Право: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Tobien (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 16:
 
== Смисли ==
Право - — це основа законів. Право первинне, а закони - — вторинні, тому говориться про верховенство права над законами.
 
Термін ''Пра́во'' по різному трактується у різних концепціях права. Це поняття вживається також і в неюридичних значеннях:
Рядок 48:
 
Основні підходи до праворозуміння:
* ''школа природного права'' (юснатуралізм) — в основі лежить ідея, що всі норми позитивного права мають ґрунтуватися на певних природних правах людини, котрі є невід'ємними і невідчужуваними, і набуваються людиною з моменту її народження. Представники цієї школи вважають, що право обов' язково має опиратися на мораль, яка є втіленням природних засад. У свою чергу мораль пояснює те, що таке право. Представники: Арістотель, Аквінський, Пуфендорф, Локк, Кант.
* ''юридичний позитивізм'' — цей напрям ґрунтується на тому, що зв'язку між правом і мораллю не існує. Представники вважають, що норми є правовими, незалежно від моралі. (Гоббс) Існують такі напрямки юридичного позитивізму: класичний і сучасний позитивізм.
* ''соціологічний напрям'' — представники цього напряму зосереджували увагу на соціологічних і психологічних чинниках, що впливають на застосування норм права стосовно до конкретних життєвих випадків. Вони робили акцент на вивчені питань про соціальне призначення і ефективність права. Представники вважали, що право створюється судами та іншими державними службовцями у сфері правозастосування. Представники: Є. Ерліх, Ж. Гурвіч, Р. Паунд, Дж. Френк
* ''психологічна школа права'' — право розглядається як прояв правої сутності, явище людської психіки, на котру впливають різноманітні чинники, в тому числі законодавство. Тобто право — є сукупністю певних переживань і емоцій, що відображають реальне життя. Представники: Л. Петражицький.
* ''марксистське вчення права'' — представники розглядали право як частину надбудови над економічною основою суспільства. Ця основа і визначає зміст права. Але в цей час і право може здійснювати зворотний вплив на економіку і суспільство. Представники: К. Маркс, Ф. Енгельс.
 
=== Об'єктивне право ===
Рядок 81:
 
Основними ознаками права є:<ref>Скакун О.&nbsp;Ф.&nbsp;Теорія держави і права. Підручник/&nbsp;— Харків: Консул,2001</ref>
* право регулює суспільні відносини&nbsp;— воно забезпечує соціальний порядок, впорядковує поведінку людей, що визначаються суб'єктами права;
* право є універсальним&nbsp;— вимоги права стосуються всіх осіб, які повинні їх виконувати;
* право має нормативний характер&nbsp;— воно встановлює конкретне правило поведінки, норму;
* право є систематизованою сферою&nbsp;— елементи права пов'язані між собою й об'єднані у певні структурні підрозділи;
* формальність права&nbsp;— норми права закріплюються в нормативних актах та інших письмових джерелах, що однаково тлумачаться;
* право є обов'язковим&nbsp;— підтримується різними засобами, зокрема головна увага приділяється легітимності та примусу;
* держава забезпечує ефективну дію права&nbsp;— держава підтримує право.
 
=== Суб'єктивне право ===
Рядок 117:
{{Main|Джерело права}}
 
Люди часто плутають джерела права як нормативні акти (лат. ''fontes iuris oriundi),'' та джерела пізнання права (лат. ''fontes iuris cognoscendi).'' Право завжди виникало на основі права власності.
 
В юриспруденції використовуються такі основні значення джерела права:
Рядок 163:
 
'''Загальні принципи права:'''
* ''[[Принцип свободи|Принцип верховенства права]]''&nbsp;— право завждивиступає первинніше,як вищеміра ісвободи&nbsp;— важливішеполітичної, відекономічної, законів.ідеологічної;
*''[[Принцип свободи]]''&nbsp;— право виступає як міра свободи&nbsp;— політичної, економічної, ідеологічної;
* ''[[Принцип справедливості]]''&nbsp;— право виступає як міра справедливості;
* ''[[Принцип рівності]]''&nbsp;— це рівність усіх перед законом, рівність прав і обов'язків, незалежно від національної релігійної й іншої приналежності, службового й іншого положення, рівна відповідальність перед законом;
Рядок 300 ⟶ 299:
* ''[[Кримінальне право]]'' об'єднує правові норми, які визначають суспільно небезпечні діяння (''[[злочин]]и'') та міру [[Кримінальна відповідальність|відповідальності]] за їх вчинення. Кримінальне законодавство визначає коло державних органів, їх права та обов'язки щодо осіб, які вчинили злочин, складові злочинів, види санкцій та порядок їх призначення тощо. Метод регулювання імперативний (заборони). Джерелом кримінального права є Кримінальні кодекси відповідних країн, зокрема Білорусі, Таджикистану, Росії, України, В'єтнаму (Penal Code), Нової Зеландії (Crimes Act 1961) тощо.
* ''[[Цивільно-процесуальне право]]''&nbsp;— сукупність правових норм, які регулюють порядок розгляду цивільних справ. Норми галузі визначають права та обов'язки сторін, між якими виникла суперечка про право (''позивачів'' і ''відповідачів''), судових і прокурорських органів з приводу судового розгляду цивільних справ, порядок подачі [[позов]]у, підсудність та інші питання, які виникають під час розгляду судами цивільних справ. Джерелом галузі права є Цивільний процесуальний кодекс.
* ''[[Кримінально-процесуальне право]]''&nbsp;— система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності органів досудового &nbsp; слідства, прокуратури та суду зі встановлення об'єктивної істини та вирішення інших завдань судочинства, розгляду та розв'язання кримінальних справ, здійснення правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини. ''Систему кримінально-процесуального права'' утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути. До загальної частини належать норми, якими визначаються завдання та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя. Особливу частину утворюють норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу. Першоджерелом норм кримінально-процесуального права є Конституція держави. Основним системним джерелом норм кримінально-процесуального права є Кримінально-процесуальний кодекс України. До джерел норм кримінально-процесуального права відносяться також міжнародні правові акти та прецедентна практика Європейського суду з прав людини . Окрім Конституції України, міжнародних правових актів, прецедентної практики Європейського суду з прав людини та Кримінального процесуального кодексу України, до джерел норм кримінально-процесуального права належать закони України «Про судоустрій та статус суддів» (Закон України від 2 червня 2016 року № &nbsp;1402-VIII // Офіційний вісник України.&nbsp;— 2016.&nbsp;— &nbsp;56.&nbsp;— Ст. 1935), «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України '''«'''Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради.&nbsp;— 2014. '''–''' № &nbsp;49.&nbsp;— Ст. 2056), «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», «"Про виконавче провадження (Закон України від 2 червня 2016 року № &nbsp;1404-VIII // Офіційний вісник України.&nbsp;— 2016.&nbsp;— &nbsp;53.&nbsp;— Ст. 1852) та деякі інші законодавчі акти, якими вносяться зміни або доповнення до Кримінального процесуального кодексу тощо. Стале процесуальне законодавство за нинішніх умов правових реформ доповнюють новітні нормативні акти, зокрема Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» № &nbsp;1698-VII від 14 жовтня 2014 року, Закон України «Про Національну поліцію» № &nbsp;580-VIII від 2 липня 2015 року, Закон України «Про Державне бюро розслідувань» № &nbsp;794-VIII від 12 листопада 2015 року (Відомості Верховної Ради.&nbsp;— 2016.&nbsp;— &nbsp;6.&nbsp;— Ст. 55)<ref>{{Cite book|title=Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. – Підручник. / В. М. Тертишник. – Київ: Алерта, 2014. – 440 с.|last=Тертишник В. М|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=978-617-566-273-1}}</ref>.
Міжнародне і національне право
 
Рядок 360 ⟶ 359:
Співвідношення права і закону полягає в такому: 1) лише право має лежати в основі закону, оскільки закон може бути правовим явищем лише як форма вираження права; 2) суть закону повинна збігатися з його формальним закріпленням.
 
Правовий закон&nbsp;— законодавчий акт, створений на основі принципу [[верховенство права|верховенства права]], який своєю метою і регулюванням здатний забезпечити розвиток людини, громадянського суспільства і держави в правових межах.
 
Право є основою для формування закону. Закон&nbsp;— це нормативно правовий акт який встановлює, відміняє або змінює норму права і регулює найважливіші суспільні відносини. Законом визначаються міри дозволеної, потрібної поведінки всього суспільства в цілому, і окремо кожного індивіда. Держава як основний творець закону демонструє рівень правової культури, демократичність суспільства і режим правового регулювання всіх сфер суспільних відносин.
Рядок 427 ⟶ 426:
* Природне та позитивне право: компаративний аналіз/В.&nbsp;Є.&nbsp;Дзівідзінський// Вісник Дніпропетровського університету-2012.-т.20,вип.22(2)
* Принципи права як загальнотеоретична категорія/О.&nbsp;О.&nbsp;Уварова//Юрист України.-2011.-№&nbsp;4.
* Петришин О.&nbsp;В. &nbsp;Модельні правові акти: теорія та практика реалізації: монографія / О.&nbsp;В. &nbsp;Петришин, О. &nbsp;А. &nbsp;Колодій.&nbsp;— К.: Алерта, 2016. –&nbsp;— 204 с.
* Тертишник В. &nbsp;М. &nbsp;Кримінально-процесуальне право України: підручник 4-те вид., доп. і перероб / В. &nbsp;М. &nbsp;Тертишник.&nbsp;— Київ: А. С. К., 2003.&nbsp;— 1120 с. 
* ''Тертишник В. М''. Реалізація правових позицій та прецедентної практики Європейського суду з прав людини в розв’язаннірозв'язанні проблем кримінально-процесуального права України / В. &nbsp;М. &nbsp;Тертышник // Правова позиція. –  2016.&nbsp;— &nbsp;1 (16).&nbsp;— С. 7-13.
* Право та мораль: Співвідношення понять в контексті аналізу основних регуляторів суспільних відносин, чинників та наслідків їхнього регуляторного впливу.//О.&nbsp;М.&nbsp;Єлманова//-2011.-№&nbsp;4
* До проблеми співвідношення права і закону./С.&nbsp;В.&nbsp;Яремчук//-2013.-№&nbsp;2
 
=== Посилання ===
 
{{Право}}