Міліція: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15) |
||
Рядок 63:
== Історія ==
Термін «міліція» почали вживати ще в Російській імперії. Так стали називати поселені війська на засічних лініях. Вперше термін «ландміліція» використовувався Петром I в 1709 році, в 1713 році ландміліція була впорядкована і реорганізована для більш ефективного захисту від кримських татар. З ландміліції був сформований лейб-гвардії Ізмайловський полк. З 1727 стала іменуватися Українською ландміліцією.<ref>В. В. Пенский. Украинский ландмилицский корпус в XVIII веке. Вопросы истории. 2000. № 10. С. 147-153.http://annales.info/rus/small/landmil.htm</ref>, існувала до 1763 року, коли була перетворена у звичайну поліцію, але багато однодворців при її розформування отримали спадкове дворянство. Закамська ландміліція заснована Анною Іоанівною в 1736 році для захисту від казахів і башкирів Оренбурзького краю. Вона існувала до 1796 року. Сибірська ландміліція на південному кордоні Сибіру існувала в 1761-71, Смоленська ландміліція з 1765 до 1775<ref>Ландмилиция. Словарь Брокгауза и Ефрона.</ref>. Ландміліція також називалася земською міліцією або просто міліцією. У 1786 році вперше була сформована міліція на Північному Кавказі <ref>Государственный архив Ингушетии. К вопросу о формировании иррегулярных частей. http://ingarchives.ru/к-вопросу-формирования-иррегулярных-2/{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Під час наполеонівських воєн термін «міліція» отримав друге народження: так стали називатися народне ополчення і партизанські загони, які повинні були діяти проти армії Наполеона і османів, але були розпущені після укладення Тільзітського миру. З тих часів і до нашого часу такі формування прийнято називати просто ополченням, і тільки під час Кавказької війни міліціонери з місцевого
населення допомагали російським військам.
Рядок 85:
Діяльність народної міліції, яка незважаючи на повідомлення закордонних газет до 17 квітня іменувалася урядом «громадської поліцією», повинна була будуватися на підставі постанови Тимчасового уряду «Про затвердження міліцію» та «Тимчасового положення про міліцію» від 17 квітня 1917 року за старим стилем. Відповідно до постанови від 17 квітня 1917 міліціонерами не могли стати особи, які перебувають під слідством і судом за звинуваченням у злочині, неспроможні боржники, які перебувають під опікою за марнотратство, власники будинків терпимості. На службу до міліції могли бути прийняті особи, засуджені за крадіжку, шахрайство, приховування викраденого, підробки, здирства, лихварство, якщо з дня відбуття покарання пройшло більше 5 років. Начальниками міліції та їх заступниками могли стати особи, які мають освіту не нижче середнього. Начальник міліції повинен був щорічно звітувати перед комісаром Тимчасового уряду в даній місцевості. Міністру внутрішніх справ належало загальне керівництво діяльністю міліції, видання інструкцій і наказів для неї, а також виробництво ревізій.
Після Жовтневої революції різні антибільшовицькі уряду доручали своєї міліції також функції державної безпеки. Директор Департаменту міліції Тимчасового Сибірського уряду В. Н. Пепеляєв підкреслював, що на службу в міліцію беруть колишніх поліцейських і жандармів, які «не зганьблені по суду і ні в чому негожому не відмічені, як людей, підготовлених теоретично і практично». Керуючі міліцією білих мали обмежені повноваження. Всі кадрові призначення здійснюються керівниками губерній (областей), як у царській поліції. Відповідно до статті 8 Положення про сибірської міліції органи місцевого самоврядування повинні були нести одну третину витрат по фінансуванню міліції (відповідно повітову міліцію фінансували повітові земські органи, міську міліцію - органи міського самоврядування). Інша частина витрат покладалося на державний бюджет<ref>А. В. Петров. К вопросу о правовом обеспечении организации и деятельности милиции Временного правительства и милиции «белых» правительств Урала и Сибири. Юридический вестник Пермского университета. http://www.jurvestnik.psu.ru/ru/vypusk1152012/281-k-voprosu-o-pravovom-obespechenii-organizaczii-i-deyatelnosti-miliczii-vremennogo-pravitelstva-i-miliczii-lbelyxr-pravitelstv-urala-i-sibiri.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140106040635/http://www.jurvestnik.psu.ru/ru/vypusk1152012/281-k-voprosu-o-pravovom-obespechenii-organizaczii-i-deyatelnosti-miliczii-vremennogo-pravitelstva-i-miliczii-lbelyxr-pravitelstv-urala-i-sibiri.html |date=6 січень 2014 }}</ref>.
Один з ленінських «Квітневих тез» до доповіді «Про завдання пролетаріату в даній революції» від 4 квітня 1917 ставив завдання «усунення поліції, армії, чиновництва». Тому червоними функції держбезпеки міліції не передавалися, так як ними міліція сприймалася як перший крок до скасування професійної поліції, а в подальшому - і до відмови від постійної армії, передачі їх функцій безпосередньо збройного народу (див. Анархізм). Але створена під найменуванням «міліція» система фактично виявилася різновидом поліції (державної служби підтримки порядку), якою і залишалася в Російській Федерації до 2011 року. Справа звелося до зміни найменування, яке підкреслювало близькість до інтересів народу, щоб нова організація не асоціювалася зі старою поліцією і жандармерією, що служили символами старого порядку.
| |||