Швеція: відмінності між версіями

'''Шве́ція''' ({{lang-sv|Sverige}}, {{IPA-sv|ˈsværjɛ||Sv-Sverige.ogg}}), офіційна назва '''Королівство Швеція''' ([[Шведська мова|швед.]]: {{Audio|Sv-Konungariket Sverige.ogg|''Konungariket Sverige''}}) — держава в Північній [[Європа|Європі]] на [[Скандинавський півострів|Скандинавському півострові]]. Межує з [[Норвегія|Норвегією]] та [[Фінляндія|Фінляндією]], також з'єднана з [[Данія|Данією]] [[Ересуннський міст|мостом-тунелем]] через протоку [[Ересунн]]. Займаючи територію у 450 295 км², Швеція є третьою за площею країною [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], і має населення чисельністю 10 мільйонів осіб. Країна загалом має низьку щільність населення у 21 людину на квадратний кілометр, з найвищою концентрацією у південній половині країни. Приблизно 85  % населення живе у міських районах. Південна Швеція є переважно сільськогосподарською, у той час, як її північна частина — густо покрита лісами. Швеція є частиною географічного регіону [[Фенноскандія]].

[[Файл:Vendel era helmet (942).jpg|Шолом Венделівської ери.|thumbміні|uprightзверхуправоруч]]

[[Файл:Vikings-Voyages.png|thumbміні|Географія розселення вікінгів]]

На ранніх стадіях епохи Скандинавських вікінгів, [[Істад]] у [[Данія|данській]] провінції [[Сконе_Сконе (лен)|Сконе]] та озеро [[Павікен]] на острові [[Готланд]], були процвітаючими центрами торгівлі, однак не були частиною раннього Шведського Королівства. Наприклад, залишки того, що, як вважається, було великим ринком та датується 600—700 роками, знайдено в Істаді.<ref name="Sawyer"/> В озері Павікен, яке було важливим центром торгівлі у всьому Балтійському регіоні протягом 9-го та 10-го століть, було знайдено залишки великого порту епохи вікінгів, із суднобудівними морськими арсеналами. Між 800 та 1000 роками, торгівля принесла багато срібла до Готланду, і згідно з деякими джерелами, тогочасні мешканці острова нагромадили більше срібла, аніж уся Скандинавія разом узята.<ref name="Sawyer">Sawyer, Birgit and Peter Sawyer (1993). ''Medieval Scandinavia: from Conversion to Reformation, Circa 800—1500''. University of Minnesota Press, 1993. ISBN 0-8166-1739-2, pp. 150—153.</ref>

[[Файл:Valdemar Atterdag brandskattar Visby (1882).jpg|thumbміні|[[Романтичний націоналізм|Романтично-націоналістична]] інтерпретація [[Вальдемар IV Аттердаг|Вальдемара IV Аттердага]] під час завоювання [[Готланд]]у.]]

[[Файл:Swedish soldier during ww2.JPG|thumbміні|leftліворуч|Шведський солдат під час Другої світової війни. Швеція дотримувалась нейтралітету під час конфлікту.]]

[[Файл:Suorvajaure in stora sjofallet park.jpg|thumbміні|leftліворуч|Вид на національний парк [[Стура-Шефаллет]]]]

Швеція має [[Ландскап (Швеція)|25 провінцій]], або ''landskap'' на основі культури, географії та історії. Провінції, як правило, групуються у три великих [[Краї Швеції|краї]], або частини частини: північний [[Норрланд]], центральний [[Свеаланд]], і південний [[Йоталанд]]. Малонаселений [[Норрланд]] охоплює майже 60&nbsp; % території країни.

Близько 15&nbsp; % території Швеції знаходиться за [[Північне полярне коло|Північним полярним колом]]. Південна Швеція є переважно сільськогосподарською, у той час, як її північна частина&nbsp;— густо покрита лісами. Близько 65&nbsp; % території країни покрито лісами. [[Ересуннський регіон]], що на півдні Швеції має найвищу щільність населення, разом із західним узбережжям аж до центральної частини [[Богуслен (ландскап)|Богуслен]], затокою озера [[Меларен]] та [[Стокгольм]]ом. [[Готланд]] та [[Еланд]] є найбільшими островами Швеції; [[Венерн]] і [[Веттерн]]&nbsp;— її найбільшими озерами. Венерн також є 3-м за розміром озером Європи, після [[Ладозьке озеро|Ладозького]] та [[Онезьке озеро|Онезького]] озер.

Більшість території Швеції має [[Помірний кліматичний пояс|помірний клімат]], незважаючи на північної [[широта|широти]], з чотирма чітко вираженими сезонами і помірними температурами протягом усього року. Зима на крайньому півдні зазвичай слабка і проявляється лише через кілька коротших періодів зі снігом і температурою нижче нуля, осінь цілком може перейти у весну без чіткого періоду зими. Країну можна розділити на три типи клімату: найпівденніша частина має [[морський клімат]], центральна частина — [[вологий континентальний клімат]], а сама північна — [[субарктичний клімат]]. Однак Швеція набагато тепліша і сухіша, ніж інші місця на подібній широті та навіть дещо далі на південь, головним чином через поєднання [[Гольфстрім|Гольфстріму]]у<ref>{{cite web |url=http://www.bbc.co.uk/climate/impact/gulf_stream.shtml |publisher=[[BBC]] |title=BBC Climate and the Gulf Stream |accessdate=29 October 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080928040727/http://www.bbc.co.uk/climate/impact/gulf_stream.shtml |archive-date=28 September 2008 |dead-url=no |df=dmy-all }}</ref><ref>{{cite journal |url=http://www.ldeo.columbia.edu/res/div/ocp/gs/ |title=The Gulf Stream Myth |journal=Monthly Weather Review |volume=28 |issue=9 |pages=393–394 |accessdate=29 October 2008 |bibcode=1900MWRv...28..393W |last1=Watts |first1=Harvey Maitland |year=1900 |doi=10.1175/1520-0493(1900)28[393:TGSM]2.0.CO;2 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110225021029/http://www.ldeo.columbia.edu/res/div/ocp/gs/ |archive-date=25 February 2011 |dead-url=no |df=dmy-all }}</ref> та загального вітру у західному напрямку, викликаного напрямком обертання Землі. Континентальне узбережжя (до якого належить вся Скандинавія, як найзахідніша частина Євразійського континенту) помітно тепліше континентального узбережжя; це також можна побачити, порівнюючи, напр. канадські міста [[Ванкувер]] та [[Галіфакс]], [[Нова Скотія|Нову Скотію]] між собою: зима на західному узбережжі [[Ванкувер|Ванкувера]]а значно м'якша; наприклад, центральна та південна Швеція мають значно м'якіші зими, ніж у багатьох частинах [[Росія|Росії]], [[Канада|Канади]] та півночі [[Сполучені Штати Америки|США]].<ref>{{cite web|url=http://www.fao.org/WAICENT/FAOINFO/SUSTDEV/EIdirect/climate/EIsp0002.htm |publisher=[[Food and Agriculture Organization]] |title=Global Climate Maps |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20061117173015/http://www.fao.org/waicent/faoinfo/sustdev/EIdirect/climate/EIsp0002.htm |archivedate=17 November 2006}}</ref> Через велику широту Швеції тривалість денного світла сильно змінюється. На північ від Полярного кола сонце [[Полярний день|ніколи не заходить]] частину кожного літа, і ніколи не сходить частину кожної зими. У столиці, [[Стокгольм|Стокгольмі]]і, денне світло триває понад 18 годин наприкінці червня, але лише близько 6 годин в кінці грудня. Щорічно Швеція отримує від 1100 до 1900 сонячних годин.<ref>{{cite web |url=http://www.smhi.se/klimatdata/meteorologi/stralning/1.3052 |title=Normal solskenstid för ett år |language=sv |publisher=[[Swedish Meteorological and Hydrological Institute]] |accessdate=27 January 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100826085626/http://www.smhi.se/klimatdata/meteorologi/stralning/1.3052 |archive-date=26 August 2010 |dead-url=no |df=dmy-all }}</ref> Протягом липня різниця температур між північчю та півднем країни не велика. За винятком гір, вся країна має середньо липневу температуру в межах від 15° до 17,5° (різниця 2,5 градуси Цельсія), тоді як у січні середня температура коливається від 0° до нижче -15° вздовж кордону з Фінляндією (різниця 15 градусів Цельсія).

Протягом XX століття [[зовнішня політика Швеції]] базувалася на принципі неприєднання у мирний час і [[Нейтралітет|нейтралітетунейтралітет]]у у воєнний час. Уряд Швеції дотримувався самостійного курсу неприєднання до жодних союзів у мирний час, аби нейтралітет став можливим у випадку війни.

Шведська докрина нейтралітету часто простежується до 19 століття, оскільки країна не перебувала у [[війна|стані війни]] з кінця [[Шведсько-норвезька_війна_норвезька війна (1814)|Шведсько-норезької війни]] 1814 року. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], Швеція не приєдналася ні до [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівської коаліції]], ні до [[Країни Осі|країн Осі]]. Нейтралітет був спірним, оскільки фактично Швеція дозволяла в окремих випадках нацистському режиму використовувати свою залізничну систему для перевезення військ і вантажів, а також залізної руди з шахт на півночі Швеції, що було життєво важливим для німецької військової промисловості.<ref> Nordstrom с. 302: "Насправді плани були здебільшого трюком для встановлення контролю над ключовим норвезьким портом Нарвік та копальнями залізної руди у північної Швеції, які були життєво важливими для німецьких військових зусиль".</ref> Однак Швеція також опосередковано сприяла обороні Фінляндії у Зимовій війні і дозволив провести навчання норвезьких та датських військ у Швеції після 1943 року.

* Темп зростання ВВП&nbsp;— 2,9&nbsp; %

'''''Імпорт''''': машини і транспортне обладнання (41&nbsp; %), різні споживчі товари (14&nbsp; %), хімічні продукти (12&nbsp; %) і енергоносії (6&nbsp; %, переважно [[нафта]])&nbsp;— $ 86,7&nbsp;млрд (головним чином [[Німеччина]]&nbsp;— 19,2&nbsp; %; [[Велика Британія]]&nbsp;— 10,2&nbsp; %; [[Норвегія]]&nbsp;— 7,6&nbsp; %; [[Данія]]&nbsp;— 6,5&nbsp; %; [[Франція]]&nbsp;— 6,3&nbsp; %).

'''''Експорт''''': [[літак]]и, транспортні засоби, дрилі, [[підшипник]]и, електроніка, нафтохімікати, [[текстиль]], декоративне [[скло]], [[папір]], [[залізо]], [[сталь]], вироби з дерева. Обсяг експорту&nbsp;— $100&nbsp;млрд (г. ч. [[Німеччина]]&nbsp;— 11,3&nbsp; %; [[Велика Британія]]&nbsp;— 9,3&nbsp; %; [[Норвегія]]&nbsp;— 8,8&nbsp; %; [[Сполучені Штати Америки|США]]&nbsp;— 8,8&nbsp; %; [[Данія]]&nbsp;— 6&nbsp; %).

Більшість промислових підприємств у Швеції належить приватним особам. У 1960-1970-х роках частка повної або часткової державної власності в промисловості становила від 10-15&nbsp; %.

Наприкінці 1990-х років в державному секторі працювали 250 тис. чоловік (10&nbsp; % всіх зайнятих), переважно в гірничодобувній, металургійній, лісопереробній і суднобудівній галузях промисловості.

Приватна власність корпорацій у Швеції відрізняється досить високою мірою концентрації в порівнянні з іншими розвиненими країнами. На початку 1990-х років в економіці Швеції панували 14 корпорацій, на частку яких припадало бл. 90&nbsp; % всієї промислової продукції країни. Три з них охоплювали 2/3 всіх прибутків і зайнятих в приватному секторі. Компаніям, що входять в концерн Валленбергів, належала приблизно 1/3 ринкових вартості всіх шведських акцій.

У Швеції є потужний кооперативний рух. Споживчі і виробничі кооперативи контролюють бл. 20&nbsp; % всієї роздрібної торгівлі. Кооперативному союзу належать супермаркети, туристичні агентства і фабрики. Він нараховує бл. 2&nbsp;млн членів. Федерація шведських фермерів, в яку входять майже всі фермери країни, є основним виробничим кооперативом. Йому належать молочні ферми, м'ясокомбінати, підприємства по випуску добрив і обладнання для сільського господарства. Федерація повністю контролює збут масла, сиру, молока і понад 50&nbsp; % збуту вовни, яєць, зерна і м'яса.

ВВП Швеції в [[1996]]&nbsp;р. оцінювався в $184,3&nbsp;млрд ($20,8 тис. на рік з розрахунку на душу населення). Уряд витрачає 26&nbsp; % ВВП, а споживачі&nbsp;— 53&nbsp; %.

У [[1990]] Швеція пережила найсильніший після 1930-х років економічний спад, і прямі капіталовкладення в обладнання, інфраструктуру і інші фонди різко скоротилися. Частка сумарних прибутків від сільського господарства поменшала з 12&nbsp; % в [[1950]] до 2&nbsp; % в середині 1990-х років. На частку всієї промисловості припадало 35&nbsp; % ВВП в [[1980]], але лише 27&nbsp; % в [[1995]], оскільки вперше за сучасний період частка обробних галузей склала менше 20&nbsp; % ВВП. На частку всієї сфери послуг в [[1993]] припадало 71&nbsp; % ВВП.

У XX&nbsp;ст. значення сільського господарства в економіці Швеції різко зменшилося. У [[1940]] в ньому було зайнято бл. 2&nbsp;млн чол., а на початку 1990-х років&nbsp;— всього 43 тис. У післявоєнні роки у зв'язку з масовим відтоком сільського населення в міста багато ферм були покинуті, і площа сільськогосподарських угідь істотно скоротилася. У [[1960]]–[[1975]] з обороту було вилучено бл. 400 тис. га орних земель, а в [[1976]]–[[1990]]&nbsp;— ще 170 тис. га. Хоч в [[1992]] частка зайнятих в сільському господарстві становила всього 3,2&nbsp; % проти 29&nbsp; % у [[1940]], а площі оброблюваних земель скоротилися, виробництво с/г продукції за цей час зросло.

У [[1995]] в обробній галузі було зайнято 761 тис. чоловік (на 26&nbsp; % менше, ніж у [[1980]]). Майже половина всіх зайнятих в промисловості припадає на металургію та машинобудування. Далі йдуть лісопереробна, целюлозно-паперова, харчова і хімічна галузі, на які сукупно припадає бл. 40&nbsp; % зайнятих.

Машинобудування&nbsp;— найдавніша та найрозвиненіша галузь промисловості в Скандинавії. У Швеції на неї припадає бл. 45&nbsp; % надходжень від експорту. Виробляють верстати, точні вимірювальні прилади, обладнання для електростанцій, підшипники, радіолокаційне обладнання, автомобілі, техніку для стільникового зв'язку, реактивні винищувачі тощо. Більшість підприємств цієї галузі розташовані на рівнинах між [[Стокгольм]]ом і [[Гетеборг]]ом&nbsp;— здебільшого навколо оз. [[Меларен]] і в долині р. [[Гета-Ельв]]. Великий центр машинобудування знаходиться також на південному заході [[Сконе (лен)|Сконе]], в [[Мальме]] та сусідніх містах. Розвинене автомобілебудування (головні виробники&nbsp;— компанії «[[Вольво]]» і «[[Сааб]]»). Понад 4/5 легкових і вантажних автомашин Швеції та автобусів йде на експорт (1/3 з них&nbsp;— до США).

У структурі паливно-енергетичного балансу переважає [[нафта]] і [[нафтопродукти]] (бл. 50&nbsp; %), решта&nbsp;— [[вугілля]], [[торф]], гідро- та атомна [[електроенергія]]. Бл. 1/3 енергетичних потреб Швеції задовольняється за рахунок імпорту (головний енергоносій&nbsp;— [[нафта]], далі йдуть [[вугілля]] і природний газ). Основні місцеві джерела енергії&nbsp;— ядерне паливо, гідроресурси, деревина. У [[1992]] в країні діяли 12 АЕС, за виробництвом атомної енергії на душу населення Швеція займала провідне місце у світі. Референдум, проведений в [[1980]], висловився за згортання цієї галузі до [[2010]]. У [[1996]] частка атомної енергії в енергобалансі країни досягла 47&nbsp; %, причому вартість її була однією з найнижчих у світі (частка ГЕС&nbsp;— 34&nbsp; %).

У 1980-ті роки по всій Західній Європі спостерігався приплив біженців з [[Іран]]у, [[Ірак]]у, [[Ліван]]у, [[Сирія|Сирії]], Туреччини, [[Еритрея|Еритреї]], що шукали притулку. До кінця десятиліття біженці з [[Сомалі]], [[Косово|Косова]] та деяких колишніх держав [[Східна Європа|Східної Європи]] почали приєднуватися до черги охочих залишитись у Швеції. Таким чином, на сучасному етапі розвитку, можна з упевненістю назвати Швецію країною імміграції. Близько 15&nbsp; % населення Швеції або іммігрували в країну, або ростуть в сім'ях іммігрантів. Завдяки цим новим шведам раніш мономовне шведське суспільство з гомогенною етнічною структурою стало суспільством [[Мультикультуралізм|мультикультурним]] та інтернаціональним. На сьогоднішній день кожен п'ятий громадянин країни має іноземне походження. Щоб наочно побачити збільшення імміграційних процесів в країні, варто звернути увагу на той факт, що приріст населення в [[2007]] році на 75&nbsp; % (1,2&nbsp;млн іноземців усього проживало у 2007&nbsp;р. у Швеції) складався з імміграційного припливу в країну, і лише на 25&nbsp; % населення збільшилося за рахунок народжуваності в країні. Спостерігається відсоткове збільшення іммігрантів з [[Ірак]]у, [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]] та [[Польща|Польщі]].

Середня тривалість життя в чоловіків становить 78,6 років, у [[Жінки у Швеції|жінок]]&nbsp;— 83,3 роки. 90&nbsp; % населення Швеції проживає в комунах, які складають не більше 2000 жителів. [[Стокгольм]], [[Гетеборг]] і [[Мальме]]&nbsp;— найбільш густо заселені території країни.

85&nbsp; % населення проживає на півдні країни.

Мовами [[Національна меншина|національних меншин]] визнані [[Саамські мови|саамська]], меянкіелі, [[Фінська мова|фінська]], [[Циганська мова|циганська]] та [[їдиш]]. Перші три з них можуть використовуватися в [[Органи державної влади|державних]] і [[Муніципалітет|муніципальних]] установах, судах, дитячих садках та будинках для літніх людей в деяких частинах [[Лен_Лен (Швеція)|ленлена]]а [[Норрботтен (лен)|Норрботтен]].

Більшість віруючих (79&nbsp; % з усіх віруючих) належить до Церкви Швеції&nbsp;— [[Лютеранство|лютеранської церкви]], відокремленої від держави в 2000&nbsp;р. Також присутні [[Католицизм|католики]], [[Православ'я|православні]] і [[Баптизм|баптисти]]. Частина саамів сповідують [[анімізм]]. Внаслідок імміграції в країні з'явилися представники [[іслам]]у. Християнство прийшло на територію Швеції в X столітті завдяки просвітницькій діяльності святителя Ансґарія, котрий охрестив перших шведів.

* Кривонос Р. А. [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Швеція] // {{ЕІУ|10|606}}