Богомоли: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 36:
| eol = 416
}}
'''Богомо́ли''' (Mantodea) — ряд [[комахи|комах]] надряду [[тарганоподібні]] з [[геміметаболія|неповним перетворенням]]. Мають характерний вигляд: у спокійному стані тримають передні ноги зігнутими
Людина здавна спостерігала за богомолами та надавала їм сакрального значення. У культурі богомоли відомі статевим [[канібалізм]]ом, тому часто є символом сильної та агресивної жінки. Незвичайний зовнішній вигляд богомолів цінується любителями, які тримають їх як домашніх тварин, а також сприяє зображенню їх у мистецтві, на марках, монетах тощо.
Рядок 45:
Богомоли мають видовжене, відносно струнке тіло. Розміри тіла сильно варіюють. Це середнього або великого розміру комахи, з довжиною тіла від 12 до 130 мм<ref name="rasn202">{{citation | last = Rasnitsyn| first = A. P.| authorlink = | coauthors = Quicke, D. L. J. (eds)| title = History of insects| publisher =Kluwer Academic Publisher Dordrecht| chapter = |series = | volume = | edition = | date = 2002| location = [[Нью-Йорк|New York]]| pages = 517 |page = 273-276| language = | url = | doi = | id = | isbn =1-4020-0026-X | mr = | zbl = | jfm = }}{{ref-en}}</ref>.
Голова богомолів зазвичай трикутна
[[Нотум|Передньоспинка]] зазвичай видовжена, але іноді розширена за допомогою бічних виростів. Вирости можуть надавати богомолу форми листка чи гілочки. Посеред передньоспинки часто наявний поздовжній киль<ref name="plav"/><ref name="BrannochWieland2017"/>. Черевце довге і пласке, складається з 10 [[тергіт]]ів у обох статей, [[стерніт]]ів у самців 9, у самиць — 7. Перший сегмент утворює перехід до задньогрудей, останній несе несегментований [[тельсон]]. На кінці черевця наявні членисті церки, у самців також і грифельки<ref name="plav"/>.
Рядок 91:
Родина [[Acanthopidae]] містить 13 родів і поділяється на 3 підродини: Acanthopinae (6 родів), Acontistinae (6 родів), Stenophyllinae (1 рід).{{sfn|Wieland|2013|p=22}}
Родини [[Емпузові]] та [[Sibyllidae]] складаються із зовнішньо схожих, проте філогенетично окремих родів богомолів. Родина Емпузові містить 10 родів, об'єднаних у 2 підродини: Blepharodinae (3 роди) та Empusinae (7 родів). Емпузові поширені в Старому світі: Європа, Африка, Західна Азія. Голова має характерний виріст, ходильні ноги
<gallery mode="traditional" class="center" widths="185" heights="185">
Файл:Perlamantis allibertii from Algoz (Faro).jpg|Богомол ''[[Perlamantis allibertii]]'' з родини Amorphoscelidae ([[Португалія]])
Рядок 135:
=== Охорона різноманіття ===
[[Файл:Hypsicorypha gracilis.JPG|міні|праворуч|200пкс|''[[Hypsicorypha gracilis]]'', внесений до Червоного списку МСОП богомол (категорія «в найменшій небезпеці»)]]
Станом на 2014 рік [[міжнародний союз охорони природи]] з більш як 2400 видів богомолів визнавав загрозливим лише стан богомола ''[[Ameles fasciipennis]]'' з центральної Італії.<ref>Battiston, R. 2014. Ameles fasciipennis. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T44791445A44798187. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T44791445A44798187.en. Downloaded on 23 May 2016{{ref-en}}</ref> До списку МСОП також входить піренейський [[ендемік]] ''[[Apteromantis aptera]]'', але в найменш загрозливому статусі (LC)
Проте вже з 2016 року в переліку МСОП перебувають 13 видів богомолів. Зокрема [[богомол звичайний]], ''[[Polyspilota seychelliana]]'', ''[[Blepharopsis mendica]]'', ''[[Hypsicorypha gracilis]]'' позначені в «найменш загрозливому» статусі, вразливими є ''[[Pseudoyersinia subaptera]]'', ''[[Ameles gracilis]]'' та ''[[Ameles limbata]]'', на межі зникнення перебуває канарський ендемік ''[[Pseudoyersinia canariensis]]'', для ''[[Pseudoyersinia pilipes]]'', ''[[Pseudoyersinia teydeana]]'' і ''[[Pseudoyersinia betancuriae]]'' даних недостатньо<ref>[https://www.iucnredlist.org/search?taxonomies=100332&searchType=species Mantodea. IUCN]{{ref-en}}</ref>.
Рядок 142:
</ref>.
== Богомоли
=== Богомоли в стародавній культурі ===
Рядок 159:
* У фантастичній кінострічці 1957 року «{{нп|Смертельний богомол (1957)|Смертельний богомол||The Deadly Mantis}}» внаслідок [[глобальне потепління|глобального потепління]] тане крига на [[Північний полюс|Північному полюсі]], вивільнюючи 65-метрового богомола, який загрожує знищити людство. Герої стрічки вбивають фантастичне чудовисько. Таку ж назву в перекладі має {{нп|Смертельний богомол (1978)|китайський бойовик||The Deadly Mantis (1978 film)}} 1978 року, але там слово «богомол» вживається в метафоричному значенні потужного та кмітливого вояка.
* В оповіданні [[Пелевін Віктор Олегович|Віктора Пелевіна]] «Зал співочих каріатид» ({{lang-ru|«Зал поющих кариатид»}}) зі збірки 2008 року [[П5: прощальні пісні політичних пігмеїв піндостану|«П5»]] головній героїні Олені під дією екстракту з богомолів «Мантіс-Б» ввижається дух самиці богомола, який пояснює їй сутність буття. В кінці оповідання Олена зливається з уявною самицею богомола та намагається з'їсти чоловіка під час статевого акту.<ref>[http://www.afisha.uz/books/2008/10/17/p5/ Насиба Таллибаева. П5. Виктор Пелевин. Афиша.ру, 17 октября 2008]{{ref-ru}}</ref>
* Богомол є одним із героїв-майстрів [[кунг-фу]]
=== Богомоли в нумізматиці та філателії ===
Рядок 186:
</center>
Перший відомий опис богомола в європейській науці належить італійському лікарю та натуралісту {{нп|Антоніо Валліснері|||Antonio Vallisneri}}, який 1715 року видав дослідження морфології, оотеки та життєвого циклу богомола звичайного, якого він назвав «павуко-коник» ({{lang-it|Ragno-Locusta}}). Рід ''[[Mantis]]'' виділив ще [[Карл Лінней]] 1758 року та відніс туди найбільш поширених у Західній Європі богомолів: богомола звичайного та ''[[Iris oratoria]]''. У середині XIX століття чимало видів богомолів описав французький ентомолог {{нп|Александр Луї Лефевр|||Alexandre Louis Lefèbvre de Cérisy}}. Багато відомостей про поведінку європейських богомолів, зокрема про статевий канібалізм у богомола звичайного, зібрав французький ентомолог [[Жан Анрі Фабр]]. Інший французький дослідник {{нп|Люсьєн Шопар|||Lucien Chopard}} описав чимало видів богомолів з середземноморського регіону. Швейцарець {{нп|Анрі Соссюр|||Henri Louis Frédéric de Saussure}} вивчав богомолів Центральної та Південної Америки, а італійський зоолог {{нп|Ерманно Гігліо-Тос|||Ermanno Giglio-Tos}} на початку XX століття заклав основи сучасної систематики богомолів. Велику роботу з вивчення світової фауни богомолів у середині XX століття здійснили австрійські ентомологи {{нп|Альфред Калтенбах||species|Alfred Kaltenbach}} і {{нп|Макс Беєр|||Max Beier}}. На початку XXI століття богомолів досліджує небагато ентомологів, серед них Райнхард Ернманн, Роже Руа, Франческо Ломбардо тощо.{{sfn|Battiston|Picciau|Fontana|Marshall|2010|p=13-15}}
|