Річ Посполита: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Євдоким (обговорення | внесок) Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Євдоким (обговорення | внесок) Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 215:
У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування [[поляки|поляків]] або католицької релігії. Увібравши в себе Україну й уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: [[литовці]]в, [[поляки|поляків]], [[білоруси|білорусів]] та [[українці]]в. Мешканців [[Велике Князівство Литовське|Великого Князівства Литовського]] часом називали «литвинами», а білорусів, як і українців, одночасно з тим «[[русини|русинами]]».
На час укладання [[Люблінська унія|Люблінської Унії]] у 1569 р. загальна кількість населення становила 7 млн чоловік з яких близько 4,5 млн було етнічних поляків, 2 млн русинів (українців і білорусів), 0,75 млн литовців і 0,7 млн євреїв. У 1618 році під час укладання Деулінського перемир'я
До [[Реформація|Реформації]] до [[шляхта|шляхти]] належали як католики так і православні. Однак після завершення Реформації у 1540-х роках і проголошення унії — всі люди грецької віри вважалися уніатами і мусіли коритись Римській курії. Таким чином православні і їхні громади, що відмовилися визнати унію і передати релігійні споруди у власність Риму, виявилися поза законом. Це, з одного боку, спричинило масовий перехід руської шляхти в католицьку віру, а з другого боку, викликало масовий протест людей, переважно неблагородних верств населення, що фактично відмовилися визнати унію.
| |||