Товариство дослідників української історії, писемності та мови в Ленінграді: відмінності між версіями

 

У 1923 р. Товариство, що заступило собою давніше «Товариство прихильників української історії і мови», складалося з 16 дійсних членів: проф. Д. І. Абрамович, проф. В. П. Адріянова, проф. С. Д. Балухатий, проф. О. П. Баранників, проф. В. Ф. Боцяновський, В. В. Данилів, К. О. Копержинський, А. Й. Лященко, М. М. Могилянський, акад. В. М. Перетц, П. П. Потоцький, проф. П. К. Сімоні, І. І. Фетисів, проф. В. О. ІЦавинський, проф. С. О. Щеглова, і 3 членів — співробітників: [[Верховець Яків Дмитрович|Я. Д. Верховець]], П. С. Косюра і С. І. Шкроб.

 

 

Діяльність Товариства виявилась у двох напрямах: у рефератах, що читалися та обговорювалися на згаданих вище засіданнях, і в працях, що їх провадили поодинокі члени, кожен у царині своїх наукових інтересів. Прочитано було 24 реферати (спис їх у додатку). Крім обговорення рефератів членів і гостей, на зборах своїх Товариство розглянуло дві записки голови: перша записка — про організування допомоги студентам, що хочуть узяти участь у розробленню матеріалів і питань у царині українознавства під керівництвом членів Товариства. Ухвалено: прийняти програму і прохати відповідних членів прийняти на себе керування науковою роботою української молоді в Ленінграді. Друга записка пропонує утворити у Ленінграді дослідчу наукову катедру або Інститут, що охоплюватиме всі парості українознавства. Ухвалено: просити Нар. Ком. Освіти У. Р. С. Р. подбати про утворення такої катедри або Інституту в Ленінграді на підставі нормального статуту, з головним завданням: розроблювати матеріали, що переховуються у ленінградських книгозбірнях, насамперед — рукописних. З проектом Науково-Дослідчої катедри ухвалено вдатися до Української Академії Наук з проханням підперти оцей проект авторитетом вищої наукової інституції в Україні.

10. В. О. Щавинський — працював над темою «Фарби, що їх уживалося в давній Україні — Руси відносно до техніки малярства», звертаючи особливу увагу на все, що торкається давньої історії України. Оця праця закінчена; потребує вона близько 20 арк. друку; почасти зреферована в засіданнях «Академии Материальной Культуры» в Петербурзі і в «Інституті Археологічної технології». Написав розвідку про те, якого чорнила вживали давні руські книгописці. прочитав її в «Общ. Люб. Древн. Письм.». У другій розвідці — «Фарби в історії давнього побуту України-Руси» зробив спробу визначити склад фарб [[Остромирове Євангеліє|Остромирового Євангелія]]. Зібрав матеріали до праці Аіро українські впливи на малярську техніку Моск. Руси (а зреферовано в Товаристві).

 

 

12. С. О. Щеглова — написала статтю про вірші П. Беринди 1616 р., вистежила джерела, що з них користувався цей український віршописець. Надрукувала статтю: «Русская пастораль XVII в. („Беседы пастушеские“ Симеона Полоцкого)».

* І. Ф. Рибаков, «Семеновская история» і арешт Каразина, за новими матеріялами.

* Д. І. Абрамович, Кутейнинське видання 16З7 р. Гісторії про Варлаама та Йоасафа.

* П. П. Потоцький, 3начіння праць Д. О. Ровинського для історії українського мистецтва.

* Б. Л. Богаєвський, Пам'ятки Трипільської культури в музеях України.

* Абрамович Д., Загадкове свідоцтво про переклад «Історії Варлаама і Йоасафа» з індійської мови.

* Абрамов І., Народне тлумачення снів за матеріялами зібраними у м. Вороніжі на Чернігівщині.

* Рибаков І., Бунт Чернігівського полку 1826 р.

* Лященко А., Літературна діяльність А. С. Афанасьєва-Чужбинського. З приводу 50-річчя його смерти.