Петро I: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
||
Рядок 155:
Петро I помер близько 6-ї ранку 8 лютого<ref name="І8">Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем»… С. 18</ref> 1725 року. За офіційною версією (наближені до нього камер-юнкер Бухгольц, Феофан Прокопович) — помер внаслідок запалення сечового міхура, через що припинилось сечовипускання, яке породжувало сильний біль, через що перед смертю сильно кричав, можливо через розрив сечового міхура, якій міг відбутися при затримці сечі.
Іншу версію «запустив» посол Франції при російському дворі Кампредон на основі інформації лікаря-італійця, який стверджував, що затримка сечовипускання пов'язана з «погано вилікуваним [[сифіліс]]ом». Її, зокрема, підтримував радянський вчений М. Покровський: через розпусний спосіб життя помер від ускладнень, які спричинила задавнена ця [[Венеричні хвороби|венерична хвороба]], яку з 1696 по 1707 рік лікували препаратами [[Ртуть|ртуті]]. Таке лікування саме по собі було малоефективним та вкрай токсичним<ref>Кистенева О. А. ТЕРАПИЯ СИФИЛИСА В СРЕДНИЕ ВЕКА «SCI-ARTICLE.RU». № 16 (декабрь) 2014 УДК 61:1.76.01.09</ref><ref>
За версією Франсуа Вільбоа, який добре знав царя, той хворів на [[Гонорея|гонореєю]], якою заразився від генеральші Чернишової десь 1721 року.<ref name="І8">Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем»… С. 18</ref> До речі сильний біль при сечовипусканні, який згадують наближені до царя люди, є характерним для цієї хвороби<ref>Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-x.</ref>.
| |||