Відкрити головне меню

Зміни

130 байтів вилучено ,  3 місяці тому
м
Бот: Косметичні зміни
Територія сучасної Німеччини була заселена щонайменше 600 000 років тому. З присутністю давніх людей вчені пов'язують знахідки [[Гейдельберзька людина|гейдельберзької людини]] в [[Мауер (Баден)|Мауері]] й [[Неандерталець|неандертальців]] в [[Неандертальський музей|Неандерталі]]. До епохи [[Ашельська культура|Ашель]] відносять окремі знахідки каменів, які, можливо, мають сліди обробки. На півдні Німеччини у верхньому палеоліті була поширена культура [[Мадленська культура|Мадлен]], на півночі&nbsp;— [[Гамбурзька культура|гамбурзька]] та [[Аренсбурзька культура|аренсбурзька культури]]. Протягом тисячоліть племена первісних мисливців і рибалок кочували в районах долин повноводних річок і освоювали північні окраїни, прилеглі до морського узбережжя Балтійського моря.<ref name=":0">{{Cite web|url=https://bigenc.ru/geography/text/2354371|title=ГЕРМАНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия|website=bigenc.ru|accessdate=2018-02-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180202190502/https://bigenc.ru/geography/text/2354371|archivedate=2018-02-02|deadurl=no}}</ref>
 
В мезоліті на півдні та центрі Німеччини виявлена [[Тарденуазька культура|тарденуазька]] і [[Азільська культура|азільська культури]], в той час як на півночі&nbsp;— культури [[Культура Лінгбі|Лінгбі]] й [[Маглемозе|Маглемозе]]. У неоліті на території Німеччини поширилася [[культура лінійно-стрічкової кераміки]], з носіями якої пов'язують розвиток ручного землеробства і перехід до скотарства. На зміну їм прийшли коло культур накольчато-стрічкової кераміки, представлені рядом локальних варіантів. Енеоліт і бронзовий вік характерний [[Культура лійчастого посуду|культурою лійчастого посуду]], [[Культура шнурової кераміки|шнурової кераміки]], [[Культура дзвоноподібних келихів|культурою дзвоноподібних келихів]], аллербергською культурою на Середньому [[Рейн]]і.<ref name=":0" /><ref name=":1">{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=qr9uqkGr2nYC&printsec=frontcover&dq=історія+німеччини&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj33I70jYXZAhVGDiwKHbn5BLAQ6AEILzAB#v=onepage&q=історія%20німеччини&f=false|title=Історія Німеччини|last=Шульце|first=Гаген|date=2010|publisher=Видавництво "Наука"|language=uk|isbn=9789669697264|accessdate=2 February 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180203005829/https://books.google.com.ua/books?id=qr9uqkGr2nYC&printsec=frontcover&dq=історія+німеччини&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj33I70jYXZAhVGDiwKHbn5BLAQ6AEILzAB#v=onepage&q=історія%20німеччини&f=false|archivedate=3 February 2018|deadurl=no}}</ref>
 
У ранній [[Залізна доба|залізній вік]] більшу частину території Німеччини займала [[ясторфська культура]], західні області&nbsp;— культури групи Харпштедт-Нінбург, південні&nbsp;— [[Латенська культура|латенської культури]] і пов'язані з ними групи. В цей період відбулось знайомство прадавніх племен з металургією, чому сприяла наявність болотної залізної руди. Із знахідками ясторфської культури вчені пов'язують племена стародавніх германців. Вийшовши з півдня [[Скандинавія|Скандинавії]] та узбережжя [[Балтійське море|Балтійського]] та [[Північне море|Північного морів]], германці зайняли басейни [[Везер]]а і [[Одра|Одри]], проникаючи на південь до [[Дунай|Дунаю]]. У результаті цього вони стали межувати з [[Кельти|кельтами]] на заході, іранськими, балтійськими та слов'янськими племенами на сході та півдні. Перші свідчення про германців у писемних джерелах належать давньогрецькому мандрівнику та вченому [[Піфей|Піфею з Массалії]].<ref name=":0" /><ref name=":1" /><ref>{{Cite web|url=https://texts.news/stran-evropyi-istoriya/drevneyshee-naselenie-germanii-69056.html|title=ДРЕВНЕЙШЕЕ НАСЕЛЕНИЕ ГЕРМАНИИ: В южной и центральной областях современной Германии человек поселился|website=texts.news|language=en|accessdate=2018-02-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180202190403/https://texts.news/stran-evropyi-istoriya/drevneyshee-naselenie-germanii-69056.html|archivedate=2018-02-02|deadurl=no}}</ref>
=== Германські племена (100—500&nbsp;рр.) ===
[[Файл:Invasions_of_the_Roman_Empire_1.png|ліворуч|міні|253x253пкс|Міграції в Європі (100—500&nbsp;рр.)]]
В середині [[I століття]] землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам [[Гай Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак, спроба виявилась невдалою: у [[9 до н. е.|9 році до н.&nbsp;е.]] римське військо [[Битва в Тевтобурзькому лісі|зазнало нищівної поразки]] від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені [[Херуски|херусків]] [[Арміній|Армінієм]]. На момент написання [[Марк Клавдій Тацит|Тацитом]] своєї праці «[[Германія (Тацит)|Германія»]]», німецькі племена мешкали уздовж Рейну і Дунаю, займаючи більшу частину сучасної Німеччини. Певні регіони все-таки потрапили під владу Риму, на них було утворено провінції [[Белгіка]], [[Римська Галлія|Галлія]], [[Верхня Германія|Верхня]] й [[Нижня Германія (римська провінція)|Нижня Германія]], [[Реція]] та [[Норік]]. Засновані римлянами міста, зокрема [[Аугсбург|Аугсбург]], [[Кельн]], [[Майнц]], [[Трір]], в подальшій історії стали важливими політичними та економічними центрами.<ref name=":1" /><ref>{{cite journal|last=Modi|first=J. J.|title=The Ancient Germans: Their History, Constitution, Religion, Manners and Customs|url=https://archive.org/stream/TheJournalOfTheAnthropologicalSocietyOfBombay/The-Journal-of-the-Anthropological-society-of-Bombay#page/n651/mode/2up|journal=The Journal of the Anthropological Society of Bombay|date=1916|volume=10|issue=7|p=647|quote=Raetia (modern Bavaria and the adjoining country)}}</ref><ref>{{cite book|title=The Cambridge Ancient History: X, The Augustan Empire, 43 B.C. - A.D. 69|last=Rüger|first=C.|year=2004|editor2-last=Champlin|editor2-first=Edward|editor3-last=Lintott|editor3-first=Andrew|publisher=Cambridge University Press|edition=2nd|volume=Volume 10|chapter=Germany|isbn=0-521-26430-8|ref={{sfnref|Rüger|2004}}|editor1-last=Bowman|editor1-first=Alan K.|chapter-url=https://books.google.com/books?id=JZLW4-wba7UC&pg=PA528|origyear=1996|pp=527–28}}</ref>
 
У [[III століття|III столітті]] на території Німеччини виникла низка великих західногерманських племен: [[франки]], [[сакси]], [[англи]], [[Лангобарди|лонгбарди]], [[алемани]], [[бургунди]] та інші. Будучи сильними воїнами, германці залучались римлянами у військових цілях, а невдовзі отримали дозвіл оселятися у прикордонній зоні імперії та отримувати римське громадянство. Такий захист швидко перетворився на загрозу, коли сам Рим став залежним від варварів. Германські воєначальник та військові частини все частіше вирішували долю імператорів, доки врешті-решт 476 року полководець [[Одоакр]] не скинув [[Ромул Август|останнього римського правителя]]. Одночасно відбувалось [[Велике переселення народів]], в [[V століття|V столітті]] племена готів, вандалів, франків, саксонців та інших створили на території розваленої [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] власні королівства.<ref>{{cite book|title=The crisis of empire, A.D. 193–337|last=Bowman|first=Alan K.|last2=Garnsey|first2=Peter|last3=Cameron|first3=Averil|year=2005|series=The Cambridge Ancient History|publisher=Cambridge University Press|volume=12|page=442|isbn=0-521-30199-8}}</ref> До VI століття землі на схід від Ельби були залишені германцями, а дану територію заселили західнослов'янські племена [[Полабські слов'яни|полабів]], [[лютичі]]в та [[Ободрицький союз|ободритів]]. Слід зазначити, що [[полабські слов'яни]] заснували велику кількість замків і поселень, які згодом стали німецькими містами: Любеч ([[Любек]]), Зверін ([[Шверін]]), Будишин ([[Бауцен]]), Бранібор ([[Бранденбург]]).<ref>{{Cite web |url=http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st025.shtml |title=Племена Середньої та Північно-Східної Європи (VI—I ст. до н. е..) |accessdate=5 March 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100430161338/http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st025.shtml |archivedate=30 April 2010 |deadurl=no }}</ref>
{{main|Берлінський мур}}
 
[[1959]] року у [[НДР]] почалася [[колективізація]] сільського господарства та [[Роздержавлення власності|роздержавлення]] численних дрібних підприємств. До 1960 року приватне володіння землею довели від 52&nbsp; % у 1958 до 8&nbsp; %. На підтримку Східної Німеччини [[Микита Хрущов]] вимагав від західних держав фактичного її визнання, погрожуючи закрити доступ до [[Західний Берлін|Західного Берліна]]. Однак до 1970-х років «захід» відмовлявся визнати НДР, наполягаючи на об'єднанні Німеччини відповідно до повоєнних домовленостей. Водночас все більше мешканців Східної Німеччини (НДР) іммігрувало у Західну (ФРН), [[1961]] року&nbsp;— близько 207 тисяч громадян. У серпні того самого року уряд НДР, аби блокувати потік [[біженці]]в, наказав спорудити бетонний мур і загородження з колючого дроту між [[Східний Берлін|Східним]] і [[Західний Берлін|Західним Берліном]].
 
==== Об'єднання Німеччини ====
 
==== Сучасність ====
[[Файл:Euro banknotes.png|thumbміні|200пкс|Нова валюта [[євро]] (див. т. [[німецькі монети євро]]) увійшла в обіг у Німеччині від 1 січня [[2002]] року<ref name="euroc">{{Cite news | title = Germans Say Goodbye to the Mark, a Symbol of Strength and Unity | newspaper = The New York Times | accessdate = 26 April 2010 | url = http://www.nytimes.com/2002/01/01/world/germans-say-goodbye-to-the-mark-a-symbol-of-strength-and-unity.html?pagewanted=1 | first = Edmund L. | last = Andrews | date = 1 January 2002 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20110514083554/http://www.nytimes.com/2002/01/01/world/germans-say-goodbye-to-the-mark-a-symbol-of-strength-and-unity.html?pagewanted=1 | archivedate = 14 May 2011 | deadurl = no }}</ref>]]
 
На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом [[10 березня]] [[1994]] року, [[Берлін]] знову став [[столиця|столицею]] об'єднаної Німеччини, в той час як [[Бонн]] отримав унікальний статус ''Bundesstadt''&nbsp;— місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств<ref>{{de icon}} [http://www.wdr.de/themen/politik/nrw03/bonn_berlin/060914.jhtml?rubrikenstyle=politik Landtag einstimmig gegen Komplettumzug] WDR; 14 September 2006.</ref><ref>{{de icon}} [http://www.wdr.de/themen/politik/deutschland/bonn_berlin/060619.jhtml?rubrikenstyle=politik Deutschlands heimliche Hauptstadt Landtag einstimmig gegen Komplettumzug] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071010054827/http://www.wdr.de/themen/politik/deutschland/bonn_berlin/060619.jhtml?rubrikenstyle=politik |date=10 October 2007 }} WDR; 20 June 2006.</ref>. Перенесення уряду завершилося [[1999]] року.
Законодавча влада належить федеральному парламенту&nbsp;— [[Бундестаг]]у, який обирається громадянами на 4 роки. Відповідно до Основного закону він вважається однопалатним, однак фактично має дві палати&nbsp;— Бундестаг та [[Бундесрат (Німеччина)|Бундесрат]] (Федеральна рада). Власне парламентом є тільки&nbsp;[[Бундестаґ|Бундестаг]]. Нижня палата складається з 496 депутатів, що володіють&nbsp;вільним представницьким мандатом&nbsp;від німецького народу; її члени обираються загальними, прямими, рівними і таємними виборами за змішаною [[Змішана виборча система|пропорційно-мажоритарною системою]] строком на 4 роки. Найважливішими функціями Бундестагу є прийняття федеральних законів, контроль за роботою уряду та вибори федерального президента, дана палата має право утворювати галузеві комітети.
 
Бундесрат відповідно до статті 50 Основного закону вважається органом через який федеральні землі беруть участь у законодавчому та адміністративному управлінні та в справах [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]. Депутати&nbsp;[[Бундесрат]]у&nbsp;мають так&nbsp;званий [[імперативний мандат]] від урядів [[Федеральна земля|федеральних земель]], його склад змінюється у міру проведення виборів в [[ландтаг]]и. Залежно від кількості мешканців землі мають від 3 до 6 голосів. В Бундесрат надходять всі законопроекти. Ті з них, які зачіпають компетенцію федеральних земель, повинні отримати його схвалення (з бюджету і податків, питань території і меж земель, структури і організації земельних влади, освіти та культури). Щодо інших законопроектів Бундесрат може заявити протест, у такому випадку закон повторно розглядається в Бундестазі і в разі відхилення протесту Бундесрату набуває чинності.<ref name="U.S. Library of Congress">{{cite web|url=http://countrystudies.us/germany/159.htm|title=Christian Democratic Union/Christian Social Union|publisher=U.S. Library of Congress|accessdate=26 March 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110430010247/http://countrystudies.us/germany/159.htm|archivedate=30 April 2011|deadurl=no}}</ref>[[Файл:Politisches System in Deutschland ua.PNG|thumbміні|267x267px|leftліворуч|Політична система Німеччини]]
 
Виконавча влада здійснюється федеральним урядом, який складається з канцлера та міністрів. [[Федеральний канцлер Німеччини|Федеральний канцлер]], безсумнівно, є ключовою фігурою в державному управлінні, він призначається президентом після обрання в Бундестазі, власноруч обирає міністрів та встановлює галузі їхньої діяльності. Урядові повноваження дуже широкі: він здійснює всі функції з управління, має сильні позиції в законодавчій сфері; з даної причини форму правління Німеччини нерідко називають «канцлерською демократією». Досі з [[22 листопада]] [[2005]] року посаду канцлера займає [[Ангела Меркель]].
=== Державний і приватний сектори ===
 
Нині державний сектор економіки представлений в основному об'єктами [[інфраструктура|інфраструктури]], при цьому системи [[водопостачання]], [[електропостачання]] тощо належать місцевим органам влади. Існують державні [[монополія|монополії]] ([[Німецька федеральна пошта]], [[Німецька федеральна дорога]] тощо). Частка держави в акціонерному капіталі становить близько 9&nbsp; %.
 
Великі компанії (включаючи державний та іноземний капітал з числом зайнятих понад 1 тис. осіб) виробляють 51&nbsp; % національного [[ВВП]]. Найбільші компанії Німеччини за рівнем [[Ринкова капіталізація|ринкової капіталізації]]&nbsp;— «[[Daimler AG|Даймлер-Крайслер»]], [[Siemens AG]], «[[Deutsche Bank]]», однак переважна більшість працюючих зайнята в малому та середньому бізнесі.
 
=== Промисловість ===
Німеччина&nbsp;— одна з високорозвинених країн світу. Вона посідає перше місце в [[Європа|Європі]] за кількістю виробленої промислової продукції. Провідне місце в економіці займають електронно-технічна, машинобудівна (в тому числі [[автомобілебудування]], представлене компаніями [[Volkswagen Group]], [[BMW]], [[Mercedes-Benz]], [[Daimler]], [[Opel]], [[Porsche]]), [[Гірнича промисловість Німеччини|гірнича]] (видобуваються [[вугілля]], [[нафта]] та [[природний газ]], руди цинку та [[олово|олова]], [[кам'яна сіль]]), металургійна, хімічна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна галузі промисловості.
 
Німеччина [[імпорт]]ує продукцію машинобудівної, харчової, легкої та важкої промисловості. Головними партнерами Німеччини з імпорту є країни [[ЄС]] 52&nbsp; % (головним чином [[Франція]] 10&nbsp; %, [[Нідерланди]] 9&nbsp; %, [[Італія]] 7&nbsp; %, [[Велика Британія]] 7&nbsp; %, [[Бельгія]] та [[Люксембург]] 5&nbsp; %), [[США]] 9&nbsp; %, [[Японія]] 5&nbsp; %.
 
Водночас Німеччина [[експорт]]ує машинобудівну продукцію, автомобілі, хімічну продукцію, метали та вироби з металу, продукти харчування, текстиль. Головними експортними партнерами Німеччини є країни [[ЄС|Європейського Союзу]] 56&nbsp; % ([[Франція]] 11&nbsp; %, [[Велика Британія]] 8&nbsp; %, [[Італія]] 8&nbsp; %, [[Нідерланди]] 6&nbsp; %, [[Бельгія]] та [[Люксембург]] 5&nbsp; %), а також [[США]] 10&nbsp; % та [[Японія]] 2&nbsp; %.
 
{{див|Корисні копалини Німеччини|Історія освоєння природних ресурсів Німеччини|Гірнича промисловість Німеччини}}
[[Конституція Німеччини]] як основний закон гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, [[Християнство|християнізована]] з [[Франкське королівство|франкських]] часів, рідний край [[Реформація|Реформації]]. Перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]] 2/3 німців були [[протестанти|протестантами]], 1/3 [[римо-католики|римо-католиками]]. З [[1948]] року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини&nbsp;— [[Євангелічна церква Німеччини]]. З [[1969]] по [[1991]] існувала окрема Євангелічна церква НДР.
 
Нині 29,7&nbsp; % німців [[лютеранство|лютерани]] та [[протестантизм|протестанти]], 31,2&nbsp; % [[католицизм|католики]], 3,9&nbsp; % [[мусульмани]] та 0,1&nbsp; % [[юдеї]]. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони [[Іслам|мусульман]], близько 100&nbsp;000 православних, 380&nbsp;000 новоапостолів та 100&nbsp;000 юдеїв. Приблизно 25 відсотків населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.
 
Релігійність у країні з року в рік послаблюється: [[2010]] року [[Католицизм|католицьку церкву]] залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе [[протестантизм|протестантами]] понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим&nbsp;— понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі [[теолог]]и закликають до кардинальних реформ церкви<ref>[http://world.comments.ua/2011/04/07/245287/za-god-katolicheskoy-tserkovi.html За год из католической церкови ушли 180 тысяч немцев, КОММЕНТАРИИ: pro.UA]</ref>.
{{main|Освіта в Німеччині}}
 
[[Файл:Universitätsbibliothek Heidelberg-Fassade.jpg|міні|leftліворуч|Історична будівля бібліотеки [[Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла|Гейдельберзького університету]]]]
[[Файл:Berlin-HumboldtUniversitaet-2007.jpg|міні|[[Гумбольдтський університет Берліна]] та пам'ятник [[Александер фон Гумбольдт|Александру фон Гумбольдту]]]]
 
{{ВП-портали|Німеччина}}
 
[[Категорія:Німеччина|* ]]
[[Категорія:Країни ЄС]]
[[Категорія:Республіки]]
946

редагувань