Мирон-Орлик Дмитро: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Немає опису редагування
Рядок 51:
Був також одним з ініціаторів, організаторів і активних учасників нарад провідного активу ОУН [[9 лютого|9-10 лютого]] [[1940]] у [[Краків|Кракові]], автор їх постанов, викладачем з ідеологічної підготовки [[Служба безпеки ОУН (б)|СБ ОУН]]<ref>Вєдєнєєв Д.&nbsp;В.&nbsp;Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби безпеки Організації Українських Націоналістів «[[З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ]]» №&nbsp;1/2(6/7) 1998, 2-4 (13-15) 2000</ref>.
 
Після розділу Польщі в вересні [[1939]], Мирон-Орлик очолив роботу по налагодженню на українських землях, що ввійшли до Генерал-Губернаторства Польща, нелегальної мережі ОУН. В цей час він був членом Революційного Проводу ОУН, крайовим провідником ОУН Західних Окраїн Українських Земель (ЗОУЗ, [[Закерзоння]], 02.1940), референтом пропаганди (03.1940).
ОУН Західних Окраїн Українських Земель (ЗОУЗ, [[Закерзоння]], 02.1940), референтом пропаґанди (03.1940).
 
Після нелегального переходу кордону на радянську територію, розпочав роботу по відновленню підпільних структур ОУН, які зазнали серйозних втрат від репресій [[НКВС]]. Тепер він займає посади організаційного референта Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ, 04.1940) та крайового провідника ОУН ЗУЗ (04.1940-12.1940). В цей період потрібно було створити нове підпільне керівництво та відновити зв'язки з обласними організаціями; виробляти нову тактику й методи боротьби, нові форми конспірації. Радянська агентура докладала всіх зусиль, щоб піймати керівника ОУН, але арештувати Мирона їм не вдалось. Проте заарештували його сестру Тосю, яку у червні 1941 року закатували у Тернопільській тюрмі.
Рядок 69 ⟶ 68:
З червня [[1941]] року перебував у [[Відень|Відні]], де займався політичним вишколом батальйону «[[Роланд (легіон)|Роланд]]».
 
Після проголошення у Львові [[30 червня]] [[1941]] року відновлення Української Держави, а потім арешту німцями нового уряду&nbsp;— [[Українське Державне Правління|Українського Державного Правління]], українські революціонери-націоналісти вирішили взяти адміністративну владу на місцях: областях, районах, до Києва спрямовано Особливу групу, яка складалася з провідних членів ОУН під керівництвом Ярослава Старуха, Дмитра Мирона та Василя Кука з метою одразу після звільнення Києва скликати Народні Збори й повторно проголосити Відновлення Української Держави зі столицею у Києві. Ця Київська Особлива група (близько 30 чоловік) добралась до міста Василькова під Києвом. Але німці 31 серпня арештували частину її членів, в тому числізокрема й Дмитра Мирона. Арештованих відправили до Львова через Білу Церкву—Житомир—Луцьк. Допити і тортури почались у Житомирській тюрмі, але ніхто з арештованих не признався навіть до своїх власних прізвищ. У Луцьку трьом в'язням&nbsp;— Миронові Дмитру, Кукові Василеві та Онишкевичу Тарасові пощастило втекти з-під арешту й через Волинь добратися до Львова.
 
Після вересневих арештів, що їх провело гестапо в Україні та в Німеччині, ОУН перейшла в глибоке підпілля й почала збройну боротьбу проти німецьких окупантів. У вересні 1941&nbsp;р.року Дмитро Мирон взяв активну участь у І-й Конференції Проводу ОУН, на якій розроблено детальний план підпільної діяльності проти німецьких окупантів. У постановах Конференції наголошувалось на необхідності поширення діяльності ОУН на всі українські етнографічні землі, включаючи й Кубань. Після закінчення нарад Дмитро Мирон відбув до Києва, де з жовтня 1941 року очолив Провід ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях (ОСУЗ).
 
Заарештований [[гестапо]] в [[Київ|Києві]]. Вбитий під час спроби втечі із в'язниці [[25 липня]] [[1942]] року<ref>https://docs.google.com/viewer?url=http%3A%2F%2Favr.org.ua%2FgetPDF.php%2Fhdasbu-13-376-41-004.pdf%3Ftime%3D1487263840&docid=3a4516179fcdc713fb3c9cbc3c282c43&a=bi&pagenumber=1&w=624</ref> на розі Фундуклеївської і Театральної (зараз&nbsp;— [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Богдана Хмельницького]] та [[Вулиця Лисенка (Київ)|Лисенка]] відповідно).