Алессандро Фарнезе (герцог Пармський): відмінності між версіями

Від [[1568]] року в Іспанських Нідерландах тривала [[Нідерландська революція|війна з місцевими повстанцями]], які прагнули незалежності. Наприкінці [[1573]] року іспанський король Феліпе ІІ замінив альбського герцога на посаді губернатора Нідерландів [[Луїс де Рекесенс|Луїсом де Рекесенсом]], що був прихильником політики угод і компромісів. Проте у березні 1576 року новий губернатор помер залишивши по собі вакуум влади і бунти солдатів, які нещадно пограбували [[Антверпен]]<ref name="РА"/>. Це ще більше налаштувало місцевих мешканців проти Іспанії.

У цих складних умовах Феліпе ІІ призначив свого звідного брата Хуана Австрійського наступним губернатором Нідерландів<ref name="РА"/>. [[12 лютого]] [[1577]] року, після тривалих обговорень з [[Генеральні штати (Нідерланди)|Генеральними штатами]] [[Сімнадцять провінцій|Сімнадцяти провінцій]], Хуан погодився підписати [[Вічний едикт (1577)|Вічний едикт]], що передбачав відведення іспанських військ з території Нідерландів до Італії в обмін на підтримку провінціями короля й дотримання [[католицизм]]у<ref name="РА"/>. Проте вже [[25 червня]] того ж року він порушив угоду й захопив нідерландську цитадель [[Намюр (місто)|Намюр]]<ref name="РА"/>. Цю подію негативно сприйняли у Мадриді, де самого принца підозрювали у інтригах: він таємно контактував із папою і французькими [[Гізи|Гізами]], щоб одружитися на [[Марія Тюдор|Марії Тюдор]] і зайняти англійський престол<ref name="РА"/>. Розуміючи трудність становища, Хуан звернувся до королівського двору з тим, щоб йому у поміч надіслали Алессандро Фарнезе, якому він повністю довіряв. Останній був готовий стати в нагоді своєму старому другові й зайнятися війною, особливо зважаючи на те, що у вересні 1577 року померла його дружина Марія<ref name="РА"/>.