Відкрити головне меню

Зміни

12 478 байтів додано ,  5 місяців тому
нема опису редагування
На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]]. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.
 
== Хортиця за доби раннього заліза ==
=== Залізна доба ===
Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою [[скіфи|скіфського]] часу 7—3 ст. до н. е., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).
 
Пам'ятки [[Кімерійці|кіммерійського]] часу (ІХ-сер. VII ст. до н. е.) на о. Хортиці поки не відомі.
Сармати з ІІ сторіччя до Різдва Христова до III сторіччя залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена [[тетрадрахма]] царя [[Єфтидем Бактрійський|Єфтидема Бактрійського]] ІІ — І сторіччя до Різдва Христова (в річці біля Хортиці) і римський [[денарій]] імператора [[Адріан]]а.
 
[[Стародавня Греція|Давньогрецький]] історик [[Геродот]] з [[Галікарнас|Галікарнасу]] у V ст. до н. е. записав від мешканців еллінського [[Поліс|міста]] [[Ольвія]] одну з легенд про походження [[Скіфи|скіфів]]: Коли напівбог [[Геракл]] пас волів, то забрів у [[Скіфія|Скіфію]], де його застала зима й мороз. Він постелив левину шкуру й заснув, а як прокинувся, побачив, що коні його щезли. Шукаючи коней, [[Геракл]] дійшов до країни [[Гілея]] (Лісиста). Там, у печері, він знайшов напівдівчину-напівзмію, яка заховала Гераклових коней і в обмін на них зажадала кохання. Від їхнього шлюбу народилися три сини: [[Агафірс]], [[Гелон]] і наймолодший – [[Скит|Скіф]]. Від нього й походять ті [[Скіфи|скіфи]], які царюють над іншими племенами. [[Паралати|Царські скіфи]] живуть за рікою Геррос, на схід аж до [[Сіверський Донець|Танаїсу]]. Геррос відділяється від [[Дніпро|Борисфена]] в тому місці, доки течія його нам відома, казав [[Геродот]]. У краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний, відбуваються похорони [[Скіфські царі|скіфських царів]] <ref>Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – Київ : Довіра, 1997. – 72 с. (с. 47, 51)</ref>.
 
Ще у 1844 р. дослідник М.І. Надєждін пов'язував Геродотів Геррос із місцевістю в районі Хортиці, а печеру, де були зачаті скіфські першопредки – зі Змієвою печерою на острові: «Я полагаю здесь самое приличное место кладбищу царей Скифских, посреди столь дикого, грозновеличественного [[Ландшафт|ландшафта]]… [[Сакральне|Святыня]] этого места не возвышалась ли еще и тем, что здесь же, по всей вероятности, располагалась [[Міф|мифическая]] колыбель Скифов: та таинственная пещера, в которой по сказанию [[Понтійські греки|Понтийских Эллинов]], переданному Геродотом, родились Агафирс, Гелон и Скиф от героя Иракла и прелестной Змей-Девицы, и которая находилась, как говорит то же придание, в отдаленном углу [[Гілея|Гилеи]], куда Иракл достигнул не прежде, как прошедши всю землю Скифскую с запада?» <ref>Надеждин Н.И. Геродотова Скифия, объясненная через сличение с местностями // ЗООИД. – Одесса, 1844. – Т. І. – С. 3-114. (с. 80-81, 85)</ref>. У 1867 р. літератор А. Подберезський, сприйнявши народні перекази про Змієві печери [[Дніпрові пороги|Надпорожжя]] за відлуння скіфської давнини, пов'язав скелі Три Стовпи біля Хортиці з [[Геркулесові стовпи|Геракловими Стовпами]] Геродота: «Этот остров Хортица, хочу я сказать, есть мифическая Эрифея, лежащая среди Океана, а торчащие в Днепре гранитные скалы – это Столбы Геркулеса! – Здесь окончательная развязка узла тех таинственных преданий о царях-змеях на [[Дніпро|Днепре]] и о пещерах» <ref>Подберезский А. Геркулесовы столбы на Днепре // ЗООИД. – Одесса, 1867. – Т. VI. – C. 494 – 506 (c. 500)</ref>.
 
У безпосередній близкості до Хортиці, на правому березі [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старого Дніпра]], недалеко від [[Балка (форма рельєфу)|балки]] Гадючої, досліджене надзвичайно рідкісне [[Скіфські могили|скіфське підкурганне поховання]] межі VII – VI ст. до н. е. Між камінням [[Кромлех|кромлеху]], що оточує [[Курган|курган]], знайдена [[Баби кам’яні|гранітна скульптура]], яка схематично зображує вусатого воїна у напівсферичному шоломі, озброєного коротким [[Акінак|мечем-акінаком]] на поясі, луком та сокирою. Високий статус воїна позначено [[Гривна (прикраса)|гривнею]] на шиї <ref>Тощев Г. Н., Андрух С. И. Курганы на проспекте Советский в г. Запорожье // Старожитності Степового Причорномор'я та Криму, 2012. – № XVI. – С. 184-223 (с. 189-197)</ref>.
 
На самому острові у [[Курган|курганах]] І-ї, ІІІ-ї та ІV-ї курганних груп знайдені скіфські поховання V-IV ст. до н. е. У балці Ушвивій досліджено ґрунтовий (безкурганний) могильник, на так зв. висоті «Канфарка» – ґрунтові поховання, кромлехи та [[Жертовник|жертовник]], у балці Наумовій – кромлех. Характерна риса всіх поховань – використання каменю для [[Каїрн|закладок]] і забутовок. Серед знахідок – кінцівки стріл, списів, меч-акінак, скляне намисто, бронзове люстерко тощо<ref>Остапенко М.А. Населення скіфського часу Дніпровського Надпорожжя : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – К., 2013. – Т. 1. – [рукопис]. – 200 с. (с. 97-98, 136-140)</ref>. Скіфське, повністю пограбоване поховання знайдене усередині [[Святилище|святилища]] [[Бронзова доба|доби бронзи]] недалеко від балки Каракайки <ref>НА НЗХ 826. Никоненко Д. Д. Звіт про результати археологічної розвідки на о. Хортиця у 2013 р. – Запоріжжя : Національний заповідник «Хортиця», 2013. – 49 с. (с. 7-9, 23-29)</ref>. Поряд із базою відпочинку «Чайка» на схилі [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старого Дніпра]] досліджена скіфська кільцеподібна кам'яна закладка з [[Менгір|менгіром]] і похованням <ref>Кобалія Д. Р. Стежками Новицького. Історичний путівник по Хортиці. – Запоріжжя : Дике Поле, 2018. – 180 с. (с. 66)</ref>
 
За словами Геродота вище країни [[Гілея]] жили [[Скіфи-землероби|скіфи-землероби]], яких греки називали борисфенітами <ref>Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – Київ : Довіра, 1997. – 72 с. (с. 35)</ref>. Імовірно, ними було споруджене [[Городище (укріплення)|городище]] на хортицькій скелі Совутиній. Оточена з трьох боків гранітними урвищами, а з четвертого – поглибленою балочкою, невелика, прямокутна у плані [[Фортеця|фортеця]] площею біля 16000 м² охороняла перевіз через [[Новий Дніпро]]. Укріплення складалися із земляних валів та ровів. На вершині валів були побудовані стіни з сирцевої цегли, на яких влаштовано дерев'яний палісад. Висота всієї цієї конструкції могла сягати до 5 м. На вході у городище стояла, імовірно, дерев'яна вежа<ref>Остапенко М. А. Оборонні споруди скіфського Совутинського городища (до музеєфікації пам'ятки) // Археологічні пам'ятки Хортиці та їх музеєфікація. – Запоріжжя : Дике Поле, 2006. – Вип. 1. – С. 116-131 (с. 120-130).</ref> Усередині фортеці знаходилися невеликі будівлі з глини та лози й тимчасові шатра. У господарчих ямах знайдені уламки місцевого ліпного посуду, луска, кістки й цілі скелети [[Білуга|білуги]], [[Осетер|осетера]], [[Вирозуб|вирозуба]], [[Короп|сазана]], [[Сом звичайний|сома]]. Є кістки свійських тварин ([[Свиня свійська|свині]], [[Вівця|вівці]], [[Козел свійський|кози]], [[Бик (рід)|бика]], [[Кінь свійський|коня]], [[Пес свійський|собаки]]) та диких ([[Свиня дика|кабана]], [[Олень|оленя]], [[Заєць|зайця]], [[Бобер|бобра]]). Знахідки шматків [[Шлак|шлаку]] свідчать про металургійне виробництво, фрагменти грецького [[Чорнолакова кераміка|чорнолакового посуду]] та [[Амфора|амфор]] для [[Вино|вина]] та [[Оливкова олія|олії]] – про торгівлю з [[Тасос|Фазосом]], [[Гераклея Понтійська|Гераклеєю]], Мендою, [[Хіос|Хіосом]] та [[Херсонес Таврійський|Херсонесом]] і про час існування Совутинського городища: кін. V-поч. ІІІ ст. до н. е. <ref>Остапенко М. А. Скифские памятники северной части о. Хортица // Древности Степного Причерноморья и Крыма. – Запорожье, 1995. – Вып. V. – C. 53-67 (с. 58, 63)</ref>. У балках Совутина, Молодняга, Ганівка, Наумова, Генералка та в [[Урочище|урочищі]] Турпляж простежені рештки маленьких поселень осілих скіфів. Знахідки VІ-ІV ст. до н. е. трапляються також на дні [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старого Дніпра]], зокрема, у районі урочища Вирва, де, імовірно, знаходився стародавній перевіз через ріку<ref>Остапенко М.А. Населення скіфського часу Дніпровського Надпорожжя : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – К., 2013. – Т. 1. – [рукопис]. – 200 с. (с. 61-63)</ref>.
 
Пам'ятки [[Сармати|сарматського]] часу (ІІІ ст. до н. е.-ІІІ ст. н. е.) на о. Хортиці поки не відомі.
 
== Хортиця за доби Великого переселення народів (ІІІ-VIII ст. н. е.). ==
Анонімний користувач