Русова Софія Федорівна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 53:
У 1931-1933 роках Русова виявила активну громадянську позицію, започаткувала акцію допомоги голодуючим в Україні. Засновник Національної ради українських жінок (НРУЖ) у [[Прага|Празі]]. Співпрацювала з науковими установами української громади [[Чехословаччина|Чехословаччини]] (соціологічний, педагогічний інститути), займалася перекладами різних іноземних текстів, спілкувалася з українськими політичними діячами - М. [[Шаповал Микита Юхимович|Шаповалом]], П. [[Феденко Панас Васильович|Феденком]], К. [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Мацієвичем]], [[Мазепа Ісаак Прохорович|І. Мазепою]], [[Шульгин Олександр Якович|О. Шульгіним]]. Русова брала участь у роботі чергового Міжнародного жіночого Конгресу Ліги миру та свободи, який відбувся у м. [[Гренобль]] ([[Франція]]) 14-19 травня 1932 року. 15 травня Русова виголосила промову про становище українців у [[Румунія|Румунії]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], про «український нарід під совітами». Записала до щоденника про пережите того дня: «проти мене кричали, гнали мене, а потім роздавали цілу літературу, прославляючи більшовиків». Її виступ не підтримали делегатки [[Данія|Данії]], [[Швеція|Швеції]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], але «за» були представники [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Болгарія|Болгарії]]. Русова вимагала від Ліги Націй висловити ставлення до радянської влади, уряд якої є «урядом терору і насильства над народами, що мають нещастя належати до совітів».
Восени 1932 року Русова разом із секретарем НРУЖ Х. Кононенко звернулися із закликом до світової спільноти допомогти «голодній Україні». Посилаючись на публікації в більшовицьких газетах «<nowiki/>[[Пролетарська правда (газета)|Пролетарська правда]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Радянське село]]<nowiki/>», «Комсомолець України», «Пролетар», «Рабочий пролетар», «Комуніст», Русова та Х.Кононенко закликали організації жіночого хреста стати на захист голодуючих українців. «На Східній Україні Голод, справжній голод з усіма його фізичними й моральними страховищами. Його можна було чекати ще за 2-3 роки, поки він опанував би майже усю територію України, але він виявився вже тепер, і більшовицька преса сама мусить визнати його грізне панування. Це нещастя цілої країни, мільйонів людей не викликано якимись фізичними причинами - чи недородом, чи кліматичними умовами - ні, він утворений штучно тими політичними умовами, в яких перебуває український народ під владою московських большевиків». Вони цитували газети про невиконання колгоспами річних планів, про боротьбу влади з «куркулями», про великий недосів зернових, про те, як «населення вже голодне і краде хліб», про ховання хліба в полову, солому, «вперто не здають його, бо самим нема чого їсти, і влада знову вимагає суворої кари для тих, хто потурає «куркулю», про експорт хліба. В той саме час, - наголошували вони, - коли вже голодне населення під страхом смерті ховає й краде хліб, на його очах цей дорогий хліб вивозять до Москви, до Ленінграду, бо «пролетарські центри чекають на хліб, на городину з України». Звернення Русової та Х. Кононенко, яке згодом вилилося у їхню спільну статтю, підкреслювало катастрофічний стан сільського господарства: «Україна не виконала плану хлібозаготівлі».<ref>{{Cite web|title=ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ (2018)|url=http://resource.history.org.ua/item/0014295|website=resource.history.org.ua|accessdate=2019-07-18}}</ref>
== Твори ==
| |||