Момент інерції: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 30:
== Тензор інерції ==
 
Запишемо формулу для кінетичної енергії тіла що обертається навколо осі, що проходить через центр мас (тут і далі ми будемо опускати індекси, що нумерують точки){{sfn | Ландау,Лифшиц | 1965 | с=126}}:
У загальнішому випадку обертання твердого тіла довільної форми складніше. Тіло характеризується тензором другого рангу
: <math> I_{\alpha\beta} = \sum_i m_i r_\alpha r_\beta, </math>
 
: <math> T = \sum \frac{m v^2}{2} = \sum \frac{m}{2} (\mathbf{\Omega \times r})^2 </math>
де індекси α та β пробігають значення координат x, y, z.
 
Розклавши [[Векторний_добуток#Алгебричні_властивості_векторного_добутку|квадрат векторного добутку]], отримаємо
 
: <math> T = \frac{1}{2}\sum m (\Omega^2 r^2 - (\mathbf{\Omega r})^2)</math>
 
Перепишемо вираз у тензорному вигляді, через компоненти <math> \Omega_i, r_i</math> векторів <math> \mathbf{\Omega r}</math>:
 
: <math> T = \frac{1}{2}\sum m (\Omega_i^2 r^2 - \Omega_i r_i \Omega_k r_k)</math>
 
Використовуючи тотожність <math> \Omega_i = \delta_{ik}\Omega_k </math>, де <math>\delta_{ik}</math> — [[Символ Кронекера|одиничний тензор]], перепишемо останнє рівняння як:
 
: <math> T = \frac{1}{2}\sum m (\Omega_i \Omega_k \delta_{ik} r^2 - \Omega_i r_i \Omega_k r_k) = \frac{1}{2}\Omega_i \Omega_k\sum m (\delta_{ik} r^2 - r_i r_k)</math>
 
Ми можемо винести компоненти кутової швидкості за символ суми, оскільки вони є однаковими для всіх точок.
 
Величина <math> I_{ik} = \sum m (\delta_{ik} r^2 - r_i r_k)</math> називається тензором інерції тіла (для випадку неперервного розподілу маси сума заміняється аналогічним інтегралом).
 
Запишемо його компоненти у явному вигляді{{sfn | Ландау,Лифшиц | 1965 | с=127}}:
 
: <math>I_{ik} = \begin{pmatrix} \sum m (y^2 + z^2) & -\sum mxy & -\sum mxz \\ -\sum myx & \sum m (x^2 + z^2) & -\sum myz \\ -\sum mzx & -\sum mzy & \sum m (x^2 + y^2) \end{pmatrix}</math>
 
Діагональні компоненти тензора називають ''осьовими моментами інерції'' (відносно відповідних осей), а діагональні — ''відцентрові моменти інерції''. В той час як осьові моменти завжди додатні, відцентрові можуть бути і від'ємні.
 
Тензор інерції симетричний
: <math> I_{\alpha\beta} = I_{\beta\alpha} </math>.
 
Як і для будь-якого іншого симетричного тензору другого рангу, його можна спростити, перейшовши до системи координат, у якій він має діагональну форму
('''головної системи координат'''). Осі головної системи координат називають '''головними осями інерції''. Діагональні елементи тензору тоді називають ''головними моментами інерції''.
 
Вираз для кінетичної енергії тоді спрощується до
:<math>T=\frac{1}{2}(I_1\Omega_1^2+I_2\Omega_2^2+I_3\Omega_3^2</math>
 
Тіло, всі три головних моменти якого є різними називають ''асиметричним ротатором'', той, у якого збігаються два моменти з трьох — ''симетричним ротатором'', а такий, у якого всі три головних моменти рівні — ''сферичним ротатором''{{sfn | Ландау,Лифшиц | 1965 | с=128}}.
 
Головні осі інерції тіла, що має деяку симетрію, також зберігають її — наприклад, якщо тіло має вісь симетрії, то одна з головних осей інерції напрямлена вздовж осі симетрії.
 
== Рівняння динаміки твердого тіла ==