Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка: відмінності між версіями

}}

 

 

'''Украї́нський військо́вий клуб імені ге́тьмана Павла́ Полубо́тка''' — українська військова громадсько-політична організація самостійницького спрямування, створена [[Міхновський Микола Іванович|Миколою Міхновським]] та його прихильниками, що діяла в Україні у березні-липні [[1917]] року і мала на меті [[Українізація|українізацію]] військових частин, дислокованих на території України, та створення українських збройних сил.

== Передумови та причини створення ==

 

 

Революційні процеси весни [[1917]] року спричинили потужну політизацію російської армії. Вона дедалі перетворювалася на силу, ніким не контрольовану — а ні командуванням, а ні військовими комітетами. Військо втягувалося у вир [[Анархія|анархії]] та розкладу, найхарактернішим проявом яких стало масове дезертирство.

== Організація та діяльність військового клубу імені [[Павло Полуботок|Полуботка]] ==

 

 

 

Рада Клубу опублікувала відозву до українських вояків, складену Миколою Міхновським:

=== Ідеологічні розбіжності з [[Українська Центральна Рада|Центральною Радою]] ===

 

 

У той самий час проблема створення національного війська з самого початку стала своєрідним вододілом серед українських політичних сил. У підходах до його створення склалися дві абсолютно протилежні концепції. Як показують подальші історичні події, це завдало значної шкоди військовому рухові і всій національно-визвольній боротьбі. Товариство полуботківців на чолі з [[Міхновський Микола Іванович|Міхновським]] вважало, що військовий рух необхідно використати для створення сильної національної армії, яка зможе стати головною запорукою самостійності [[Україна|України]]. Соціалістична більшість [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]] українську державність зводила лише до автономії України у [[Федерація|федеративній]] [[Росія|Росії]] і тому заперечувала необхідність національної армії, доводячи непотрібність регулярного війська за умов демократизації суспільства. Відповідно до концепції лідерів Центральної Ради військо мало існувати для загальноросійських потреб лише доти, доки Росія не переможе у [[Перша світова війна|війні]]. На озброєння було взято ідею заміни постійного війська народною міліцією, що знайшло відбиток у відповідних офіційних партійних документах, які ще більше заплутували справу. Адже прийняті документи, з одного боку, висловлювали симпатії та підтримку національним домаганням вояків, а з іншого, — обмежували їхню радикальність. Це не просто дезорганізовувало український військовий рух, а позбавляло його кінцевої мети — створення національних Збройних сил. Лідери-соціалісти не хотіли бачити у війську сили, на яку можна було б спертися для розбудови української державності, недооцінювали сили українського військового руху, який, розгортаючись стихійно, набував широкого розмаху, відзначався революційністю і твердістю у відстоюванні національних інтересів.

3-го липня 1917 року полуботківці виставили низку ультимативних вимог до Центральної Ради і [[Тимчасовий Уряд|Тимчасового уряду]]:

 

 

 

У відповідь на це в ніч з 4-го (17-го) на 5-те (18-те) липня [[1917]] року полуботківці [[Виступ полуботківців|вдалися до спроби військового заколоту]] з метою проголошення незалежної України. Існував план [[Виступ полуботківців|повстання]], імовірно, складений самим [[Міхновський Микола Іванович|Міхновським]]<ref>Микола Міхновський вважається ідеологом та натхненником виступу, хоча не існує жодного документу, який би вказував на його участь у цих подіях</ref> , ризикований і певною мірою авантюрний. Вийшовши з казарм, полк здобув арсенал і частину центру Києва. Але виступ не підтримала Центральна Рада, яка ще сподівалася досягти української автономії політичним шляхом.

Центральна Рада ж через пресу ширила чутки про виступ полуботківців як про «бунт дезертирів, які боялися іти на фронт» і намагалися таким чином «врятувати свою шкуру».<ref name="mihn20">''Міхновський М. І.'' Самостійна Україна.&nbsp;— К.: Діокор, 2002.&nbsp;— с. 20</ref>

 

 

=== Доля полуботківців ===