Відкрити головне меню

Зміни

уточнення
'''Берег Скелетів''' ({{lang-en|Skeleton Coast}}, {{lang-pt|Costa dos Esqueletos}})  — ділянка узбережжя [[Намібія|Намібії]] від гирла річки [[Кунене]], яка становить кордон з [[Ангола|Анголою]], на південь до [[Свакопмунд]]у, в північній частині пустелі [[Наміб]].
 
[[ЗображенняФайл:Skelettküste.jpg|thumb|250px|right|Залишкі корабельної аварії на Березі Скелетів]]
Холодна океанська [[Бенгельська течія]], що тече з півдня уздовж узбережжя, охолоджує повітря і створює [[туман]], який панує тут більшу частину року. Внаслідок щільних туманів, потужного [[Прибій|прибою]], непостійних течій, а також великої кількості [[кит]]ів судноплавство тут надзвичайно небезпечне, і з давніх часів тут траплялися численні корабельні аварії. Остови загиблих під час цих аварій кораблів, що збилися з курсу й потрапили на мільмілину, і досі подекуди цяткують ці береги поруч з кістками викинутих на берег китів. Деякі з них лежать на відстані до 50  м від води  — пустельні вітри, які постійно несуть пісок в море, поступово зсувають берегову лінію на захід. Рятувальні шлюпки могли перетнути лінію прибою і пристати до берега, але прибій в цих місцях настільки потужний, що на веслах перетнути його в зворотному напрямку практично неможливо. Потерпілі, яким пощастило вижити під час аварії і дістатися до землі, опинялися посеред однієї з найбільш сухих та ворожих до життя пустель світу в сотнях кілометрів пішого ходу від населених людьми місць і джерел питної води; звичайно, вони майже не мали шансів вижити і вмирали тут же на березі, внаслідок чого він й отримав свою назву.
 
В геологічному відношенні більша частина Берега Скелетів є однією з найстаріших ділянок поверхні Землі, позаяк корінні гірські породи, що її складають, мають вік понад 1,5  млрд років. Його поверхня  — рівна прибережна низовина  — подекуди переривається оголеннями скельних порід. Південна частина покрита переважно кам’янистимикам'янистими пустками, на північ від [[Торра-Бей]] панують поля високих піщаних дюн.
 
Південна частина Берега Скелетів становить Національну туристську зону Західного узбережжя. Багате рибою море приваблює сюди численних рибалок, котрі влаштовують многолюдні рибальські табори. Один з таких таборів згодом навіть перетворився на справжнє місто &nbsp;— [[Гентісбугт]]<!--Hentiesbucht-->. Північну частину Берега Скелетів від бухти Торра-Бей до самого кордону з Анголою охоплює національний парк, доступ до якого обмежено.
 
== Природа ==
[[ЗображенняФайл:Robbenkolonie01.jpg|thumb|right|250px|Тюленяче лежбище на мисі [[Кейп-Крос (заповідник)|Кейп-Крос]]]]
Велика кількість риби приваблює сюди не тільки людей: величезні стада південноафриканських морських котиків (яких також називають вухастими [[Тюлень|тюленями]]) кількістю понад 100000 голів кожне посідають традиційні тюленячі лежбища удовж всього атлантичного узбережжя Намібії. На мисі [[Кейп-Крос (заповідник)|Кейп-Крос]] в межах Берега Скелетів знаходиться єдина тюленяча колонія, яку дозволено відвідувати туристам.
 
При всій ворожості довколишнього середовища і непридатності його для життя Берег Скелетів надає притулок досить великій кількості наземних ссавців. Харчову базу більшої їх частини становлять великі тюленячі колонії: берегові [[шакал]]и та [[Гієна|гієни]], а також менш численні [[лев]]и харчуються хворими та знесиленими особинами, відбивають від стада малят, а також підбирають стерво. Інші тварини не залежать від тюленів: [[слон]]и, [[Носоріг|носороги]], [[Зебра|зебри]], [[Антилопа|антилопи]] [[гемсбок]] і [[куду]] населяють рідкі [[оаза|оази]], що існують серед піщаних дюн далеко від узбережжя уздовж сухих русел, які сповнюються водою лише раз на кілька років, але спроможні підтримувати рідку і витривалу пустельну рослинність. Серед визначних представників місцевої флори &nbsp;— [[вельвічія]] ({{langi|la|Welwitschia mirabilis}}) і [[Нара (рослина)|нара]] ({{langi|la|Acanthosicyos horridus}}).
 
[[ЗображенняФайл:Naturpark Skelettkueste.jpg|thumb|left|150px|Океанське узбережжя]]
Прибережні піщані дюни, де майже ніколи не буває дощу і зелені рослини вижити неспроможні, подекуди покривають великі поля бурих [[лишайник]]ів, які отримують вологу з [[Роса|роси]], що випадає вранці. Там, де не ростуть навіть лишайники, існує екосистема [[Комахи|комах]], які живляться продуктами розпаду рослинних і тваринних тканин, що їх приносить вітром з глибини континенту, і [[Плазуни|плазунів]], які живляться комахами. Для комах роса також є єдиним джерелом вологи; [[Ендемік|ендемічний]] для цих місць жук {{langi|la|[[Onymacris unguicularis]]}} пристосувався живитися вологою, яка конденсується з повітря на його власному черевці.
 
Своєрідний феномен Берега Скелетів становлять легендарні в минулому [[пустельні слони]]. Легендарні вони передусім через те, що, незважаючи на численні повідомлення місцевих жителів про зустрічі з пустельними слонами, вчені тривалий час відмовлялися вірити в те, що велетенська тварина спроможна вижити в таких надзвичайно несприятливих умовах &nbsp;— при майже повній відсутності води і рослинності для харчування. Існування пустельних слонів було доведене подружжям відомих кінодокументалістів і натуралістів Десом і Джен Барлетами. В результаті майже десятирічної праці вони змогли вистежити пустельних слонів, простежити за їх життям, яке повністю проходить на теренах пустелі, і зафіксувати на плівці їх спосіб життя і особливості поведінки, які не властиві слонам з будь-яких інших місцевостей [[Африка|Африки]].
 
== Природний парк ==
[[ЗображенняФайл:Springbok Gate.jpg|thumb|250px|right|Шпрінбокська брама &nbsp;— в'їзд до заповідника по шосе С39]]
Північну частину Берега Скелетів, посідає природоохоронна зона Національного природного парку «Берег Скелетів». Її територія починається на півночі від річки [[Угаб]]<!-- Ugab --> і тягнеться на 500 &nbsp;км до річки [[Кунене]] на кордоні з Анголою. Заповідник має площу 16000 км² і на заході межує з регіоном [[Каоковелд]]у. Територія заповідника розподіляється на дві зони: південну і північну. Доступ до південної вільній; північну можуть відвідували лише групи, організовані ліцензованими туристськими підприємствами; ці групи зобов’язанізобов'язані дотримуватися спеціальних правил перебування і не мають права залишатися в заповіднику на ніч.
 
В’їздВ'їзд до заповідника знаходиться за декілька кілометрів перед річкою Угаб, русло якої в цьому місці прорізує глибокий примхливий каньйон крізь оголення мармурних, доломітових та сланцевих порід. Біля в’їздув'їзду місцевість являє собою галькову пустку, лише за 100 &nbsp;км на північ, поблизу бухти [[Торра-Бей]] починаються поля піщаних дюн.
 
Біля річки [[Гуаб]] (Huab) знаходиться покинутий буровий майданчик нафтовиків, на якому зараз гніздуються капські [[баклан]]и. За декілька кілометрів на північ від Торра-Бей на березі лежить корпус потерпілого судна {{langi|en|Atlantic Pride}}; в розташованому неподалік каньйоні, прорізаному в барвистих пісковиках, знаходиться місце єдиного в пустелі [[водоспад]]у.
 
У північній частині заповідника біля річки [[Гоарусіб]]<!-- Hoarusib--> існує також ще одна природна пам’яткапам'ятка, яку варто не тільки побачити, а ще й почути: так звані [[Ревучі Дюни]] [[Террас-Бей]]. Внаслідок властивостей піску, що їх складає, при певній силі та напрямку вітру з цих дюн можна з’їздитиз'їздити на сноуборді; при цьому резонансні коливання в піску створюють гуркіт, подібний до звуку працюючого авіадвигуна, який можна почути за декілька кілометрів.
 
== Див. також ==