Користувач:Ejensyd/Берестейський мир: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 55:
26 жовтня (8 листопада) 1917 року [[Декрет про мир (1917)|Декретом про мир]], прийнятим [[II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів|II Всеросійським з'їздом Рад]], було запропоновано «урядам і народам усіх країн розпочати негайно відкриті переговори про укладення миру» … «за участі представників усіх без винятку народностей чи націй, втягнутих у війну чи примушених до участі в ній» <ref>Документы внешней политики СССР. Том первый. 7 ноября 1917 г. — 31 декабря 1918 г./Мин-во иностран. дел СССР.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1957.— С. 13.</ref>
7 (20) листопада [[Третій Універсал Української Центральної Ради|Третім Універсалом Української Центральної Ради]], була проголошена [[Українська Народна Республіка]].
На засіданні [[Мала Рада|Малої Ради]] 21 листопада 1917 р. було прийнято резолюцію: {{text|Направити своїх представників на Румунський фронт для участі в переговорах про перемир'я; звернутися від імені УНР до всіх союзних і ворожих держав з пропозицією почати мирні переговори; повідомити Раднарком і уряди інших республік для координованого ведення цієї справи <ref>Велика війна 1914-1918 pp. і Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси.— К.: TOB «Видавництво "КЛІО"», 2014.— С. 670.</ref>.}}
{{text|У грудні 1917 року, коли совєти запропонували всім народам світу послати до Брест-Литовська представників для мирних переговорів, ніхто, крім України, цієї пропозиції не прийняв, а Ленін, що незліченну множину разів говорив про Україну як про поневолену націю в царській Росії — «тюрмі народів», заперечити проти цього не міг <ref>Луис Фишер. Жизнь Ленина //Перевод с англ. Омри Ронена.— London: Overseas Publications Interchange, Ltd., 1970.— С. 272.</ref>.
{{oq|ru|В декабре 1917 года, когда советы предложили всем народам мира послать в Брест-Литовск представителей для мирных переговоров, никто, кроме Украины, этого предложения не принял, а Ленин, бесчисленное множество раз говоривший об Украине как о порабощенной нации в царской России — «тюрьме народов», возразить против этого не мог.}} }}
Радянська Росія уклала сепаратну угоду про перемир'я 4 грудня.
24 грудня Генеральний Секретаріат звернувся з нотою до учасників воєнних дій та нейтральних держав, якою засвідчив намір стати «на дорогу самостійних міжнародних відносин». У ноті було вказано, що «мир, який хоче заключити Росія зі своїми представниками, може мати силу для Української Народної Республіки тільки тоді, коли його умови прийме й підпише правительство Української Народної Республіки». Український уряд наголошував на необхідності укладення не сепаратного, а загального миру.
27 грудня на ім'я В. Винниченка та О. Шульгина надійшла телеграма за підписами представників Центральних держав: «Нота Генерального Секретаріату Української Народної Республіки до всіх воюючих і нейтральних держав вважає за безумовно потрібне, щоб представники УНР взяли участь в переговорах в Берестю-Литовським. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина вважають необхідним зазначити, що вони готові привітати участь представників УНР в мирних переговорах в Берестю-Литовським» <ref>Велика війна 1914-1918 pp. і Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси.— К.: TOB «Видавництво "КЛІО"», 2014.— С. 670.</ref>.
== Становище України та причини підписання договору ==
Разом з проголошенням Української Народної Республіки істотно підвищився до неї інтерес різних країн. Цьому сприяв переїзд до Києва військових місій Англії, Франції, Італії, Японії, Румунії, Бельгії та Сербії після того, як було вбито головнокомандуючого російськими військами генерала М. Духоніна. На початку січня 1918 р. генерала Ж. Табуї було призначено офіційним представником Франції при уряді Української Республіки. Таку ж посаду зайняв колишній консул Великої Британії в Одесі.
| |||