В'єкослав Лубурич: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{однофамільці|Лубурич}} {{особа}} '''Вєкослав «Макс» Лубурич''' ({{lang-hr|Vjekoslav "Maks" Luburić}}) ({{нар}... |
уточнення |
||
Рядок 1:
{{однофамільці|Лубурич}}
{{особа}}
'''Вєкослав «Макс» Лубурич''' ({{lang-hr|Vjekoslav "Maks" Luburić}}) ({{нар}} [[6 березня]] [[1914]], [[Любушки]] — [[20 квітня]] [[1969]], [[Каркайшент]]) — [[хорвати Боснії і Герцеговини|боснійський хорват]], учасник [[фашист]]ського руху [[усташі]]в, начальник Третього бюро Служби [[Спостереження (негласне)|зовнішнього стеження]] усташів. Очолював протягом більшої частини [[югославський фронт Другої світової війни|Другої світової війни]] систему концтаборів [[НДХ]], найвідомішим із яких був [[концтабір]] у [[Ясеноваць|Ясеноваці]], де в ході війни знищено близько 100 тис. осіб.
Також особисто наглядав за численними випадками [[різанина|різанини]] [[серби|сербів]] і був у числі призвідників одночасного [[геноцид]]у [[євреї]]в і [[цигани|циган]] у НДХ.
Рядок 7:
У рух усташів вступив 1931 року, а наступного року виїхав з [[Королівство Югославія|Королівства Югославія]] і перебрався до [[хортистська Угорщина|Угорщини]]. Після [[вторгнення в Югославію]] та створення [[НДХ]] на чолі з [[Анте Павелич|Павеличем]] Любурич повернувся на [[Балкани]]. Наприкінці червня 1941 р. відряджений до [[Ліка|Ліки]], де керував серією масових убивств сербів. Наприкінці 1942 року призначений командиром 9-го піхотного полку [[Хорватське домобранство|Хорватського домобранства]], але був відсторонений від командування після вбивства одного зі своїх підлеглих. Під тиском Німеччини взятий під [[домашній арешт]], але зберіг «[[де-факто]]» контроль над концентраційними таборами усташів. У серпні 1944 р. Відігравав провідну роль у зриві змови [[Младен Лоркович|Лорковича]]-Вокича, спрямованої на скинення Павелича і заміни його прихильним до [[західні союзники|союзників]] урядом. У лютому 1945 р. Павелич відправив Лубурича в [[Сараєво]], де протягом наступних двох місяців той керував катуваннями та вбивствами сотень відомих і підозрюваних комуністів. Лубуртич повернувся в Загреб на початку квітня і отримав звання [[генерал]]а.
Після падіння НДХ і в умовах становлення [[СФРЮ|комуністичної Югославії]] Лубурич залишився для проведення [[крижарі|партизанської війни проти комуністів]], під час якої його було важко поранено. 1949 року він емігрував в Іспанію і взяв активну участь у діяльності усташівських емігрантських кіл. 1955 р. Лубурич розірвав відносини з Павеличем через те, що той виступав за підтримку майбутнього поділу Боснії між [[Велика Хорватія (девіз)|Великою Хорватією]] і [[Велика Сербія|Великою Сербією]], та сформував конкурентну хорватську націоналістичну організацію, відому як [[Хорватський національний опір]]. Розбіжність призвела до великої гостроти у взаєминах між цими двома людьми, і коли Павелич помер у 1959 р., Лубуричу було заборонено відвідати його похорон. У квітні 1969 р. Лубурича було знайдено убитим у своєму домі: він став жертвою або югославської [[Політичний розшук|таємної поліції]], або суперників із хорватського емігрантського середовища.
== Посилання ==
| |||