Aichi M6A: відмінності між версіями

Проект під кодовою назвою «Сенсуікан-Току», почав реалізовуватись у 1936 році в умовах надзвичайної секретності, тому американці дізнались про нього тільки після війни. Проект передбачав побудову 18 величезних підводних човнів типу ''I-400'' з підводною водотонажністю 4,500 тонн і швидкістю 14 вузлів (26 км/г), які були призначені для транспортування літаків, які мали завдавати ударів по американських містах, недосяжних для звичайних бомбардувальників. Для цього підводний човен повинен був оснащуватись великим герметичним ангаром в який мали б поміщатись два літаки і катапультою на верхній палубі. Через потребу в більш простих човнах замовлення ''I-400'' було зменшено до п'яти одиниць.

У травні 1942 року було сформульоване технічне завдання «17-СіShi», відповідно до якого літак мав мати дальність польоту до 1500 км і який би міг (''зі складеними крилами'') поміститись в ангарі діаметром 3,5 м. Розробку було доручено фірмі «Aichi», проектом під заводським номером ''AM-24'' керував інженер Норіо Озакі.

Незважаючи на незвичність задачі, при розробці літака суттєвих проблем не виникло. Він був одним з небагатьох літаків, оснащених двигуном рідинного охолодження ''Aichi Atsuta 32'' - ліцензійним варіантом «Даймлер-Бенц DB 601». Це був суцільнометалевий моноплан (''за винятком фанерної обшивки кінцівок крила та тканинної обшивки рульових поверхонь'') з нижнім розташуванням крила та двопоплавковим шасі, які знімались при розміщенні літака в ангарі. Страт літака здійснювався за допомогою катапульти підводного човна, як з поплавками, так і без них (''у цьому випадку літак був одноразового застосування'').

Екіпаж складався з 2 чоловік - пілота та стрільця-радіооператора, який обслуговував розташований встановлений в задній частині кабіни 13-мм кулемет «Тип 2». Наступальне озброєння включало 850-кг торпеду або одну 800-кнкг бомбу або дві 250-кг бомби. Літак мав ретельно пропрацьовану аеродинаміку. Механізм складення крил і хвоста був доволі заплутаним: крила складались вздовж фюзеляжу, горизонтальні поверхні хвоста зміщувались вниз, а вертикальні на праву сторону. Незважаючи на це, тренована команда могла привести літак в бойову готовність менш ніж за 7 хвилин. Також для можливості складання літака в темноті на важливі краї і елементи було нанесено флюрилосцентну фарбу.

На початку 1943 року на заводі «АйтіAichi» в [[Нагоя|Нагої]] було закладено 6 літаків '''M6A1''', два з яких ('''M6A1-K «Нанзан»''') були з колісними шасі, що прибирались. У листопаді того ж року був збудований перший прототип з двигуном ''Aichi AE1P Atsusa 30'' потужністю 1400 к.с., який розпочав льотні випробування. Точні результати випробувань невідомі, але вони напевне були успішними, оскільки було вирішено запустити літак в серійне виробництво.

Перший серійний літак був збудований у жовтні 1944 року, ще 7 машин ( з двигунами ''Atsusa 31'') були готові до 7 грудня 1944 року, коли внаслідок сильного землетрусу завод був сильно пошкоджений. До весни 1945 року виробництво було майже відновлене, але 12 березня був здійснений наліт американської авіації, внаслідок якого завод був частково зруйнований. В липні серійний випуск ''M6A1'' був припинений через проблеми з виготовленням потрібної кількості підводних човнів. Замість 44 запланованих літаків було збудовано 28 (включаючи прототипи та ''M6A1-K''). На останніх 20 літаках використовувався двигун ''Atsusa 32''.{{sfn|Francillon|1970|p=291-294}}

* '''[[Екіпаж]]:''' 2 чоловік

* '''[[Довжина]]:'''11,64 м

* '''ПлощаРозмах крила:''' 2712,0026 м²

* '''[[Маса]]Площа порожньогокрила:''' 327,00 300м² кг

* '''Маса спорядженогопорожнього:''' 43 050300 кг

* '''Максимальна злітнаМаса масаспорядженого:''' 4 450050 кг

* '''Максимальна [[швидкість]]:''' 474 км/г на висоті 5 200 м

* '''Крейсерська [[швидкість]]:''' 296 км/г

* '''Практична дальність:''' 1 200 км

* '''[[Практична стеля]]:''' 9 900 м

** 1 х 850-кг торпебаторпеда ''або''

* '''M6A1 «Сейран»''' - серійний; версія морського поплавкового бомбардувальника; двигун ''Aichi Atsuta 30'' або ''31'' (''на перших 8 літаках''), ''Aichi Atsuta 32'' (1400 к.с.) на решті, (26 екз.);

Через затримку у будівництві підводних човнів серії ''I-400'' для розміщення ''M6A1'' пристосували підводні човни класу ''I-13''. Спеціальний загін почав освоєння нової техніки з січня 1945 року.

Спочатку планувалось завдати удару по шлюзах [[Панамський канал|Панамського каналу]], пізніше по базі американських авіаносців на атолі Уліті. У серпні 1945 року група вийшла в море, взявши курс на Уліті. Але після отримання повідомлення про [[Капітуляція Японії|капітуляцію Японії]] наліт був скасований, а літаки, як особливо секретні вироби, затоплені.{{sfn|Francillon|1970|p=291-294}}

{{Commons category-inline|Category:Aichi M6A}}