Вікіпедія

Українська музика: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
м Бот: Косметичні зміни
Рядок 1:
{{Українці}}
{{Otheruses|Українська музика (журнал)}}
[[Файл:Ukrainian musicians.jpg|rightправоруч|thumbміні|250px|Українські музиканти.]]
'''Украї́нська му́зика''' починає свій відлік з часів [[Київська Русь|Київської Русі]] і в своєму розвитку охоплює практично всі типи [[музика|музичного мистецтва]] — [[народна музика|народну]] і професійну, [[академічна музика|академічну]] і [[поп-музика|популярну]] музику. Нині українська музика в її різноманітності звучить в Україні та далеко за її межами, вона й далі розвивається в народній та професійній традиціях, і є предметом вивчення [[Музикознавство|науковців]].
 
Рядок 7:
 
=== Початковий період розвитку ===
[[Файл:Баян.jpg|thumbміні|праворуч|300px|[[Васнецов Віктор Михайлович|В. М. Васнецов]]. [[Боян]], 1910 р.]]
Музичність та співучість є одними з характерних рис [[українці]]в<ref>[http://axi0ma.at.ua/publ/2-1-0-91]</ref>, музичні традиції на території сучасної України сягають прадавніх часів. Знайдені київськими археологами в околицях [[Чернігів|Чернігова]] музичні інструменти&nbsp;— [[Тріскачка (музичний інструмент)|тріскачки]] з бивнів [[мамонт]]а датують віком XX тисяч років. До того ж періоду відносять [[флейта|флейти]], знайдені на стоянці [[Молодове]] ([[Чернівецька область]]).
 
Рядок 44:
==== Думи та історичні пісні ====
{{main|Дума}}
[[Файл:Veresay Ostap.jpg|праворуч|thumbміні|200px|Бандурист [[Остап Вересай]], (1803—1890)]]
У [[XV]]–[[XVI століття]]х історичні [[дума|думи]] та пісні стають одним з найяскравіших явищ української народної музики, своєрідним символом національної історії та культури. Як зазначав арабський мандрівник [[Павло Алепський]] (мемуарист, син Антіохійського патріарха), який у [[1654]] і [[1656]] роках побував в Україні: {{text|«Спів козаків тішить душу і зцілює від журби, бо їх наспів приємний, йде від серця і виконується мовби з одних вуст; вони пристрасно люблять нотний спів, ніжні і солодкі мелодії».<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrcenter.com/library |title=100 видатних імен України. Українська бібліотека Українського центру (освітньо-інформаційний ресурс) |accessdate=26 червень 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070701111655/http://www.ukrcenter.com/library/ |archivedate=1 липень 2007 |deadurl=yes }}</ref>}}
 
Рядок 51:
Творцями і виконавцями історичних пісень та дум, псальмів, [[Кант (пісня)|кантів]] називали [[кобзар]]ями. Вони грали на [[кобза]]х чи [[бандура]]х, які стали елементом національного героїчно-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу.
 
Величезна увага в думах приділена боротьбі з турецькими та польськими поневолювачами. До «татарського» циклу відносяться такі відомі думи, як «[[Самійло Кішка (дума)|Про Самійла Кішку»]]», «[[Втеча трьох братів з Азова|Про трьох братів Азовських»]]», «[[Буря на Чорному морі]]», «[[Маруся Богуславка]]» та інші. В «польському» циклі центральне місце займають події [[Хмельниччина|Народно-визвольної війни 1648—1654 років]], велике місце приділене народним героям&nbsp;— Нечаєві, [[Кривоніс Максим|Кривоносові]], [[Богдан Хмельницький|Хмельницькому]]. Згодом з'являються нові цикли дум&nbsp;— про шведчину, про [[Запорізька Січ|Січ]] та її руйнування, про [[канальські роботи]], [[гайдамаччина|гайдамаччину]], панщину і про волю.
[[Файл:CossackMamay.jpg|thumbміні|250px|[[Козак Мамай]] з [[бандура|бандурою]]&nbsp;— символ співучої душі українського народу]]
 
Уже в [[XIV]]–[[XVII]] та [[XVIII]]&nbsp;ст. українські музиканти уславилися за межами України. Їхні імена можна знайти в хроніках тих часів серед придворних музикантів, зокрема при дворі польських королів чи російських імператорів.<ref>Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти в Україні.&nbsp;— К., 1980</ref> Найвидатніші давні кобзарі&nbsp;— [[Білоградський Тимофій|Тимофій Білоградський]] (відомий лютнист, 18 ст.), [[Шут Андрій|Андрій Шут]] (19 ст.), [[Вересай Остап Микитович|Остап Вересай]] (19 ст.) та ін.
Рядок 76:
У XX столітті до українського фольклору звертались численні професійні та аматорські колективи України, створювались ансамблі також і в емігрантських колах зарубіжних країн. Характерною стала особливість представлення фольклорних традицій у формах академічного музикування.
 
[[Файл:LH Orchestra 2..JPG|праворуч|200 px|thumbміні|[[Перший оркестр українських народних інструментів]], [[1928]]]]
Так, на початку XX&nbsp;ст. український ансамбль етнічної музики на чолі з [[Гуменюк Павло|Павлом Гуменюком]] з [[Філадельфія|Філадельфії]] здобув популярність у [[США]]. Українські традиції були зберігаються у творчості таких українсько-американських музикантів з [[Нью-Йорк]]а, [[Клівленд]]а, [[Детройт]]а, як [[Штокалко Зіновій Павлович|Зіновій Штокалко]], [[Китастий Григорій Трохимович|Григорій Китастий]], [[Китастий Юліян Петрович|Юліян Китастий]], [[Мішалов Віктор Юрійович|Віктор Мішалов]] та ін.
 
Рядок 83:
Українська народна пісня лягла в основу творів багатьох українських композиторів. Найвідоміші обробки українських пісень належать [[Микола Лисенко|М.Лисенку]] та [[Леонтович Микола Дмитрович|М.Леонтовичу]], значний внесок у дослідження та збирання народної творчості внесли вітчизняні фольклористи&nbsp;— [[Колесса Філарет Михайлович|Ф.&nbsp;Колесса]] та [[Квітка Климент Васильович|К.Квітка]].
 
[[Файл:Mr tanciv zag mini.jpg|rightправоруч|200 px|thumbміні|Гурт «[[Буття (гурт)|Буття»]]» на [[Країна Мрій (фестиваль)|«Країні мрій»]]]]
З 1980-х років спостерігається зростання інтересу до автентичних форм народного музикування. Першопроходцями цього напрямку вважається заснований [[1979]] року гурт «[[Древо (київський музичний гурт)|Древо»]]», очолюваний професором Київської консерваторії Є.Єфремовим. У 2000-ні роки в Україні виникають такі фестивалі етнічної музики [[Країна Мрій (фестиваль)|Країна мрій]] та [[Шешори (фестиваль)|Шешори]], де народна музика звучить як в автентичному виконанні, так і у різноманітних обробках в [[рок-музика|рок-]] чи [[поп-музика|поп-напрямків]]. Серед сучасних гуртів автентичного співу «[[Божичі]]», «[[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|Володар»]]», «[[Буття (гурт)|Буття»]]», етнічні мотиви використовують гурти «[[Тартак]]», «[[Воплі Відоплясова]]», «[[Мандри]]», «[[Гайдамаки (гурт)|Гайдамаки»]]», «[[Очеретяний кіт (гурт)|Очеретяний кіт»]]», оригінальне нашарування етнічних елементів пропонує гурт «[[ДахаБраха]]».
 
== Становлення професійної музики ==
Рядок 94:
Важливою подією цього часу стало відкриття у [[1632]] році [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]], де викладались також і музичні предмети. Її вихованці популяризували [[вертеп]], а пізніше&nbsp;— канти. Серед випускників Академії&nbsp;— багато українських митців, зокрема [[Григорій Сковорода]], [[Ведель Артем Лук'янович|Артемій Ведель]].
 
[[Файл:Dmytro Bortńanśkyj.png|leftліворуч|thumbміні|175px|[[Бортнянський Дмитро Степанович|Д. Бортнянський]], 1751—1825]]
Світська професійна вокальна і інструментальна музика, що існувала в поміщицьких маєтках, військових частинах, з 17 століття розвивається в містах. Створюються музикантські цехи, при магістратах&nbsp;— оркестри, капели. На основі народнопісенних і кантових традицій в 18&nbsp;— початку 19 ст. поширюється пісня-романс на вірші різних поетів. Один з перших її авторів&nbsp;— [[Григорій Сковорода|Г.&nbsp;С.&nbsp;Сковорода]] ввів у пісенний жанр цивільну, філософську й ліричну тематику.
 
Рядок 111:
 
Діяльність аматорських і відкриття перших професійних театрів (Київ&nbsp;— 1803, Одеса&nbsp;— 1810), у яких ставилися музично-сценічні твори на національні сюжети, зіграли важливу роль у становленні української опери, першою з яких вважається «[[Запорожець за Дунаєм]]» [[Гулак-Артемовський Семен Степанович|Гулака-Артемовського]] ([[1863]]). У Західній Україні в різних жанрах хорової та інструментальної (в тому числі симфонічної) музики працювали композитори [[Михайло Вербицький|М.&nbsp;М.&nbsp;Вербицький]], [[Воробкевич Сидір Іванович|С.&nbsp;І.&nbsp;Воробкевич]], В.&nbsp;Г.&nbsp;Матюк (хори й ін.).
[[Файл:Лисенко Микола.jpg|leftліворуч|thumbміні|200px|[[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]], 1842—1912]]
Основоположною для розвитку національної професійної музики стала різнобічна діяльність [[Микола Лисенко|М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]], який створив класичні зразки творів у різних жанрах (зокрема 9 опер, фортепіанна й інструментальна музика, хорова і вокальна музика, переважно на слова українських поетів, в тому числі [[Тарас Шевченко|Т.Шевченка]]). Він же став організатором [[Музично-драматична школа М. Лисенка|музичної школи в Києві]] (1904; з 1918&nbsp;— [[Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка]]).
 
Рядок 120:
Послідовниками творчих принципів Лисенка стали [[Аркас Микола Миколайович (старший)|М.&nbsp;М.&nbsp;Аркас]], [[Подгорецький|Б.&nbsp;В.&nbsp;Подгорецький]], [[Колачевський Михайло Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Колачевський]], [[Сокальський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Сокальський]], [[Сениця Павло|П.&nbsp;І.&nbsp;Сениця]], [[Рачинський Іван Іванович|І.&nbsp;І.&nbsp;Рачинський]], [[Кирило Стеценко|К.&nbsp;Г.&nbsp;Стеценко]], [[Яків Степовий|Я.&nbsp;С.&nbsp;Степовий]], [[Микола Леонтович|М.&nbsp;Д.&nbsp;Леонтович]], [[Січинський Денис Володимирович|Д.&nbsp;В.&nbsp;Січинський]], [[Лопатинський Ярослав Йосипович|Я.&nbsp;О.&nbsp;Лопатинський]], [[Людкевич Станіслав Пилипович|С.&nbsp;Ф.&nbsp;Людкевич]], [[Нижанківський Остап Йосипович|О.&nbsp;І.&nbsp;Нижанківський]] та інші композитори.
 
[[Файл:Peter Tschaikowski.jpg|leftліворуч|200px|thumbміні|[[Чайковський Петро Ілліч|П. І.&nbsp;Чайковський]], 1840—1893]]
Широке поширення одержує хоровий рух, виникають хорові товариства «Торбан» (1870) і «Боян» (1891). Відкриваються вищі оперні театри у [[Київська опера|Києві]] (1867) та [[Львівська опера|Львові]] (1900), [[Львівська консерваторія|Вищий музичний інститут у Львові]], музичні школи при [[РМТ|Російському музичному товаристві]] у [[Київ|Києві]] (1868), [[Харків|Харкові]] (1883), [[Одеса|Одесі]] (1897) та інших містах.
 
Інтерес до української тематики та фольклору проявили і композитори, що працювали за межами України. Особливо слід відмітити творчість [[Петро Чайковський|Петра Чайковського]], що походив з відомого українського козацького роду «[[Чайки (рід)|Чайків»]]». Українські мелодії використані композитором у ряді творів, зокрема у [[Симфонія №2 (Чайковський)|Другій симфонії]] та [[Концерт № 1 для фортепіано з оркестром (Чайковський)|Концерті для фортепіано з оркестром №&nbsp;1]], ряд творів написано на українські сюжети, зокрема опери «[[Мазепа (опера)|Мазепа»]]» і «[[Черевички (опера)|Черевички»]]».
 
Українська тематика присутня також у творчості [[Ференц Ліст|Ференца Ліста]], що мандрував Україною в кінці 1840-х&nbsp;— це п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», а також симфонічна поема «Мазепа». Українські коріння має також [[Стравинський Ігор Федорович|Ігор Стравинський]], значна частина його ранніх творів була написана в [[Устилуг|Устилузі]] на Волині.
 
[[Файл:Solomiya Krushelnytska.jpg|thumbміні|leftліворуч|200px|[[Соломія Крушельницька]], 1872—1952]]
[[Файл:Mykola leontovych.jpg|thumbміні|200px|[[Микола Леонтович|М. Леонтович]] (1877—1921)]]
На початку [[XX століття]] всесвітню славу здобули плеяда українських виконавців. Це&nbsp;— співачка [[Соломія Крушельницька]], [[Петрусенко Оксана Андріївна|О.&nbsp;Петрусенко]], [[Зоя Гайдай|З.&nbsp;Гайдай]], [[Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна|М.&nbsp;Литвиненко-Вольгемут]], співаки [[Модест Менцинський|М.&nbsp;Е.&nbsp;Менцинський]], [[Мишуга Олександр Пилипович|О.&nbsp;П.&nbsp;Мишуга]], [[Паторжинський Іван Сергійович|І.&nbsp;Паторжинський]], [[Гмиря Борис Романович|Б.&nbsp;Гмиря]] піаніст [[Володимир Горовиць]], хоровий диригент [[Кошиць Олександр Антонович|О.&nbsp;О.&nbsp;Кошиць]], за межами України стали відомі хорові обробки [[Леонтович Микола Дмитрович|М.&nbsp;Д.&nbsp;Леонтовича]].
 
Рядок 138:
В Києві у 1909—1911 роках працювала студія звукозапису «Інтернаціональ Екстра-Рекорд», серед перших записів якої (липень 1909) був [[Цесевич Платон Іванович|П.&nbsp;І.&nbsp;Цесевич]], вірогідно й інші українські виконавці (каталоги студії не збереглися). Особливо цікаві 11 записів сопрано [[Петляш Олена Діонисівна|О.&nbsp;Д.&nbsp;Петляш]] у фортепіанному супроводі [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]]. Три платівки з цієї серії були знайдені та нині знаходяться у фондах [[Будинок-музей Миколи Лисенка|будинку-музею М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]], на них записані пісні «Ґандзя»&nbsp;— «Лугом іду, коня веду», «Віють вітри»&nbsp;— «Карі очі» та «Ой казала мені мати»&nbsp;— «Не вернувся з походу». У Києві працювала тільки студія, а виготовлялися ці платівки в [[Берлін]]і.<ref name="Рибаков">{{Книга|автор = Рибаков М. О.|назва = Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва|місце = Київ|видавництво = Кий|рік= 1997|сторінки = 304—305|isbn = 966-7161-15-3}}</ref>
 
З 1911 року в Києві працювала фірма грамзапису «[[Екстрафон (Київ)|Екстрафон»]]», яка вперше на території України почала виготовляти грамплатівки на місці. Першими українськими платівками, виготовленими в Києві були записи хору М.&nbsp;А.&nbsp;Надєждинського з піснями «Гуляв чумак на риночку», «Ой, летіла горлиця», ²Ой, ходила дівчина, «Закувала та сива зозуля» та іншими, усього 7 пісень; тенору І.&nbsp;Є.&nbsp;Гриценко&nbsp;— «Сонце низенько», «У гаю, гаю» на слова Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка, « Дивлюсь я на небо та інші», усього 6 пісень; 6 пісень О.&nbsp;Д.&nbsp;Петляш. Ці записи зроблені були раніше, студією «Інтернаціональ Екстра-Рекорд». У 1912 році «Екстрафоном» випущені 10 українських пісень у виконанні хору Я.&nbsp;А.&nbsp;Шкредковського та Н. Нємчинова, 11&nbsp;— у виконанні квартету Б.&nbsp;П.&nbsp;Гірняка; у 1914 році, до ювілею Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка&nbsp;— платівки з піснями на слова поета у виконанні Цесевича, Гриценка, Карлашова, Петляш та хору Надєждинського. Записані були такі твори, як «Реве та стогне Дніпр широкий…», «І широку долину…», «Якби мені черевички», «Огні горять, музика грає», «Тече вода в синє море», «Минали літа молодії».<ref name="Рибаков" />
 
=== Музична культура Української Держави ===
Рядок 144:
 
== Українська музика радянської доби ==
[[Файл:Hnat Khotkevych.jpg|ліворуч|200пкс|thumbміні|[[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич (1878—1938)]]]]
Прихід [[СРСР|радянської влади]] на терени України ознаменувався низкою трагічних подій. [[1921]] року агентом [[ВЧК]] був вбитий [[Микола Леонтович]], а 1928 року було заборонено діяльність [[Музичне товариство імені Миколи Леонтовича|товариства його пам'яті]]. Найстрашніших втрат українське мистецтво зазнало у 1930-ті роки, протягом яких радянською владою було знищено [[Репресовані бандуристи|кілька сотень бандуристів, кобзарів і лірників]], а 1938 року слід за іншими митцями «[[розстріляне відродження|розстріляного відродження»]]» був розстріляний музикант і етнограф [[Гнат Хоткевич]].
 
У той же час радянською владою було відкрито ряд музичних установ в різних містах України. Зокрема, це театри опери і балету в Харкові ([[1925]]), Полтаві ([[1928]]), Вінниці ([[1929]]), Дніпропетровську ([[1931]]), Донецьку ([[1941]]), організовано хорові, симфонічні колективи.
Рядок 154:
 
=== 1930-ті&nbsp;— 1950-ті роки ===
[[Файл:Liatoshinsky.jpg|ліворуч|200пкс|thumbміні|[[Борис Лятошинський|Б.Лятошинський (1895—1968)]]]]
Починаючи з другої половини 1930-х років музичне мистецтво радянської України розвивалося переважно у руслі [[соцреалізм]]у, що став єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва, тоді як митці, що відходили від цього методу піддавались жорсткій критиці й переслідуванням. Зокрема нещадній критиці на пленумах Спілки композиторів піддавалися твори [[Лятошинський Борис Миколайович|Б.Лятошинського]] і [[Ревуцький Левко Миколайович|Л.&nbsp;Ревуцького]], причому останній після 1934 року практично припинив творчу діяльність, обмежившись викладацькою та редакторською роботою.
 
Рядок 169:
 
=== 1960-ті&nbsp;— 1980-ті роки ===
[[Файл:Грабовський.jpg|thumbміні|200px|leftліворуч|[[Леонід Грабовський|Л.&nbsp;Грабовський]],<br/>нар. 1935]]
1960-ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група митців «[[Київський авангард]]», до якої увійшли композитори, як [[Валентин Сильвестров]], [[Леонід Грабовський]], [[Віталій Ґодзяцький]], Володимир Губа. Центральною фігурою в цій групі був диригент [[Ігор Блажков]]. Внаслідок розходження з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР Члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків. В подальшому кожен з композиторів пішов своїм шляхом в мистецтві, а неформальна група розпалася.
 
Рядок 176:
Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени&nbsp;— [[Солов'яненко Анатолій|А.&nbsp;Солов'яненко]], [[Гнатюк Дмитро|Д.&nbsp;Гнатюк]], Б.&nbsp;Руденко, [[Євгенія Мірошниченко|Є.&nbsp;Мірошниченко]]. Визначною подією музичного життя стала постановка опери [[Д.&nbsp;Шостакович]]а «[[Катерина Ізмайлова]]» у Києві 1965 року.
 
[[Файл:Stamp of Ukraine s236.jpg|ліворуч|200px|thumbміні|[[Володимир Івасюк|В.&nbsp;Івасюк]] (1949—1979)]]
Паралельно із формуванням [[поп-музика|поп-музики]] в Західних країнах, в Україні, як і інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість [[Володимир Івасюк|Володимира Івасюка]], автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалось 1979 року.
 
Рядок 182:
{{Listen|filename=Karabitz-dysko-khorovod.ogg|title=''І.&nbsp;Карабиць'' Диско-хоровод}}
 
Серед композиторів-піснярів цих років також [[Олександр Білаш|О.&nbsp;І.&nbsp;Білаш]], [[Володимир Верменич|В.&nbsp;Верменич]], пізніше&nbsp;— [[Іван Карабиць|І.&nbsp;Карабиць]]. Популярність завоювали естрадні виконавці&nbsp;— [[Софія Ротару]], [[Назарій Яремчук]], [[Василь Зінкевич]], [[Ігор Білозір]], [[Тарас Петриненко]], [[Алла Кудлай]] та інші. Паралельно започатковувалися і типово модерні музичні та музично-поетичні проекти, серед яких сатиричний театр «Не журись!» В.&nbsp;Морозова (1970-ті рр.), гурт «[[Мертвий півень]]» та рок-бардівська група «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії»]]» (друга половина 1980-х рр.).
 
== Сучасна музика ==
Рядок 189:
В Україні історично склалася система освітніх і концертних музичних організацій, що перебувають у віданні [[Міністерство культури і туризму України|Міністерства культури і туризму]]. Зокрема, це:
{|align=right
|[[Файл:Львівська опера1.jpg|thumbміні|200px|[[Львівський оперний театр]]]]
|-
|[[Файл:Bunina-15-245.jpg|thumbміні|200px|[[Одеська філармонія]]]]
|-
|[[Файл:Kyiv Conservatory.JPG|thumbміні|200px|[[Київська консерваторія]]]]
|-
|[[Файл:NSKU-1.JPG|thumbміні|200px|[[Спілка композиторів України]]]]
|}
 
Рядок 202:
* театри музичної комедії в [[Харківський театр музичної комедії|Харкові]] та [[Одеський театр музичної комедії|Одесі]], а також [[Київський академічний театр оперети|театр оперети в Києві]]
* [[Київський державний академічний музичний театр для дітей та юнацтва|Дитячий музичний театр у Києві]]
* музично-драматичний театр "[[Дах (театр)|Дах]]"
 
==== Концертні установи ====
Рядок 240:
=== Сучасна академічна музика ===
{|align=right
|[[Файл:Рунчак.jpg|thumbміні|200пкс|[[Володимир Рунчак]]]]
|-
|
|-
|[[Файл:Ruslana.jpg|thumbміні|200пкс|[[Руслана]]]]
|-
|[[Файл:Svyatoslav-vakarchuk-2008.jpg|200пкс|thumbміні|[[Святослав Вакарчук]]]]
|-
|[[Файл:Roman Miroshnichenko 2.jpg|200пкс|thumbміні|[[Мірошниченко Роман Максимович|Роман Мірошниченко]]]]
|-
|}
Рядок 260:
 
=== Популярна музика ===
На сучасній українській сцені представлені майже всі музичні напрями: від фолку до acid джазу. Активно розвивається клубна культура. Популярність багатьох українських поп-виконавців&nbsp;— [[Софія Ротару|Софії Ротару]], [[Ірина Білик|Ірини Білик]], [[Олександр Пономарьов|Олександра Пономарьова]], [[ВІА Гра]], [[Сердючка|Вєрки Сердючки]]&nbsp;— давно перетнула кордони України і утвердилася в країнах [[СНД]]. Популярна музика представлена на фестивалях «[[Червона рута (фестиваль)|Червона рута»]]», «[[Таврійські ігри (фестиваль)|Таврійські ігри»]]», «[[Чайка (фестиваль)|Чайка»]]» та інших.
 
Виконавці з України достойно представляли Україну на конкурсах [[Євробачення]], зокрема [[Руслана Лижичко|Руслана]], яка синтезувала у своїй музиці фольклорні мотиви карпатського регіону, стала переможницею конкурсу [[Євробачення 2004|Євробачення-2004]], виборовши для України право на проведення наступного конкурсу&nbsp;— [[Євробачення 2005|Євробачення-2005]]. На [[Євробачення 2007|Євробаченні-2007]] та [[Євробачення 2008|Євробаченні-2008]] відзначилися відповідно [[Сердючка|Вєрка Сердючка]] та [[Ані Лорак]], посівши другі місця. [[Огнєвіч Злата Леонідівна|Злата Огнєвіч]] з [[Євробачення 2013|Євробачення-2013]] привезла до України третє місце.
У 2016 переможницею Євробачення стала співачка [[Джамала]], тому у 2017 Євробачення пройшло в Україні. Поруч з тим розвивається [[українська рок-музика]]. Серед найвідоміших гуртів&nbsp;— «[[Океан Ельзи]]», «[[Воплі Відоплясова]]», «[[Танок на майдані Конго]]», «[[Крихітка]]», «[[Скрябін (гурт)|Скрябін»]]», «[[Тартак (гурт)|Тартак»]]», «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії»]]», «[[Кому Вниз]]», «[[Мертвий півень]]», «[[Веремій]]», «[[Один в каное]]» . Регулярно проводяться українські рок-фестивалі «[[Рок-екзистенція]]», «[[Міжнародний фестиваль "Тарас Бульба"|Тарас Бульба»]]» та інші.
 
Серед музичних гуртів здобувають популярність суто вокальні ансамблі, такі як «[[Піккардійська терція]]» та «[[Менсаунд]]». Представлено в Україні також і мистецтво [[джаз]]у&nbsp;— міжнародні фестивалі джазової музики проходять у різних містах країни, серед найвідоміших&nbsp;— [[Jazz Bez]] та [[Jazz Koktebel]]. Значний внесок у популяризацію джазового руху в Україні зробили [[Симоненко Володимир Степанович|Володимир Симоненко]] та [[Олексій Коган]].
 
Тенденція до використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішою. Одним з перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці у другій половині 1980-х рр. уже легендарний гурт «[[Воплі Відоплясова]]». Спираючись на фольклорне підґрунтя, нову самобутню українську музику творять «[[Скрябін (гурт)|Скрябін»]]», «[[Мандри (гурт)|Мандри»]]», «[[Гайдамаки]]», [[Чубай Тарас|Тарас Чубай]], [[Бурмака Марія|Марійка Бурмака]] та багато інших виконавців. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні двох фестивалів етнічної музики&nbsp;— «[[Країна мрій (фестиваль)|Країна мрій»]]» у Києві та «[[Шешори (фестиваль)|Шешори»]]» на Івано-Франківщині.
 
=== Андеграунд ===
Рядок 281:
[[Gallicia Distribution]] ([[Львів]]), [[JRC]], [[Lavina Music]], [[Moon Records]] та [[Nexsound]] ([[Київ]]), [[Metal Scrap Production]] ([[Тернопіль]]), [[OMS Records]] ([[Житомир]]), [[Wolf song production]] ([[Дніпропетровськ]])<ref>{{Cite web |url=http://ukrmet.kiev.ua/labels.php |title=Каталог лейблів українського ринку |accessdate=13 грудень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090113191016/http://ukrmet.kiev.ua/labels.php |archivedate=13 січень 2009 |deadurl=yes }}</ref> та інші.
 
Конкуренцію українським лейблам на вітчизняному ринку становлять основні гравці світового аудіоринку&nbsp;— мейджори [[Universal]], [[EMI]], [[Sony/BMG]], [[Warner]]. 2005 року український ринок музичних носіїв становив близько 10&nbsp;мільйонів ліцензованих дисків і касет, боротьба з піратством призвела до їх зменшення на українському ринку до 40&nbsp; % (у країнах Європи їхня частка не перевищує 10—15&nbsp; %)<ref>{{Cite web |url=http://www.expert.ru/printissues/ukraine/2006/05/ukrainian_recording_business/ |title=''С. Волохов''. Метание диска в высоту |accessdate=1 березень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090301183045/http://www.expert.ru/printissues/ukraine/2006/05/ukrainian_recording_business/ |archivedate=1 березень 2009 |deadurl=yes }}</ref>.
 
== Див. також ==
Рядок 336:
{{медаль}}
 
[[Категорія:Українська музика| ]]▼
[[Категорія:Історія українського мистецтва]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
▲[[Категорія:Українська музика]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_музика