Ока (притока Волги): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, уточнення |
доповнення, оформлення, вікіфікація |
||
Рядок 19:
{{Otheruses|Ока (значення){{!}}Ока}}
'''Ока́''' ({{lang-ru|Ока}}) — [[річка]] в Європейській частині [[Росія|Росії]], найбільша з правих [[приток]] [[Волга|Волги]]. Довжина приблизно становить 1500 км. [[Площа басейну]] 245 тис. км².
== Походження назви ==
Існують кілька гіпотез походження назви ''Ока'': балтійська, фінська, германська<ref name="Поспєлов">{{книга|автор=[[Поспєлов Євген Михайлович|Е. М. Поспелов]]|заголовок=Топонимический словарь Московской области|місце=М.|видавництво=Инфомационно-издательский дом «Профиздат»|рік=2000|сторінки=196|сторінок=320|ref =}} {{ref-ru}}</ref>.
[[Топоров Володимир Миколайович|В. М. Топоров]] виводив гідронім з [[балтійські мови|балтійських мов]], зіставляючи ''Ока'' з рядом литовських назв озер і латиських мікрогідронімів, утворених від {{lang-lt|akis}}, {{lang-lv|acis}}, що мають такі значення: 1) «око»; 2) «[[ополонка]]»; 3) «невеликий відкритий водний простір на заростаючому озері, болоті»; 4) «опар, незамерзаюче місце на річці, озері, болоті» 5) «джерело, яке б'є з глибини»<ref name="Поспєлов"/>. Балтійська топоніміка поширена у верхній течії річки (район поширення племені [[голядь]]).▼
Фінська версія пов'язує гідронім з {{lang-fi|jokki, joki}} («річка»)<ref>Семеог О. М. [http://pedmaster.ucoz.ua/_ld/0/3_Vstup_do_slov_f.pdf Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник] / Олена Семеог. — Суми: Видавництво СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27)</ref> чи з [[марійська мова|марі]] ''aka, akaj'' («старша сестра»)<ref name="Поспєлов"/>. Обґрунтовується тим, що до приходу слов'ян у нижній течії Оки жили фінські племена ([[мещера]], [[мурома]]). Окрім того, дослідники звертали увагу на те, що ця назва трапляється серед річок, що впадають у Біле море, у басейні р. [[Уфа (річка)|Уфи]], і навіть у Східному Сибіру ([[Ока (притока Ангари)|Ока]] — ліва притока Ангари), отже, не виключається зв'язок гідроніма з племенами, які прийшли із Зауралля в центр і на північ Європейської Росії<ref name="Поспєлов"/>.▼
▲[[Топоров Володимир Миколайович|В. М. Топоров]] виводив гідронім з балтійських мов, зіставляючи Ока з рядом литовських назв озер і латиських мікрогідронімів, утворених від {{lang-lt|akis}}, {{lang-lv|acis}}, що мають такі значення: 1) «око»; 2) «ополонка»; 3) «невеликий відкритий водний простір на заростаючому озері, болоті»; 4) «опар, незамерзаюче місце на річці, озері, болоті» 5) «джерело, яке б'є з глибини». Балтійська топоніміка поширена у верхній течії річки.
[[Макс Фасмер|М. Фасмер]] порівнював назву ''Ока'' з {{lang-goh|aha}}, [[середньоверхньонімецька мова|сер.-в.-нім.]] ''ahe'', {{lang-la|aqua}} («вода»)<ref name="Поспєлов"/>.
▲Фінська версія пов'язує гідронім з {{lang-fi|jokki, joki}} («річка»)<ref>Семеог О. М. [http://pedmaster.ucoz.ua/_ld/0/3_Vstup_do_slov_f.pdf Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник] / Олена Семеог. — Суми: Видавництво СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27)</ref> чи з [[марійська мова|марі]] ''aka, akaj'' («старша сестра»). Обґрунтовується тим, що до приходу слов'ян у нижній течії Оки жили фінські племена ([[мещера]], [[мурома]]). Окрім того, дослідники звертали увагу на те, що ця назва трапляється серед річок, що впадають у Біле море, у басейні р. Уфи, і навіть у Східному Сибіру (Ока — ліва притока Ангари), отже, не виключається зв'язок гідроніма з племенами, які прийшли із Зауралля в центр і на північ Європейської Росії.
== Течія ==
| |||