Грицюк Михайло Якимович: відмінності між версіями

| автограф =

}}

 

== Біографія ==

 

У [[1950-ті]] роки емігрантів стали наполегливо запрошувати назад у [[Радянський Союз]], де після війни дуже потрібні були руки фахівців, а також їх заощадження. Грицюки приїхали до [[Київ|Києва]]. Михайло одразу ж вступив до художньої школи, а потім у [[Київський художній інститут|художній інститут]] на скульптурне відділення. Проте батьки залишатися в Союзі не захотіли, занадто багато чого вони не могли прийняти і поїхали. Михайло ж, проживши майже 25 років в Буенос-Айресі, став киянином. Ставлення до нього тут склалося цілком певне: те, що до нього притягало артистів, художників, музикантів, що перетворювало майстерню у своєрідний вільнодумний клуб, не подобалося владі, і спосіб його життя, і коло спілкування, і походження, також. Один з найсвоєрідніших скульпторів Україні не мав жодної персональної виставки. Єдина, дозволена з нагоди п'ятдесятиріччя, як творчий звіт, стала посмертною — художник кілька місяців не дожив до свого ювілею ([[10 серпня]] [[1979]] року помер від хвороби нирок).

Похований у Києві на [[Лісове кладовище|Лісовому кладовищі]]. На могилі встановлений хрест - власноручна робота Михайла Грицюка.