[435]] році, римляни надали їм землі в Північній Африці. Але мир був розірваний Гейзеріком, який в [[439]] році зробив [[Карфаген]] його столицею. Вандали узяли і пограбували місто без битви, захопивши його, коли більшість мешканців були на іподромі. Гейзерік, захопивши з часом [[Сицилія|Сицилію]], [[Корсика|Корсику]], [[Сардинія|Сардинію]] та [[Балеарські острови]], перетворив своє королівство у велику державу.
 
[[Файл:Heinrich_Leutemann,_Plünderung_Roms_durch_die_Vandalen_(c._1860–1880).jpg|thumb|right|250px|Розграбування Риму — Гравюра Хайнріха Лейтеманна (Heinrich Leutemann 1824–1904)]]
Рядок 33 ⟶ 38:
 
=== Розграбування Риму ===
Протягом наступних тридцяти п'яти років, з великим флотом Гейзеріх грабував узбережжя Східної і Західної Імперій. Після смерті Аттіли римляни нарешті змогли зайнятися вандалами, які контролювали одні з найбагатших провінцій імперії. Дипломатичні стосунки між двома сторонами перервалися, а в [[455]] році вандали захопили Рим і грабували місто протягом двох тижнів починаючи з [[2 червня]]. Вони покинули Рим з незліченими цінностями, зокрема зі здобиччю з [[Єрусалимський Храм|Єрусалимського Храму]], що її привіз до Риму [[Тіт Флавій Веспасіан|Тит]] ({{lang-la|Titus}}), і з імператрицею Лікінією Євдоксією (Licinia Eudoxia) та її дочками Євдокією ({{lang-la|Eudocia}}) і Плакідією ({{lang-la|Placidia}}) як заручницями. Стверджують, що імператриця Євдоксія просила короля Гейзеріка звільнити її від ненависного шлюбу з імператором [[Петроній Максим|Петронієм Максимом]] ({{lang-la|Petronius Maximus}}), вбивцемвбивцею її чоловіка [[Валентиніан III|Валентиніана III]] ({{lang-la|Valentinian III}}).
 
Літописець Проспер Аквітанський повідомляє, що 2 червня 455 року,[[папа римський папа]] [[Лев I]] зустрічався з Гейзеріком і благав його утриматися від вбивств таі підпалів, а вдовольнитися грабежем.
 
=== Тимчасове об'єднання ===
З [[462]] року королівство вандалів включало Північну Африку ій острови Середземного моря, зокрема Сицилію, Сардинію, Корсику іта Балеарські острови. Проте, подібно до інших германських королівств на римському ґрунті, африканське королівство вандалів скоро почало занепадати.
 
У [[468]] вандали знищили величезний флот, надісланий проти них Візантією. У відповідь вандали пробувалиспробували вторгнутися до [[Пелопоннес]]у, але були відбиті з важкими втратами. У відплату, вандали узяли 500 заручників на острові [[Закинтос]] (Zakynthos) і порубали їх на шматки на шляху до Карфагену.
 
=== Занепад ===
Гейзерік був однією з найбільш могутніхнаймогутніших осіб часу [[Велике переселення народів|Великого переселення народів]]. Він помер в глибокій старості [[25 січня]] [[477]]. Згідно з проголошеним ним законом спадкування&nbsp;— не син, а найстаріший чоловік королівського дому мав успадкувати корону (закон старшинства). ГейзерікаГейзеріку успадкувавспадкував його нездібний син Гунерік (Hunerich, 477–484), який спершу захищав католиків<ref>тут і далі маються на увазі ортодоксальні християни на противагу прихильникам різних єресей</ref>, унаслідок побоювання Константинополя. Але відз [[482]] року царювання Гунеріка відоме здебільшого його релігійними переслідуваннями маніхейців[[маніхейці]]в і католиків в найжахливішій формі.
 
Гунтамунд (Gunthamund 484–496), його двоюрідний брат і наступник, намагався помиритися з католиками. Починаючи зі смерті Гейзеріка влада вандалів втрачала силу і Гунтамунд втратив значну частину Сицилії, яку захопили остроготи, а також змушений був боротися з усезростаючим натиском корінних берберських племен.
Рядок 54 ⟶ 59:
Ці події стали приводом для втручання Візантійського імператора [[Юстиніан І|Юстиніана І]], який оголосив війну вандалам. Армією Східної Імперії командував [[Велізарій]] (Belisarius), який почувши, що найбільша частина флоту вандалів придушує повстання в Сардинії, вирішив діяти швидко і висадився на Туніському березі, а потім рушив маршем до Карфагена. У кінці літа [[533]] року король [[Гелімер]] зустрів Белізарія в десяти милях на південь від Карфагена; вандали вигравали, коли племінник та брат Гелімера загинули; по тому Гелімер злякався і втік. Велізарій захопив Карфаген.
 
[[15 грудня]] [[533]] року, Гелімер і Велізарій знов зустрілися в битві під Тікамероном (Ticameron), приблизно за 30 кілометрів від Карфагена. Знову вандали мужньо билися, але були розбиті, коли Гелімер дізнався про смерть другого брата. Велізарій захопив Гелімера навесні [[534]] року. Північна Африка знову стала римською провінцією, а вандалів з неї вигнали. Гелімер отримав великі маєтки в [[Галатія|Галатії]]. Йому також пропонували чин патриція, але він відмовився від нього, оскільки не був готовий зрадити заради цього свою аріанську віру.
 
=== Вандальська мова ===
{{Див. також|Германські мови|Мови Іспанії}}▼
 
Дуже мало відомо про [[Вандальська мова|вандальську мову]], яка належала до [[Східногерманські мови|східно-германських мов]], була близько споріднена з [[Готська мова|готською мовою]] (відома від перекладу [[Біблія|Біблії]] єпископом Ульфіла). Обидві мови цілком вимерли. Деякі сліди, можливо, залишаються в [[Південноваленсійський діалект|андалузькому діалекті]], найпівденнішій групі іспанських діалектів, на який, проте, значно більший вплив справила [[арабська мова]].
▲{{Див. також|Германські мови|Мови Іспанії}}
 
== Цікаві факти щодо вандалів ==
* В епоху [[Просвітництво|Просвітництва]] Рим ідеалізувався, а до готів і вандалів відносилися зі зневагою. Слово [[Вандалізм]] походить від {{lang-fr|vandalisme}}, яке з'явилося під час [[Велика французька революція|Французької революції]]. Термін «вандалізм» став означати безглузде руйнування через розграбування вандалами Риму за короля Гейзеріка в 455 році. Історики погоджуються, що вандали були не більше руйнівними, ніж інші в ті часи.
* Ім'я [[Андалузія]] (найпівденніший регіон Іспанії) можливо походить від етнічного імені «вандали» (Vandalusia).
 
Рядок 75 ⟶ 80:
{{Германські племена}}
{{ac}}
 
[[Категорія:Германські племена]]
[[Категорія:Аріанство]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вандали