12 мавп: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Віщун (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
|||
Рядок 23:
До [[2035|2035 року]] невиліковний вірус знищив п'ять мільярдів людей, тобто більшу частину населення [[Земля|Землі]], а решта змушені жити під землею. Злодій на ім'я Джеймс Коул, засуджений на 25 років за зухвалість і непокору владі, був обраний «добровольцем» для відправки на поверхню за збором зразків біологічного життя в покинутому місті, під приводом скорочення терміну або амністії в разі, якщо він виправдає довіру. Його друг Хосе в сусідній клітці вмовляє його не бунтувати, говорячи про малу надію на вдалий результат. Коул проходить обстеження і виходить на поверхню для збору зразків. Пізніше йому пропонують більш небезпечну роботу, але натомість, як і говорили, обіцяють амністію. Він повинен відправитися в небезпечну подорож на [[Машина часу|машині часу]] у [[1996|1996 рік]], коли розпочалася страшна [[епідемія]].
Помилково Коул потрапляє в [[Балтимор]] [[1990|1990 року]], де його приймають за [[Психічний розлад|психічно хворого]],
Повернувшись, він розповідає про те, що сталося, проте ним незадоволені. Влада дає Коулу ще один шанс, його знову відправляють у [[1996|1996 рік]], але знову помиляються, і він потрапляє у окопи часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]], де зустрічає іншого посланця, свого приятеля Хосе, з яким сидів у в'язниці, і отримує поранення в ногу. Коул нарешті потрапляє у сьогодення, знаходить свого лікаря і викрадає її після лекції, на якій вона розповідає про [[Синдром Кассандри]]. Кетрін привозить Коула до крамниці, де знаходяться члени групи Джеффрі. У пошуках доказів вони зіштовхуються із грабіжниками в старому театрі, але Коул вбиває їх. В готелі Коул говорить Кетрін, що бачив її ще до знайомства, але не знав, що це вона. Кетрін допомагає йому дістатися до особняка батька Джеффрі і витягує з нього отриману ним раритетну кулю початку XX століття. Він зустрічається з Джеффрі, після чого зникає перед самою появою поліції.
Кетрін шукає «Армію 12 мавп» і Коула, і згодом вони раптово зустрічаються на вулиці поруч з місцем, де Кетрін і Коул вже були і де Кетрін залишає напис червоним балончиком. Кетрін забирає Коула, відводить його від поліції. Доро́гою до готелю Кетрін і Коул бачать бродячого проповідника, який визнає Коула як одного з мандрівників у часі. До готелю прибуває місцевий сутенер, вважаючи Кетрін повією, а Коула — її клієнтом. Коул б'є сутенера і видаляє собі зуби з [[передавач]]ем, як радив йому Боб,
Виявляється, що вірус випускає не божевільний син вірусолога Гоїнса, а його не менш божевільний асистент доктор Пітерс, присутній на лекціях Кетрін. Коул розуміє це занадто пізно. Зловмисник вирушає у «відрядження» зі зразками вірусу, щоб розповсюдити його по планеті, відкривши перший контейнер прямо в аеропорті. Там само його майже наздоганяють Коул і Кетрін, однак величезна черга заважає їм до нього пробитися. Коул, який вирвався із черги, кидається слідом за зловмисником, на ходу дістаючи пістолет, але підоспілі поліцейські відкривають по ньому вогонь. Зловмисник тікає, в той час Коул гине на очах у маленького хлопчика, який з батьками чекає на літак в аеропорту. Цей хлопчик — сам Коул, і ця сцена переслідуватиме його в снах усе життя. Кетрін знаходить хлопчика очима і посміхається крізь сльози. Епідемія стає незворотньою, але поруч зі зловмисником в салоні літака сідає жінка — одна із вчених майбутнього, яка відправила Коула. Вона представляється: «Мене звати Джонс. Я із страховки» (гра слів, можна перекласти як «для підстраховки»).
Рядок 45:
== Зйомки ==
Зйомки проходили з 8 лютого по 6 травня 1995 року в [[Філадельфія|Філадельфії]] і [[Балтимор]]і<ref name="nytimes.com">[http://www.nytimes.com/1995/12/24/movies/film-terry-gilliam-going-mainstream-sort-of.html?pagewanted=3 FILM;Terry Gilliam: Going Mainstream (Sort Of) Published: December 24]{{ref-en}}</ref><ref name="ew.com">[http://www.ew.com/ew/article/0,,297297,00.html1995 With ''Twelve Monkeys'' filming and ''Die Hard With a Vengeance'' ready for release, the star opens up By Jeff Gordinier May 19, 1995]{{ref-en}}{{недоступне посилання|число=10|місяць=08|рік=2013}}</ref>. Під час зйомок не раз виникали труднощі через погодні умови взимку і складні механізми, використані для створення атмосфери майбутнього<ref name="ew.com" />. У зв'язку з тим, що фільм має нелінійний сюжет, не раз допускалися помилки і деякі сцени довелося перезнімати<ref name="ew.com" />. Режисер Террі Гілліам отримав травму, катаючись на коні. Незважаючи на виниклі в ході зйомок труднощі, режисерові вдалося не вийти за рамки бюджету, зйомки тривали лише на один тиждень більше. Художник-постановник Джеффрі Бікрофт зізнався в тому, що знімати цей фільм було важко і справа була не в нестачі грошей або часу, а в режисері
Так як творці фільму не мали можливості знімати в павільйонах, вони знайшли занедбані будівлі, пам'ятки архітектури, в яких зйомка була дозволена<ref name="ew.com" />. Фінальна сцена знімалася в Балтиморському аеропорту і Пенсильванському торговому центрі. Зйомки у психіатричній лікарні проходили у виправній установі штату [[Пенсильванія]] в місті [[Філадельфія]]<ref name="ew.com" />.
|