Невроз: відмінності між версіями

Перебіг неврозу пов'язаний з одночасним пониженим рівнем мозкового [[серотонін]]у, тому для лікування неврозів назначають тривалий прийом [[Антидепресант|антидепресантів]]&nbsp;— [[Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну|селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну]].<ref>[http://www.e-reading.life/djvureader.php/113236/151/Podkorytov_-_Depressii._Sovremennaya_terapiya.html В.&nbsp;С.&nbsp;Подкорытов, Ю.&nbsp;Ю.&nbsp;Чайка. Депрессии. Современная терапия. Харьков «Торнадо» 2003. 337 с. ст 151.]{{ref-ru}}</refref>[http://www.webmedinfo.ru/osnovy-psixofarmakoterapii-mosolov-s-n.html Мосолов С.&nbsp;Н.&nbsp;Основы психофармакотерапии. М: Москва, 1996.&nbsp;— 217 с.]</ref> Серед антидепресантів для лікування неврозу часто використовують есциталопрам (ципралекс, селектра), флуоксетин (прозак), пароксетин (рексетин, паксил) та сертралін (золофт). Необхідно також усувати фактори, що понижують рівень мозкового серотоніну. На початку лікування неврозів антидепресантами сильно проявляються побічні дії антидепресанту, симптоми та загальний стан хворого може погіршуватись. Через те важливо не кидати та не переривати призначеного лікування неврозу антидепресантами. У такому випадку дози антидепресантів зменшують у декілька разів і поступово з часом, по мірі переносимості їх хворим, їх доводять до рекомендованої величини. З часом тривалого прийому антидепресанту побічні дії антидепресанту та прояви неврозу зменшуються і загальний стан хворого покращується. Антидепресант повинен підбирати лікар індивідуально в залежності від його переносимості хворим та його ефективності для даних симптомів неврозу. Лікування неврозів антидепресантами може тривати декілька місяців. У деяких випадках лікування невротичного розладу антидепресантами може тривати значно довше двох років, а підтримуюча терапія антидепресантами може тривати 1-4 роки.<ref>[http://www.booksmed.com/psixiatriya-psixologiya/1634-klinicheskoe-primenenie-sovremennyx-antidepressantov-mosolov-prakticheskoe-rukovodstvo.html Мосолов С.&nbsp;Н.&nbsp;Клиническое применение современных антидепрессантов.&nbsp;— СПб.: Медицинское информационное агентство, 1995.&nbsp;— 565 с., с. 405, 408]{{ref-ru}}</ref> У випадку необхідності лікування неврозу антидепресантами необхідно повторити. Снодійні, седативні антидепресанти такі як тразодон, амітриптилін, доксепін, мансерин, міртазапін, триміпрамін застосовують для лікування неврозів, які супроводжуються безсонням чи неміцним сном. Комбінації антидепресантів та інших [[Психотропна речовина| психотропних препаратів]] використовують у випадку резистентних тривожних розладів, що важко піддаються лікуванню. Зокрема, для підсилення дії антидепресантів вживають невеликі дози прекурсору серотоніну--5-гідротриптофану (5-HTP), триптофану, гормону щитоподібної залози, карбонату літію, нейролептиків (оланзепін, сероквель) та антиквульсантів<ref>[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2958866/ An Evidence-Based Approach to Augmentation and Combination Strategies]{{ref-en}}</ref>. Однак комбінувати антидепресанти та інші психотропні препарати треба дуже обережно, починаючи з малих доз, щоб не спричинити серотоніновий синдром у хворого, попри те, що він є дуже рідкісним явищем. Показане застосування [[транквілізатори|транквілізаторів]] та [[психотерапія|психотерапії]]. Транквілізатори назначають у мінімальних дозах короткими курсами, щоб уникнути залежності від них хворого. В психіатричній літературі, зокрема, в Свядощ А. М. «Неврози. Посібник для лікарів» також розглядаються інші медикаментозні та немедикаментозні медоти лікування неврозів.<ref>[http://www.booksmed.com/psixiatriya-psixologiya/358-nevrozy-svyadoshh-prakticheskoe-posobie.html Свядощ А.&nbsp;М.&nbsp;Неврозы. Руководство для врачей. СПб.: Питер Паблишинг, 1997.&nbsp;— 448 с.]{{ref-ru}}</ref>