Відмінності між версіями «Германівка (Обухівський район)»

Після Руїни Україна була поділена між Росією та Польщею. На території Обухівського району стояло 32 гербованих верстових стовпи. Германівка стала прикордонною територією. На самому ж кордоні ніколи не було спокійно, бо: селяни [[Гусачівка|Гусачівки]], [[Григорівка (Обухівський район)|Григорівки]], [[Матяшівка (Обухівський район)|Матяшівки]] були «поляками», а сусіди з [[Красне Перше (Обухівський район)|Красного]], [[Долина (Обухівський район)|Долини]], [[Козіївка (Обухівський район)|Козіївки]] — «росіянами». У [[Копачів (Обухівський район)|Копачеві]], на річці [[Стугна|Стугні]], один млин був «польським», а поряд другий — «російським»; і сам Копачів знаходився в Польщі, а Копачівська Слобода — в Росії. І так тривало більше ста років.
 
[[1724]] року Германівка стає центром окремого Германівського староства, посідачами якого були графи Францішек і Каєтан Тарновські. Тут мав свою резиденцію Ян-Яцек Амор Тарновський. Потім староством володів інфляндськийінфлянтський каштелян, граф Ян МіраМір і його вдова Маріанна Мірова (з Тарновських). Під час [[Коліївщина|Коліївщини]] ([[1768]] року) через Германівку проходив повстанський отаман [[Микита Швачка]]<ref>[[Букет Євген Васильович|Євген Букет]]. Швачка&nbsp;— фенікс українського духу.&nbsp;— К.: Український пріоритет, 2016.&nbsp;— 360 с. + іл.</ref>.
 
Єдиним відомим нині документальним джерелом, де згадується давній герб містечка, є рукописний гербовник польсько-українського геральдиста кінця ХІХ століття Болеслава Стажинського (Ягеллонська бібліотека в Кракові. - Відділ рукописів. - Документ № 7017 ІІІ. - Арк. 130 зв.): у ньому (імовірно, за давнішою печаткою XVIII століття) подається таке зображення герба - на блакитному тлі золоте колесо з вісьмома спицями.
 
Після [[Третій поділ Польщі|Третього поділу Польщі]] ([[1796]] року) Германівська королівщина відійшла в казну ([[Російська імперія|Російської імперії]]), а [[1812]] року її продано колезькому радникові Каєтану Миколайовичу Проскурі (Сущанському). Невдовзі вдова Проскури Тереза поділила Германівський маєстат на 6 маєтків. У [[1866]] році Германівка стає центром Германівської волості, до якої ввійшли; одне містечко, 4 села, 5 «деревень», 3 хутори і «єврейська колонія». Після скасування кріпосного права ([[1861]] рік) у Германівці почало посилено розвиватись млинарство. Було 6 вітряків та 2 великих водяних млинів. Інтенсивно розвивалося цукроваріння. У [[1879]] році було збудовано нову муровану Миколаївську церкву. В [[1914]] році для вивозу цукру до [[Київ|Києва]] починається будівництво вузькоколійної залізниці до станції Київ-Волинський (Пост-Волинський). Утім, будівництво не завершилося через початок [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Славилась Германівка також своїми [[ярмарки|ярмарками]]. У [[1909]] році тут проводилось 13 ярмарків.
Анонімний користувач