Богомоли: відмінності між версіями

Передні крила богомолів потовщені, напівпрозорі, виконують функцію [[надкрила|надкрил]], захищаючи задні. Задні крила зазвичай тонкі та широкуширокі, складені на манір [[віяло|віяла]], часто прозорі, іноді з малюнком. Деякі богомоли непогано літають (особливо більш тендітні та легкі самці), в інших видів крила вкорочені чи редуковані повністю разом з надкрилами<ref name="plav"/>.

Зазвичай також на грудних сегментах розташовані щілини органів слуху.<ref name="BrannochWieland2017"/>.

Генералізовані хижаки, які полюють переважно зіз засідки. Живляться комахами, павукоподібними. Великі особини здатні вполювати дрібних хребетних тварин&nbsp;— ящірок, жаб, птахів тощо.{{sfn|Battiston et al., 2010|с. 38-39}}. ВУ науковій літературі описано близько 150 випадків поїдання богомолами 12 видів птахів 24 видів. Переважно це були інтродуковані до Північної Америки богомоли ''[[Tenodera sinensis]]'' та богомол звичайний, а також місцевий ''[[Stagmomantis limbata]]'', а жертвами були здебільшого різні види [[колібрі]]<ref name="NyffelerMaxwell2017">{{cite journal|last1=Nyffeler|first1=Martin|last2=Maxwell|first2=Michael R.|last3=Remsen|first3=J. V.|title=Bird Predation By Praying Mantises: A Global Perspective|journal=The Wilson Journal of Ornithology|volume=129|issue=2|year=2017|pages=331–344|issn=1559-4491|doi=10.1676/16-100.1}}</ref>.

Серед природних ворогів богомолів чимало тварин. Їх поїдають рептилії, птахи та ссавці. За однією з гіпотез 1 чи 2 слухових отвори на передньогрудях богомолів розвинулися як спосіб виявлення [[Кажани|кажанів]]. Різні форми [[мімікрія|мімікрії]] та демонстративної поведінки також, імовірно, з'явилисяявились у відповідь на тиск хребетних хижаків. [[Личинка|Личинки]] [[волосові|волосових]] є [[паразитоїд]]ами личинок та [[імаго]] богомолів. Їздці {{нп|хальцидіди|||Chalcididae}} відкладають яйця до [[оотека|оотек]] богомолів, де личинки їздців живляться яйцями богомолів. Деякі {{нп|оси-сфециди|||Sphecidae}} (зокрема в Україні це ''{{нп|Tachysphex costae||pt|}}''<ref>Горобчишин В. А. [http://sehrg.at.ua/_ld/0/18_2006_pratsi.pdf#page=105 Роющие осы (Hymenoptera, Sphecidae) подсемейств Larrinae, Crabroninae, Mellininae, Nyssoninae, Philanthinae Лесостепи Украины (фауна и экологические особенности)]. Праці Зоологічного музею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Т.4, с. 105 (2006) {{ref-ru}}</ref>) паралізують личинок богомолів та годують ними власних личинок.{{sfn|Battiston et al., 2010|с. 38-39}}.

Комахи з неповним перетворенням. З яйця виходить личинка, схожа за зовнішнім виглядом і способом життя на дорослу особину. Самиця відкладає яйця у спеціальну пінисту рідину, яка виділяється допоміжними залозами статевої системи. Ця піниста маса містить різновид білку шовку [[фіброїн]]у, в якому переважають [[альфа-спіраль|альфа-спіралі]]<ref name="Urich2013">{{cite book|author=Klaus Urich|title=Comparative Animal Biochemistry|url=https://books.google.com/books?id=4Ab8CAAAQBAJ&pg=PA394|date=17 April 2013|publisher=Springer Science & Business Media|isbn=978-3-662-06303-3|pages=396}}{{ref-en}}</ref>, [[оксалат кальцію]] та застигає на повітрі, утворюючи захисну капсулу навколо яєць&nbsp;— ''оотеку''. Оотеки прикріплюють до субстрату в прихованому місці: під каменями, у щілинах кори дерев, на гілках. Самиці деяких видів богомолів ([[Photininae]]) охороняють оотеки та молодих личинок.<ref name="rasn202"/>.

Вперше личинки богомола линяють або в самій оотеці, або прив'язуючись до неї шовковою ниточкою. При линянні богомоли вкрай чутливі до рівня вологості.<ref name="rasn202"/> Залежно від розміру богомола личинки линяють від 5-6 разів і до 8-10, щоб досягти дорослого віку. Личинки перших стадій живляться дрібними комахами розміром з [[дрозофіла|дрозофілу]], хоча личинки першого віку найменших видів богомолів потребують ще менших жертв, зокрема [[попелиці|попелиць]]. Зі збільшенням розміру за пізніших линянь личинки здатні вполювати все більшу здобич.<ref name="Yager1999">{{Citation | last = Yager | first = D | contribution = The Praying Mantids: Research Perspectives | year = 1999| title = Comparative Aspects of Rearing and Breeding Mantids| editor-last = Prete, Wells, Wells| editor-first = | volume = | pages = 311-317 | place = | publisher = Johns Hopkins University Press | url = https://www.researchgate.net/publication/270160385_Comparative_Aspects_of_Rearing_and_Breeding_Mantids}}{{ref-en}}</ref>.

Богомоли відомі своїм {{нп|статевий канібалізм|статевим канібалізмом||Sexual cannibalism}}. Самиця часто поїдає самця після, а то й навіть під час копуляції, що описано в популярній літературі.{{sfn|Battiston et al., 2010|с. 29-32}} Натомість при дослідженнях різних видів богомолів виявилося, що частота канібалізму дуже сильно варіює. Спостерігають від близько 46&nbsp;% випадків поїдання самця від кількості спроб паруватися в австралійських богомолів ''{{нп|Pseudomantis albofimbriata|||}}'' до повної відсутності такого канібалізму в богомолів роду ''{{нп|Ciulfina|||}}''. На відміну від деяких видів павуків, де самець «зацікавлений» у поїданні самицею задля подовження часу [[Копуляція|копуляції]], самці богомолів, зокрема китайського богомола ''{{нп|Tenodera sinensis|||}}'', всімадокладають зусиллямизусиль уникаютьаби уникнути поїдання самицею<ref name="GemenoClaramunt2006">{{cite journal|last1=Gemeno|first1=César|last2=Claramunt|first2=Jordi|title=Sexual Approach in the Praying Mantid Mantis Religiosa (L.)|journal=Journal of Insect Behavior|volume=19|issue=6|year=2006|pages=731–740|issn=0892-7553|doi=10.1007/s10905-006-9058-8|url=https://www.researchgate.net/profile/Cesar_Gemeno/publication/225658845_Sexual_Approach_in_the_Praying_Mantid_Mantis_Religiosa_L/links/0deec5188f9411d206000000.pdf}}{{ref-en}}</ref>. Самці зазвичай наближаються до самиці обережно, вповільненими рухами, тримаючись на відстані та залицяючись більш інтенсивно, якщо самиця голодна чи самець потрапляє в небезпечну зону атаки з боку голови та хижих передніх ніг самиці.<ref name="FentonBrown2012">{{cite journal|last1=Fenton|first1=Brock|last2=Brown|first2=William D.|last3=Muntz|first3=Gregory A.|last4=Ladowski|first4=Alexander J.|title=Low Mate Encounter Rate Increases Male Risk Taking in a Sexually Cannibalistic Praying Mantis|journal=PLoS ONE|volume=7|issue=4|year=2012|pages=e35377|issn=1932-6203|doi=10.1371/journal.pone.0035377}}{{ref-en}}</ref>.

Богомоли є [[монофілія|монофілетичною групою]], що походить від спільного предка з іншими тарганоподібними. Викопні богомоли відомі з ранньої [[крейдяний період|крейди]].<ref name="rasn202"/> Разом зіз тим деякі автори вважають викопну комаху ''[[Mesoptilus dolloi]]'' протобогомолом, а тоді походження ряду відноситься до раннього [[кам'яновугільний період|карбону]].{{sfn|Wieland, 2013|с.43}} Найбільш примітивноюпримітивними та близькоюблизькими до предкових груп богомолів вважають представників трьох невеликих родин: [[Mantoididae]], [[Chaeteessidae]], [[Metallyticus|Metallyticidae]]. Кожна з 3цих трьох родин міститьмає лише 1 рід, сумарно в них міститьсяналічується близько 20 видів.{{sfn|Wieland, 2013|с.13-14}}.

Родина [[Eremiaphilidae]] містить дрібних богомолів з редукованими крилами, мешканцімешканців піщаних та кам'янистих пустель. До родини належать 2 роди: ''Eremiaphila'' (близько 70 видів) і ''Heteronutarsus'' (4 види).{{sfn|Wieland, 2013|с.17}}

Родини [[Емпузові]] та [[Sibyllidae]] складаються зіз зовнішньо схожих, проте філогенетично окремих родів богомолів. Родина Емпузові містить 10 родів, об'єднанієднаних ву 2 підродини: Blepharodinae (3 роди) та Empusinae (7 родів). Емпузові поширені в Старому світі: Європа, Африка, Західна Азія. Голова має характерний виріст, ходильні ноги і черевце несуть лопаті, передньогруди видовжені, антени самців гребінчасті або перисті.{{sfn|Wieland, 2013|с.38}} Ці богомоли часто ведуть нічний спосіб життя, живуть у високій траві чи кущах. Sibyllidae&nbsp;— це маленька родина, що містить 3 роди: ''Leptosibylla'', ''Presibylla'', ''Sibylla''. Поширені у тропічній Африці, на південь від Сахари. Голова з видовженим «рогом», середні та задні ноги з лопатями, нагадують зовнішній вигляд емпузових богомолів. На відміну від останніх, живуть переважно на корі дерев у тропічному лісі.{{sfn|Wieland, 2013|с.38}}

До родини [[Liturgusidae]] належать богомоли, що мешкають на [[кора рослин|корі дерев]], мають захисне забарвлення під колір кори, а також пласку форму тіла з виростами, що нагадують [[мохи]] або [[лишайники]]. Поширені у всіх біогеографічних регіонах, окрім [[Палеарктика|Палеарктики]]. Родина містить 17 родів. Значна кількість дослідників вважає, що родина має поліфілетичне походження, і богомоли з західної півкулі мають бути розділені з африкансько-азійськими та австралійськими дона окремихокремі груп.групи{{sfn|Wieland, 2013|с.27}}.

Низка авторів за даними молекулярно-генетичного аналізу пропонує виділити й інші родини. Зокрема у 2015 році з родини Hymenopodidae виділено родину {{нп|Galinthiadidae|||}} з родини Hymenopodidae<ref name="SvensonHardy2015">{{cite journal|last1=Svenson|first1=Gavin J.|last2=Hardy|first2=Nate B.|last3=Cahill Wightman|first3=Haley M.|last4=Wieland|first4=Frank|title=Of flowers and twigs: phylogenetic revision of the plant-mimicking praying mantises (Mantodea: Empusidae and Hymenopodidae) with a new suprageneric classification|journal=Systematic Entomology|volume=40|issue=4|year=2015|pages=789–834|issn=03076970|doi=10.1111/syen.12134}}</ref>. Станом на 2018 рік запропоновано 21 родину, причому 41 рід не вдалося віднести до жодної з них.<ref name="WielandSvenson2018">{{cite journal|last1=Wieland|first1=Frank|last2=Svenson|first2=Gavin J.|title=Biodiversity of Mantodea|year=2018|pages=389–416|doi=10.1002/9781118945582.ch15}}</ref>.

Відомо близько 2400 видів богомолів. Більшість з них поширені в країнах зіз теплим кліматом, ву помірному поясі зустрічаються рідше. Ареал більшості видів обмежений 45°-46° широти на обох півкулях, лише декілька видів здатні жити полярніше ніж 50° північної широти, зокрема [[богомол звичайний]] та [[емпуза піщана]] (''Empusa pennicornis''). У південній півкулі найпівденніше зустрічається новозеландський богомол ''[[Orthodera novaezealandiae]]''.<ref name="wieland2013">{{cite book | last = Wieland| first = Frank | authorlink = | coauthors = | title = The phylogenetic system of Mantodea (Insecta: Dictyoptera) | publisher = Univ.-Verlag| series = | volume = | edition = | date = 2013| location = [[Гайдельберг|Heidelberg]] | pages = | language = | url = https://ediss.uni-goettingen.de/bitstream/handle/11858/00-1735-0000-000D-EF52-5/wieland.pdf?sequence=1| doi = | id = | isbn = | mr = | zbl = | jfm = }}{{ref-en}}</ref> Найдрібніший з відомих богомол&nbsp;— ''[[Mantoida tenuis]]'' з південноамериканського тропічного лісу, довжиною до 1&nbsp;см, найбільший&nbsp;— ''[[Ischnomantis gigas]]'' з саван Західної Африки, самиця якого досягає 17&nbsp;см у довжину. Великі богомоли вагою близько 5 г належать до родів ''[[Macromantis]]'' (Америка) та ''[[Plistospilota]]'' (Африка).{{sfn|Prete|1999|с=21}}

Станом на 2014 рік [[Міжнароднийміжнародний союз охорони природи]] з більш як 2400 видів богомолів станом на 2014 рік визнавав загрозливим лише стан лише богомола ''[[Ameles fasciipennis]]'' з центральної Італії.<ref>Battiston, R. 2014. Ameles fasciipennis. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T44791445A44798187. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T44791445A44798187.en. Downloaded on 23 May 2016{{ref-en}}</ref> До списку МСОП також входить піренейський [[ендемік]] ''[[Apteromantis aptera]]'', але в найменш загрозливому статусі (LC), найменш загрозливому<ref>Battiston, R. 2014. Apteromantis aptera. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T1935A21426204. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T1935A21426204.en. Downloaded on 04 June 2016{{ref-en}}</ref>.

Проте вже з 2016 року в переліку МСОП перебувають 13 видів богомолів. Зокрема [[богомол звичайний]], ''[[Polyspilota seychelliana]]'', ''[[Blepharopsis mendica]]'', ''[[Hypsicorypha gracilis]]'' позначені в «найменш загрозливому» статусі, вразливими є ''[[Pseudoyersinia subaptera]]'', ''[[Ameles gracilis]]'' та ''[[Ameles limbata]]'', на межі зникнення єперебуває канарський ендемік ''[[Pseudoyersinia canariensis]]'', для ''[[Pseudoyersinia pilipes]]'', ''[[Pseudoyersinia teydeana]]'' і ''[[Pseudoyersinia betancuriae]]'' даних недостатньо.<ref>[https://www.iucnredlist.org/search?taxonomies=100332&searchType=species Mantodea. IUCN]{{ref-en}}</ref>.

Перша монета зіз зображенням богомола відома з Сицилії, близько 420 року до н.&nbsp;е.<ref name="bodson">[http://promethee.philo.ulg.ac.be/Zoologica/lbodson/bibl/Insects_1983.pdf Bodson, L. (1983) The beginnings of entomology in Ancient Greece. The Classical Outlook, 61 ,3–6.]</ref> На пам'ятних монетах у 50 та 500 [[Казахстанський теньге|казахстанських теньге]] 2012 року зображено місцевий вид ''[[Hierodula tenuidentata]]''. Цікаво, що богомоли зображені з обох боків монет. Богомола звичайного також зображено на польській монеті 2011 року та 10 канадських доларах 2012 року. Інший вид богомолів зображено на монеті в 1 австралійський долар.