Рокабілі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
Рокабілі зародився в США в середині 1950-х, приблизно одночасно з появою [[Елвіс Преслі|Елвіса Преслі]], який почав грати рок-н-рол з яскраво вираженими елементами кантрі-н-вестерн. Крім Преслі, найбільшими майстрами цього напряму були [[Джонні Кеш]] («Folsom Prison Blues»), Рой Орбісон («Only the Lonely»), [[Карл Перкінс]] («Blue Suede Shoes»), Джонні Бернет (Burnette), Ванда Джексон («Hard Headed Woman»), [[Джеррі Лі Льюїс]] («Great Balls of Fire»), [[Бадді Холлі]] («Peggy Sue»), Джин Вінсент («Be-Bop-A-Lula»), Едді Кокран («Summertime Blues») і Рікі Нельсон («Be Bop Baby»). Під впливом даного напрямку у Великій Британії сформувалися такі групи, як [[The Beatles]] і [[The Rolling Stones]], які стали грати енергійніший, «м'язистий» рок. Так зване «британське вторгнення» цих груп на американський ринок у 1964—1965 роках поклало кінець популярності рокабілі в Америці.
У даний час збереглися лише анклави прихильників даного напрямку. Протягом останніх 10—15 років у результаті прогресу з'явилося безліч засобів збереження і передачі інформації, «завдяки» яким практично «пішли» різні маленькі друковані видання, що висвітлювали життя світового рокабілі-співтовариства, практично зійшла нанівець хвиля популярності рокабілі в Європі. Тим не менш, групи, які виконують рокабілі та його варіації, існують практично в кожному європейському та американському місті і успішно гастролюють у невеликих клубах. На фестивалях такої музики, що проходять в різних країнах світу, збирається до 10000 чоловік. Зараз рокабілі перебуває в стані стійкої затребуваності.
== Джерело ==
| |||