Лисянський Юрій Федорович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 79:
Останок свого життя Юрій Лисянський провів у відставці, займаючись вихованням дітей. Влітку родина проводила час в маєтку дружини мореплавця Шарлотти Карловни Жандр (уродженої де Брюнольд) у селі Кобріно біля Гатчини (під Санкт-Петербургом), який в свій час належав прадіду [[Пушкін Олександр Сергійович|А. С. Пушкіна]] Абраму Ганнібалу (Будинок Ганнібалів-Лисянських у с. Кобріно згорів у серпні 2018 року). Взимку родина перебиралася до Петербургу, де Ю. Ф. Лисянський 1833 року збудував будинок. Родина мала 7 дітей. Один з синів мореплавця Юрій Юрійович Лисянський (помер у 1852 р.) змінив кар'єру військового на священичий сан і став схимонахом Афонського Пантелеймонового монастиря - старцем Григорієм. Молодший син Платон ([[Лисянський Платон Юрійович]]) продовжив справу батька — був віце-адміралом, займався реформуванням російського флоту під час переходу від вітрильного до парового судноплавства, був видавцем та упорядником «Морского сборника».
Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 року у Петербурзі, його поховали на цвинтарі [[Олександро-Невська лавра|Олександро-Невської лаври]]. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти поставили пам'ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець. На постаменті лежить залізний якір, там же викарбували [[Епітафія|епітафію]], яку склав він сам:
{{text| Він взяв з собою вітрила, Під якими злетить в границю небес.}}
{{text|Прохожий, не тужи о томъ, Кто кинул якорь здесь
Он взял съ собою паруса,
Под коими взлетитъ въ предѣлъ небесъ.}}
| |||