Устилуг: відмінності між версіями

 

== Загальні відомості ==

 

Відстань до [[Луцьк|облцентру]] становить близько 88 км і проходить автошляхом {{Автошлях Н|22}}.

Через південну частину міста протікає річка Студянка — притока Західного Бугу.

 

 

Устилуг є єдиним в районі містом, крім районного центру Володимира-Волинського. Відстань до райцентру становить 12 кілометрів.

Устилуг є містом районного підпорядкування, розташоване на автошляху національного значення {{Автошлях Н|22}} і залізничної магістралі [[Ковель (станція)|Ковель]]-[[Ізов (станція)|Ізов]].

 

 

З 17 січня 1940 по 1956 рік місто Устилуг було районним центром Устилузького району<ref>{{Cite news|title = Волинська область|url = https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волинська_область&oldid=17557755|work = Вікіпедія|accessdate = 2016-02-24|language = uk}}</ref>.

В місті функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ст., дитяча школа мистецтв та дитячий садочок.

 

 

Також діють підприємства і організації позаміського значення: електропідстанція, залізнична станція, митниця, прикордонна застава.

 

=== Давні часи ===

 

=== Володимиро-Волинське князівство ===

Перша згадка про Устилуг у руських літописах належить до 1150 року, коли великий [[Київські князі|князь київський]] [[Ізяслав Мстиславич]] під час міжусобної боротьби послав в Устилуг «на покорм» своїх союзників-угорців. Пізніше місто згадується в документах, як Устилогов (1545 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.), Ружиямполь (польська назва, 1765 р.). Остання назва не прижилась, і з кінця XVIII століття місто знову почали називати Устилугом.

 

 

Під час навали орд [[Навала Батия|Батия]] в 1240 році татаро-монгольські завойовники захопили Устилуг, спустошили і зруйнували його. Про це свідчить велика кількість деревного вугілля та попелу, знайденого на території городища. Панування [[Монгольська навала на Русь|татаро-монголів]] призвело до занепаду ремесла, яке раніше тут було досить розвинуте.

 

=== Литовсько-польське панування ===

 

Розташування на важливому торговельному шляху сприяло тому, що Устилуг у XV—XVI століттях став визначним центром торгівлі зерном у північно-західній частині Волині. З Володимирського і Луцького повітів сюди надходили транспорти із збіжжям, що потім Західним Бугом відправлялось на Захід. Купці, які торгували зерном, мали тут свої склади.

У грудні 1653 року місто дуже потерпіло від нападу кримських татар. Вони три дні стояли табором під Устилугом, спалили 23 житлові будинки, 33 господарські приміщення, взяли в полон 68 чоловік, забрали багато худоби, птиці. В 1658 році в Устилузі лишилося тільки 10 димів.

 

 

В Устилузі на початку XVIII століття було засновано монастир католицького чернечого [[Капуцини|ордену капуцинів]]. У 1747 році тут побудували костел, руїни якого збереглися до наших днів.

Наприкінці XIX — на початку XX століття економічне становище міста майже не змінилося. Як і раніше, більшість населення займалася сільським господарством. Однією з характерних особливостей економіки Устилуга була наявність у ньому великої кількості ремісничих майстерень і дрібних крамниць. Так, у 1892 році в містечку налічувалось 13 ремісників і 110 крамничок. Промислових підприємств, по суті, не було — тут працювало 3 невеличкі заводи, що виробляли кісткове борошно, а на одному виготовляли свічки. Устилуг був перевалочним пунктом торгівлі хлібом. На початку XX століття вниз по Західному Бугу щорічно вивозилося 30 тис. пудів зерна і сплавлялося будівельного лісу на 40 тис. крб. Напередодні першої світової війни в Устилузі з більших підприємств працювали спиртоочисний і винокурний заводи, 2 водяні млини. Всі вони належали поміщикам Бєлянкіним, які мали 2090 десятин землі.

 

 

=== Польсько-радянське підпорядкування (1919-1921) ===

 

''(Розділ недопрацьований)''

З 14 листопада 1939 року Устилуг перейшов до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

У 1940 році в УРСР отримав статус міста.

 

22 червня 1941 року о 4:00 німецькі війська напали на СРСР, почалася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

 

 

21 липня 1944 року звільнений радянськими військами 1-го Українського фронту в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції 13.07-29.08.1944 р .: 3-й гвардійської армії - 218-й сд (полковник Баклаков, Василь Ілліч) 120-го ск (генерал-майор Донсков, Семен Іванович).

* Костел XVIII&nbsp;ст. (архітектором вважають [[Паоло Фонтана|Паоло Фонтану]]).<ref>Стаття [[Костел святого Івана Хрестителя та монастир капуцинів (Старокостянтинів)]]</ref>

 

 

Між селом [[Бубнів (Володимир-Волинський район)|Бубнів]] та містом Устилуг розташований [[гідрологічний заказник]] місцевого значення [[Луга (заказник)|Луга]], а на північний захід від міста&nbsp;— [[Устилузький заказник]].