Вікіпедія

Торф: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Боти
1 192 861 редагування
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
м Бот: Косметичні зміни
Рядок 1:
[[Файл:Peat Lewis.jpg|rightправоруч|thumbміні|Торф у Льюіс (Lewis), [[Шотландія]]]]
{{Паливо}}
 
Рядок 5:
 
== Загальні дані ==
Давня назва торфу — '''займиста земля'''. Згадки про торф як «займисту землю», що нею західноєвропейці користувалися для нагрівання їжі, трапляються у «[[Природнича історія|Природничій історії»]]» ([[46]] р. н. е.) римського історика [[Пліній Старший|Плінія Старшого]].
 
Торф містить 50–60  % [[вуглець|вуглецю]]. Його [[теплота згоряння]] (максимальна) становить 24 МДж/кг.
 
Вік сучасних торфовищ вимірюється 5–10 тисячами років. Усі торф'яники зазвичай дуже заводнені й заболочені. Торф іноді вкритий невеликим шаром ґрунту, при цьому він утворює [[пальзи]].
 
Більшість торф'яних покладів (близько 80  %) розташована у верхніх широтах; близько 60  % усіх заболочених територій у світі мають запаси торфу. Найбільші торф'яні суцілі зосереджені в обширних пониженнях рельєфу.
 
За деякими оцінками, світові запаси торфу складають від 250 до 500 мільярдів тон.
 
== Класифікація торфу ==
* Торф верхового типу (верховий торф) — генетичний тип торфу, в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше 95  %.
* Торф перехідного типу (перехідний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10  % до 90  %, а решта — залишки рослинності низинного типу.
* Торф низинного типу (низинний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого не менше 95  % залишків рослинності низинного типу.
 
Кожний тип Т. містить три підтипи, які являють собою таксономічну одиницю класифікації видів торфу, що відображає підтип рослинності, з якої сформувався торф, зберігає його назву і характеризується певними вологістю, ступенем розкладу та вмістом деревних залишків. Розрізняють лісовий, лісо-драговинний, і драговинний підтипи торфу.
Рядок 25:
В кожному типі торфів розрізняють шість груп: деревну, деревно-трав'яну, деревно-мохову, трав'яну, трав'яно-мохову і мохову.
 
''Деревна група торфів'' включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить не менше 40  %. (вільховий, березовий, ялиновий, сосновий низинний, вербовий, деревний перехідний, сосново-чагарниковий).
 
''Деревно-трав'яна група торфів'' об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15  % до 35  %, серед недеревних переважають трав'янисті залишки (деревно-осоковий, деревно-очеретяний, деревно-хвощовий деревно-осоковий перехідний, сосново-пухівковий).
 
''Деревно-мохова група торфів'' об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15  % до 35  %, серед недеревних переважають залишки мхів. (деревно-гіпновий, деревно-сфагновий перехідний, сосново-сфагновий).
 
''До трав'яної групи торфів'' входять види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10  %, залишки мохів — до 30  %, решта — трав'янисті залишки (хвощовий, очеретяний, очеретяно-осоковий, вахтовий, осоковий, шейхцерієвий низинний, щейхцерієвий перехідний, осоковий перехідний, пухівковий, шейхцерієвий верховий).
 
''Трав'яно-мохова група торфів'' включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10  %, залишки мохів — від 35  % до 65  %, решта — трав'янисті залишки (осоково-гіпновий, осоково-сфагновий низинний, осоково-сфагновий перехідний, пухівково-сфагновий, шейхцерієво-сфагновий).
 
''Мохова група торфів'' об"єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків не перевищує 10  %, вміст залишків мохів не менше 70  % (гіпновий низинний, сфагновий низинний, гіпновий перехідний, сфагновий перехідний, фускум Т., ангустіфоліум Т., магеланікум Т., комплексний моховий, сфагновий мочаровий).
 
== [[Географія торф'яних покладів]] ==
Рядок 41:
 
== Геологічні запаси торфу ==
Світові запаси торфу оцінюються від 250 до 500 млрд т, площа торфових родовищ світу становить 176 млн га. Торф'яники вкривають близько 3  % поверхні земної суші або від 3,850,000 до 4,100,000 км². З цих трьох відсотків близько 7  % знаходяться в промисловій розробці. Родовища Т. виявлені на всіх континентах. Великі запаси торфу є в Росії, Канаді, США, Індонезії, Ірландії, Фінляндії, Білорусь, Польщі, Китаї, країнах Балтії, Індонезії, Фінляндії, Швеції, США, Канаді. Більшість торф'яних покладів (близько 80  %) розташовані у верхніх широтах; близько 60  % всіх заболочених територій в світі мають запаси торфу.
 
На території України поклади торфу зосереджені переважно на Поліссі. Геологічні запаси Т. в нашій країні оцінюються у 2,17 млрд т, а площа торфових родовищ становить близько 1 млн га.
Рядок 95:
 
За способами утворення торф поділяють на '''верховий''', '''перехідний''' та '''низовий'''.
Верховий торф утворюється на [[Верхове болото|верхових болотах]] і складається з залишків сфагнових [[мох]]ів, пухівки, [[багульник]]ів. Верховий торф визначається низькою зольністю, високою теплотвірністю, високою вологоємністю (від 600 до 1200  %), підвищеною кислотністю та низьким ступенем розкладання.
 
Низинні й перехідні торфи утворюються, відповідно, на [[низинне болото|низинних]] і [[перехідне болото|перехідних болотах]] і складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності. Низинні й перехідні торфи відзначаються високою зольністю, малою теплотворністю, середньою та слабкою кислотністю, високим умістом поживних речовин та багатим набором мікроелементів.
Рядок 186:
Низовинні й перехідні торфи, які складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності, є родючіші, аніж горішні. Ними користуються, щоб докорінно поліпшити слабородючі ґрунти, надати зв'язності бідним на перегній пісковим ґрунтам або розпушити глинисті.
В сільськогосподарському виробництві торф ділять на дві групи:
# легкий (або світлий)&nbsp;— торф горішньогу шару залягання зі ступенем розкладання до 15&nbsp; %. Це молодий, слаборозкладений торф з питомою вагою від 150 до 250 кг/м<sup>3</sup>, який має високу газо- та водопоглинальну здатність, але менший вміст гумінових та амінокислот через незавершений розпад;
# важкий (або темний)&nbsp;— торф долішніх шарів зі ступенем розкладання понад 15&nbsp; %. Це «зріліший» торф з питомою вагою від 350 кг/м³ та високим вмістом гумусу, але меншою, ніж у легкого, газо- й водопоглинністю.
Залежно від технології рільництва торф використовують:
# чистий, щоб поліпшити побудову ґрунту, збирати та тривало втримувати вологу й утворити середовище, яке сприяє збільшенню кисневого обміну;
Рядок 198:
 
=== Енергетика ===
[[Файл:Feu de tourbe.JPG|thumbміні|Горіння торфу.]]
 
Торф&nbsp;— займиста корисна копалина, тобто непогане [[паливо]].
 
Перші електростанції, побудовані в [[Радянський Союз|Радянському Союзі]] на початку [[1920-ті|1920-х]] років навколо [[Москва|Москви]], працювали саме на місцевому торфі. Останніми роками в [[Фінляндія|Фінляндії]], наприклад, близько 5–7&nbsp; % всієї енергії, яка споживаються в країні, отримується з торфу.
 
На виробництво енергії придатний тільки торф середнього й високого ступенів розкладання, який видобувають із серединних та донних частин [[болото|боліт]].
Рядок 241:
 
== Видобуток торфу ==
[[Файл:Peat artisanal exploitation.jpg|rigth|thumbnailміні|250px|Просушування торфу після видобутку.]]
 
[[Файл:Torfabbau-.jpg|rigth|thumbnailміні|250px|Протипожежний рів при видобутку торфу]]
{{main|Торфова промисловість}}
 
Рядок 258:
== Зберігання торфу ==
 
Зберігають торф у штабелях і канавах або на місці видобутку. Фрезерний торф, що перебуває у великих штабелях, може за певних умов самонагріватися й займатися. При самонагріванні під дією актиноміцетів і інших грибів спочатку розкладаються вихідні складові частини торфу: геміцелюлози, пектини, клітковина, лігнін і інші, а потім під дією грибків і бактерій відбувається блокування продуктів первинного розпаду. У сильно нагрітому торфі з грибків присутні пеніцили, які в процесі росту виділяють багато тепла. Підвищення температури викликає хімічні процеси, у результаті яких торф у зоні найвищої температури перетворюється на напівкокс, зі вмістом летких більшим, ніж у штучно одержуваному торф'яному напівкоксі. У порівнянні з вихідним, торф'яний напівкокс характеризується меншою вологістю й підвищеним приблизно на 10&nbsp; % вмістом вуглецю. Вища теплота згоряння горючої частини такого напівкоксу досягає 26,4 МДж/кг. При потраплянні в зону напівкоксу з високою температурою (65–80 °С) повітря (напр., сильний вітер, через тріщини в штабелях) відбувається самозаймання торфу. Для його запобігання спостерігають за температурою торфу й застосовують перевалку шарів перпендикулярно поздовжньої осі за допомогою машин, що сприяє охолодженню торфу, а також обкладку шарів лежалого торфу (караванів) шаром сирого торфу для ізоляції напівкоксу, що утворився, від атмосферного повітря. Див. [[самозаймання фрезерного торфу]].
 
== Екологія ==
Продукти горіння торфу є [[канцероген]]ами<ref>[http://monographs.iarc.fr/ENG/Classification/ClassificationsGroupOrder.pdf Agents Classified by the IARC Monographs]</ref>.
 
Торф'яники вкривають близько 3&nbsp; % поверхні земної суші або від 3&nbsp;850&nbsp;000 до 4&nbsp;100&nbsp;000 км². З цих трьох відсотків близько 7&nbsp; % перебуває в промисловій розробці.
 
Залежно від глибини торф'яних покладів, промислова розробка болота триває 20–30 років. Так болота, промислова експлуатація котрих була розпочата в 1970-х роках, вже частково вироблені і найближчим часом на більшості з них роботи будуть припинені. Постає питання, що робити з такими землями. Існує декілька варіантів подальшого використання території: її можна знову заболотити, висадити ліс, віддати під сільськогосподарські землі або перетворити на озеро.
Рядок 271:
Існують різні думки щодо екологічності торфу як палива. Одні вважають його екологічно чистим, інші дотримуються думки, що горіння торфу призводить до збільшення рівня вуглекислого газу в атмосфері.
 
[[Файл:Пожары 2010 14 августа 17.JPG|thumbміні|300px|rightправоруч|Горіння торфу у лісі. 14 серпня 2010&nbsp;р. [[Шатурський район]], [[Московська область]]]]
 
=== Торф'яні пожежі ===
Рядок 283:
 
Торф'яні пожежі рухаються повільно, по декілька метрів на добу, і відзначаються тим, що їх майже неможливо згасити. Вони небезпечні раптовими проривами вогню з під землі і тим, що їх край не завжди помітний. Ознакою підземної торф'яної пожежі є характерний запах гарі, місцями з під землі просочується дим, а сама земля гаряча. Торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів.
[[Файл:CamionIncendiesRussie2010 08 14.JPG|thumbміні|300px|[[Пожежна насосна станція]] на гасінні лісово-торфяної пожежі.]]
 
==== Гасіння торф'яних пожеж ====
Рядок 361:
{{медаль|з географії|з геології}}
 
[[Категорія:Торф| ]]▼
[[Категорія:Бальнеологія]]
[[Категорія:Органічні добрива]]
▲[[Категорія:Торф| ]]
[[Категорія:Торфова промисловість]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Торф